Справа № 570/1286/25
Номер провадження 2/570/1066/2025
03 грудня 2025 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:
судді Гнатущенко Ю.В.
з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,
представника позивача адвоката Морозової В.В. в судовому засіданні 28.11.2025 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в особі представника - директора М. Ткаченко просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 у розмірі 45523,44 грн., а також понесені судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог сторона позивача зазначає, що 25.03.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108441211385 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т.ч. за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021, що укладений між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 .
В свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, зокрема, за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021.
Таким чином ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача, розмір якої становить 45523,44 грн., з яких 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41923,44 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності).
Ухвалою суду від 21.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
У відзиві, надісланому представником відповідача - адвокатом Безсмертним С.М. через систему «Електронний суд» від 02.06.2025р. за вх.№9729, сторона відповідача зазначає, що відповідь ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» містить зазначення номеру картки частково без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, само по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 3600,00 грн, без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача.
У такому разі Відповідь ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» не є достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Крім цього, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, можуть бути первинні документи, що оформлюються відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України N 254 від 18.06.2003, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018.
Щодо заборгованості за відсотками представник відповідача зазначає, що відсотки за користування кредиту нараховані поза межами строку кредитування, відтак у задоволенні вимог позивача у частині нарахування відсотків слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до умов Договору позики № 2108441211385 від 25.03.2021 року, сума кредиту становила 3600,00 грн. максимальна процентна ставка за один день користування кредитом - 2,00 %. Строк кредитування 16 днів.
З урахуванням викладеного відповідач дійшов висновку, що за Договором про надання фінансових послуг № 2108441211385 від 25.03.2021 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 16 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договорів щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 1152,00 грн. (3600*2% х16).
Крім цього, представник відповідача зазначає, що саме такий розмір відсотків було зазначено у Заяві-Анкеті, яка долучена до матеріалів справи.
Окрім того, представник відповідача звертає увагу, що у наданій позивачем заяві-анкеті, яка є складовою договору, вказувалося на те, що строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов'язується повернути кредит у розмірі 3600 гривень та сплатити проценти у розмірі 1152 гривень. Незважаючи на це, також зазначалося про те, що орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів, протягом якого й будуть нараховані 1152 гривень відсотків за користування кредитом. Інформації про орієнтовну вартість кредиту та графік погашення платежів, з якими б ознайомився та зрозумів позичальник, матеріали справи не містять.
Також, сторона відповідача зазначає, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ "Служба миттєвого кредитування", які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Договір містить зрозумілий розрахунок лише щодо першого базового періоду. А тому, укладення Відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
В обґрунтування своєї правової позиції наводить ч. 1 ст. 1046 ЦК України, ст. 12 ЗУ "Про споживче кредитування", ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003р., постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, постанову Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 (справі № 910/4518/16), від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), від 18 січня 2022 року (справа № 910/17048/17), постанову Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №352/1950/15-ц.
Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу представник відповідача зазначає, що розмір таких витрат позивача в сумі 13000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним.
Так, з боку адвоката не потребувало значного часу для надання такої консультації, вивчення документів та складання позовної заяви відносно відповідача, оскільки справи відносно осіб, які є боржниками за договорами самі по собі є ідентичними, в свою чергу, сама позовна заява не є змістовою та вказана категорія справ (стягнення заборгованості) є розповсюдженою.
Окрім того, жодних доказів, які б вказували на представництво Адвокатським об'єднанням "Лігал Ассістанс" інтересів позивача у суді, - суду не надано.
Зазначає, що з огляду на обставини справи, позицію сторони відповідача, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною та вказані витрати не відповідають обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.
Окремо звертає увагу, що до матеріалів позову не було долучено жодних квитанції про здійснення оплати витрат на правову допомогу.
В обґрунтування таких тверджень наводить постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17, постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
Також, представник відповідача стверджує, що Заявка на надання юридичних послуг та Витяг з Акту по надання правової допомоги містять ознаки фотошопу.
У відповідності до п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України, зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить загалом 6500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, що складається:
- витрат на правову допомогу - 6500,00 грн.
Зазначають, що у відповідності ч. 8 статті 141 ЦПК України, докази понесених витрат на правову допомогу, сторона відповідача подасть у 5-денний строк після ухвалення рішення у справі.
У відповіді на відзив, надісланій представником позивача Ткаченко М.М. через систему «Електронний суд» від 10.06.2025р. за вх.№10286, вказано, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту та підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів йому в позику.
До матеріалів позовної заяви надано докази на підтвердження виникнення зобов'язань між сторонами, надання (обміну) усією необхідною інформацією, погодження всіх істотних умов договору, а саме: Копія Договору про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021р.; Додаток №1, №2; Паспорт споживчого кредиту.
Таким чином, позивачем надані належні та достатні докази, які беззаперечно підтверджують, що відповідач ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; надав відповідні дані для заповнення формуляра заяви-анкети (ПІБ, РНОКПП, місце проживання, телефон, дані паспорту, номер платіжної картки та ін.) та шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором погодився з запропонованими умовами договору та підписав їх.
Враховуючи, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Вей фор пей» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства, а його дослідження судом в рамках даної справи є недоречним.
Тобто, компанія є особою, яка замовила послуги з переказу грошових коштів, тобто платником. Переказ коштів здійснено на картковий рахунок, зазначений Позичальником у заявці на отримання кредиту. Отже, отримувачем коштів є Відповідач.
Відповідач зі своєї сторони не надає доказів зворотного. Відповідач не надав жодної виписки по своїх карткових рахунках на підтвердження обставин ненадходження грошових коштів на рахунок Відповідача за укладеним Договором або сплати заборгованості за Договором в іншому розмірі. Відтак, посилання відповідача є необґрунтованими та є намаганням уникнути відповідальності відповідача від виконання зобов'язань.
Звертає увагу, що Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним оспорювався зазначений вище кредитний договір раніше. Крім того, отримавши позовну заяву відповідач зустрічного позову щодо оспорення зазначеного кредитного договору щодо його не укладення, не подав. Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним тому є чинним оскільки відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Також наголошує, що відповідно до наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювались погашення за отриманими кредитними коштами за вказаним кредитним договором.
Внесення Відповідачем грошових коштів на рахунок кредитодавця, є визнанням існування зобов'язань за Договором, що, у свою чергу, фактично вказує на підтвердження волевиявлення Відповідача на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати кошти.
Додатково акцентує увагу суду на те, що як вбачається зі змісту Договорів, визначено два окремих строки:
- орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів, який передбачає право Позичальника користуватися пільговими умовами договору, а саме пільговими відсотками за користування кредитними коштами;
- граничний строк користування - 1 рік (365 днів).
Тобто, договором передбачено та погоджено сторонами граничний строк користування кредитними коштами - 1 рік, в межах якого і було здійснено нарахування відсотків, оскільки, Позичальник не скористався своїм право щодо повернення кредитних коштів у рекомендований (пільговий) строк, тобто у строк найнижчої відсоткової ставки за користування.
Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору.
Окрім того, представник позивача вказує, що до підписання договорів позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договорів, в тому числі розміщена інформація на сайті товариства. Зважаючи на вільний порядок укладення договорів, позичальник мав необмежений час для вибору строку та суми позики, а також для ознайомлення з умовами, які він сам обрав та прийняття зваженого рішення. Позичальник засвідчив факт належного ознайомлення з умовами Договорів, в тому числі підписавши Договір, в якому визначені розмір та порядок нарахування відсотків.
Щодо доводів відповідача про необгрунтованість розміру професійної правничої допомоги представник позивача вказує, що на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості їх вартості, до позовної заяви було надано достатні, належні та достовірні докази для підтвердження витрат на правову допомогу.
Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження представника Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.
У запереченні на відповідь на відзив, яке надійшло через систему «Електронний суд» 16.10.2025р. вх.№10631, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що за Договором про надання фінансових послуг № 2108441211385 від 25.03.2021 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом 16 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договорів щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 1152,00 грн. (3600*2% х16).
Так, у наданій позивачем заяві-анкеті, яка є складовою договору, вказувалося про те, що строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов'язується повернути кредит у розмірі 3600 гривень та сплатити проценти у розмірі 1152 гривень. Незважаючи на це, також зазначалося про те, що орієнтовний строк повернення кредиту становить 16 днів, протягом якого й будуть нараховані 1152 гривень відсотків за користування кредитом. Інформації про орієнтовну вартість кредиту та графік погашення платежів, з якими б ознайомився та зрозумів позичальник, матеріали справи не містять.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 3600 гривень, 16 днів та 1152 гривень відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти: за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.
Звертає увагу, що відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі не є співрозмірною сумі кредиту за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою суду від 07.08.2025р. клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів та витребування доказів в АТ КБ «Приватбанк» задоволено.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просить їх задовільнити.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Безсмертний С.М. були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином, отримавши в судову повістку про виклик до суду в електронному кабінеті системи «Електронний суд», про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу. В судове засідання відповідач та його представник не з'явилися, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення не подавали.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та пояснення учасників справи про обставини, які мають значення для справи, вивчивши їхні доводи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо оцінивши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов наступних висновків.
Щодо заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлено, що 25.03.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108441211385.
Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором (2108441211385Z - з боку первісного кредитора, та J4 - з боку відповідача) відповідно до п.4.15. цього Договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.1.1. договору №2108441211385 товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.
Пунктом 1.2. договору №2108441211385 кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною. В заяві-анкеті, що є додатком до кредитного договору, вказано, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та з зобов'язанням позичальника повернути кредит у розмірі 3600,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1152,00 грн. Заява-анкета, як і договір №2108441211385, підписана сторонами із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 2108441211385Z з боку позивача та J4 з боку відповідача. Із Графіку платежів вбачається, що позичальник був повернути тіло кредиту та відсотки за користування кредитом у розмірі 4752,00 грн, з яких 3600,00 грн - чистої суми кредиту, 1152,00 грн - проценти за користування кредитом, протягом 16 днів, а саме - не пізніше 09.04.2021р.
Як погоджено первісним кредитором та відповідачем у п.1.3. договору №2108441211385, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Відповідно до п.1.4. договору №2108441211385 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).
д) тип процентної ставки - фіксована.
Повідомленням ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" від 13.08.2024 підтверджується перерахування коштів у сумі 3600 грн. на номер картки НОМЕР_1 за номером договору №2108441211385. Зазначена обставина підтверджується також наданою на виконання ухвали суду від 07.08.2025р. довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 01.09.2025р. за № 20.1.0.0.0/7- 250822/48563-БТ (вх.№16662 від 10.09.2025р.) та доданою до неї випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період 25.03.2021-25.04.2021р.
Окрім того, зазначеною довідкою банку підтверджено факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 та номеру телефону НОМЕР_4 .
Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.
Довідкою банку також підтверджено факт оплати відповідачем відсотків, нарахованих за 16 днів користування кредитом, здійсненої 09.04.2021р. у розмірі 1152,00 грн. Зазначені дії, як було встановлено пунктами 1.3.-1.4. кредитного договору, підтвердили намір позичальника щодо подальшого користування кредитом в межах граничного строку і, відповідно, нарахування відсотків за ставками, передбаченими у п.1.4. договору.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Оскільки договір про надання фінансових послуг підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Відповідно до ч 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1,3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк/фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Проаналізувавши усі зазначені обставини та докази, що підтверджують їхнє існування, суд дійшов висновку, що сторонами кредитного договору №2108441211385 від 25.03.2021р. було погоджено усі істотні умови, наведені в самому договорі та додатках до нього. З цього можна зробити висновок, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та поведінці сторін такого договору. Відповідно, аргументи сторони відповідача щодо неправомірності нарахування відсотків за користування кредитом, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, слід відхилити у зв'язку з їхньою необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 у розмірі 45523,44 грн., з яких 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41923,44 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності), є доведеною.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.
01.12.2021 між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у т.ч. за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021, що укладений між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 1-12 від «01» грудня 2021 року, станом на дату відступлення права вимоги первісним кредитором за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 у розмірі 28404,00 грн., з яких: 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24804,00 грн. - заборгованість за процентами.
Пунктом 2.3. Договору факторингу №1-12 передбачено, що з дати відступлення Прав Вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі, за період користування коштами до моменту переходу прав за цим Договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом).
Станом на дату першого відступлення права вимоги строк кредитування (365 днів) не закінчився. Разом з тим, враховуючи наявність відповідної умови в договорі факторингу №1-12, можна зробити висновок, що подальше нарахування відсотків за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 з боку ТОВ «Вердикт Капітал» було правомірним.
ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, зокрема, і за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021р.
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2108441211385 від 25.03.2021 становить 59881,68 грн., з яких 3600 грн. заборгованість за кредитом, 56281,68 грн. заборгованість за процентами.
Додатковою угодою №4 від 19.11.2024р. до Договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023р. передбачено, що у зв'язку із наявністю технічної помилки Реєстр Боржників вирішено викласти у новій редакції.
Згідно із Змінами в Реєстр Боржників в друкованому (підписаному) вигляді до Договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2108441211385 від 25.03.2021р. складає 59881,68 грн., з них 3600,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов'язанням, 56281,68 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами.
Відповідно до ч.1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).
Наявні в матеріалах справи договори факторингу укладені відповідно до вимог закону, містить всі істотні умови, при його укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють такі правовідносини. А отже, факт переходу права вимоги до боржника від ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - доведено.
Відтак, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню 45523,44 грн., з яких 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41923,44 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності).
Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Позивач отримав професійну допомогу АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" для можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду. Повідомив, що судові витрати позивача складаються виключно зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 13 000,00 грн. Відповідно до акту №2 про надання юридичної допомоги на усну консультацію затрачено 2 год., які оцінені у 4000 грн. 00 коп., на підготовку позовної заяви затрачені 3 год., які оцінені у 9 000 грн. 00 коп.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача 13000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У матеріалах справи наявний договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», згідно з яким адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до заявки на надання правничої допомоги № 38 від 01.02.2025 р. між сторонами погоджено надання наступних правових (юридичних послуг) по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з акту № 5 про надання юридичної допомоги, підписаного між сторонами 28.02.2025 р. адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. погодили з ТОВ «Коллект Центр» надання наступних правових послуг у відповідності до заявок за наступним списком: 4000 грн. за надання усної консультації з вивченням документів та 9000 грн. за складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.
Таким чином, витрати за надання правничої допомоги підтверджені позивачем належними доказами.
Водночас, враховуючи клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які належить стягнути з відповідача, характер виконаної роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зі значення справи для сторони, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Щодо стягнення витрат на судовий збір.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із повним задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за договором №2108441211385, укладеним 25.03.2021 року у сумі 45523,44 грн., з яких 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41923,44 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КоллектЦентр" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Сторони справи:
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР",, код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, кв. офіс 306, м. Київ, Київ Київ.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Гнатущенко Ю.В.