Справа № 567/1780/25
Провадження №3/567/806/25
28 листопада 2025 року м. Острог
Суддя Острозького районного суду Рівненської області Василевич О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , працюючого інженером електроніки в Острозькому ліцеї №1 (зі слів), неодруженого, громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
встановив :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 754157 від 30.09.2025 року ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення домашнього насильства при наступних обставинах - 25.03.2025 року о 20 год. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного характеру, а саме шарпав її за верхній одяг та штовхав, що завдало фізичного болю, внаслідок чого була заподіяна шкода фізичному здоров'ю потерпілої.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, як і заперечив обставини, викладені у складеному відносно протоколі та пояснив, що 29.03.2025 року вечері, перебуваючи за спільним місцем проживання між ним, його бабусею ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_2 відбувся конфлікт, так як матір систематично вживає спиртні напої та наркотичні засоби. Бабуся зробила для матері зауваження, у відповідь матір почала агресивно себе поводити, штовхнула бабусю та вони почала шарпатися за верхній одяг. Він вирішив розборонити матір та бабусю, при цьому потягнув матір за верхній одяг. Вказав, що в ході даного конфлікту ні він, ні його бабуся будь-яких тілесних ушкоджень для матері ОСОБА_2 не завдавали.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 29.09.2025 року вбачається, що він проживає в АДРЕСА_1 , разом з бабусею ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_2 і малолітнім братом ОСОБА_4 , за яким здійснює догляд бабуся, оскільки його матір веде аморальний спосіб життя, так як вживає спиртні напої та наркотичні засоби, дома з'являється рідко, не піклується про малолітнього брата. Вказав, що 29.03.2025 року у вечірню пору доби перебуваючи за спільним місцем проживання між ним, а також бабусею ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_2 відбувся конфлікт з приводу вживання матір'ю спиртних напоїв та наркотичних засобів. Бабуся зробила для матері зауваження з приводу того, що вона не доглядає за молодшим братом, у відповідь матір почала агресивно себе поводити, штовхнула бабусю та почала шарпати за верхній одяг. У відповідь бабуся також її відштовхнула, та вони почали шарпатися між собою. Він вирішив розборонити та схопив матір за верхній одяг, щоб відтягнути, тим самим потягнув її за верхній одяг. Вказав, що в ході даного конфлікту ні він, ні його бабуся будь-яких тілесних ушкоджень для матері ОСОБА_2 не завдавали.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 17.06.2025 р. вона проживає в АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_3 та двома синами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Вказала, що вона систематично зазнавала фізичного насильства зі сторони матері ОСОБА_3 та сина ОСОБА_1 . Вказала, що 29.03.2025 року у вечірню пору доби її матір ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 завдали їй тілесні ушкодження, з приводу чого вона зверталася до КНП "Острозька БЛ", де їй було встановлено діагноз - струс головного мозку. Заперечила неналежне виконання своїх батьківських обов'язків щодо своїх дітей у період з 09.05.2025 року по 29.05.2025 року.
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 29.09.2025 року вбачається, що вона проживає в АДРЕСА_1 , та здійснює догляд за онуками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , оскільки їхня матір ОСОБА_2 не здійснює за ними догляд та веде аморальний спосіб життя, вживає спиртні та наркотичні засоби. Вказала, що 29.03.2025 року за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 між нею, онуком ОСОБА_5 та її донькою ОСОБА_2 виник конфлікт з приводу вживання останньою спиртних напоїв та наркотичних засобів. В ході конфлікту вона зробила для доньки зауваження з приводу того, що вона не піклується про своїх дітей, однак остання ніяк не відреагувала та агресивно себе поводила, штовхнула її та почала шарпати за верхній одяг. У відповідь вона також відштовхнула доньку, та вони почали шарпатися між собою. Побачивши дану ситуацію онук ОСОБА_6 вирішив розборонити та схопив Інну за верхній одяг, щоб відтягнути її. Вказала, що в ході конфлікту ні вона, ні її онук ОСОБА_1 будь-яких тілесних ушкоджень для її доньки ОСОБА_2 не наносили.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі даних матеріалів справи та провадження підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу та події правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.ст.245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що 17.06.2025 року до ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області надійшла заява від ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 , про те, що 29.03.2025 року син ОСОБА_1 та матір ОСОБА_3 за місцем спільного їх проживання заподіяли їй тілесні ушкодження.
Згідно інформації інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал НП України" (журналу єдиного обліку), 17.06.2025 року о 15:10 год. до ВП № 3 Рівненського РУП надійшла заява ОСОБА_2 , 1982 року народження, про те, що 29.03.2025 року близько 20:00 год. по місцю проживання в АДРЕСА_1 , її матір ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 завдали їй незначних тілесних ушкоджень.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
В наданих письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_2 не вказувала на штовхання і шарпання із своєю матір'ю ОСОБА_3 , а зазначила про нанесення їй тілесних ушкоджень, та будь-які докази заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. Водночас, відповідно до постанови начальника СД ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 20.09.2025 року, кримінальне провадження №12025186170000069 від 18.06.2025 року, порушене за заявою потерпілої ОСОБА_2 , закрите у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях зазначили, що ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, з приводу чого вони зробили для неї зауваження, на яке вона агресивно та неадекватно відреагувала. Зокрема, 29.03.2025 року ОСОБА_2 штовхнула свою матір ОСОБА_3 та почала шарпати за верхній одяг, у сутичку між ними втрутився ОСОБА_1 , з метою їх розборонити. Докази про заподіяння будь-кому та будь-яких тілесних ушкоджень в ході вищевказаного конфлікту в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що доказова база, яка долучена до протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується лише на письмових поясненнях ОСОБА_2 про обставини вчинення 29.03.2025 року домашнього насильства, які ОСОБА_1 заперечуються.
Інших безпосередніх свідків події 29.03.2025 року та обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не було.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції згідно якої суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартами доказування «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Диспозицією ст.173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою не є самостійними беззаперечним доказом, обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
В письмових поясненнях потерпілої відсутні доводи про факти вчинення щодо неї домашнього насильства, зокрема, з боку ї сина ОСОБА_1 .
Свідки події та обставин, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Будь-які інших доказів, що підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного характеру стосовно ОСОБА_2 , до матеріалів справи не додано.
Окрім того, важливим елементом складу адміністративного правопорушення за ст.173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів, про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
В даному випадку у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені відомості про негативні наслідки, нібито, протиправних дій ОСОБА_1 у вигляді заподіяння шкоди фізичному здоров'ю потерпілої, в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, висновки експерта, тощо, що підтверджували б факт завдання шкоди фізичному здоров'ю потерпілої внаслідок дій ОСОБА_1 .
Отже, із зібраних матеріалів справи, які передано на розгляд до суду, встановлено, що такі матеріали справи не містять достовірних та беззаперечних доказів провини ОСОБА_1 та здійснення нею впливу на фізичний стан здоров'я потерпілої, а також, що від цих дій була завдана шкода її фізичному здоров'ю.
Таким чином, судом встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення не додано беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які можна розцінювати як правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме домашнє насильство.
За таких умов, суд вважає, що використання як джерела доказу протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП є недостатнім.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Під час судового розгляду суд зобов'язаний суворо додержуватись закріпленого у ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції згідно якої суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартами доказування "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ від 18.01.1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід тлумачити на її користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 , а відтак у його діях суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247, 283, 284 КУпАП, -
постановив :
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 03 грудня 2025 року.
Суддя Острозького районного судуВасилевич О.В.