Справа № 562/4006/25
03.12.2025 року.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025186130000106, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 листопада 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Здолбунів Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -
Зимою 2023 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , маючи умисел на пособництво у підробленні посвідчення водія та попередньо домовившись з невстановленою особою, через всесвітню мережу «Інтернет» - програму «Інстаграм», замовив виготовлення посвідчення водія на власне ім'я, завідомо знаючи що воно є підробленим, користуючись запропонованими послугами невстановленої досудовим розслідуванням особи, вступив з останнім у злочинну змову, направлену на підроблення посвідчення водія, а саме: передав свою фотокартку та особисті дані з метою сприяння невстановленій особі у підробленні посвідчення водія на своє ім'я.
Після цього, невстановлена особа термосублімаційним способом нанесення зображення, виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2023 року на ім'я « ОСОБА_3 », що посвідчує право керування транспортними засобами категорії «А, В», яке не відповідає аналогічним бланкам документів, що знаходяться в офіційному обігу на території України, та яке за винагороду в сумі 5000 грн. зимою 2023 року передала останньому через поштове відділення №1 «Нової пошти» в м.Здолбунів Рівненської області.
Крім того, ОСОБА_3 , реалізовуючи свій умисел на використання підробленого посвідчення водія, не пройшовши встановленого порядку отримання водійського посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08 травня 1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», яка передбачає закінчення курсів водіння по підготовці водіїв для отримання водійського посвідчення, проходження медичного огляду, складання іспитів у сервісному центрі МВС та отримання водійського посвідчення, вчинив дії щодо використання завідомо підробленого посвідчення водія на власне ім'я за наступних обставин.
05 листопада 2025 року ОСОБА_3 , керуючи скутером марки «Habana» з реєстраційним номером « НОМЕР_2 » по вул.Шевченка в м.Здолбунів Рівненської області та будучи зупиненим працівниками поліції за порушення вимог пункту 2.3 «г» Правил дорожнього руху України пред'явив та надав для перевірки завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2023 року на ім'я « ОСОБА_3 », яке за висновком судової технічної експертизи документів №СЕ-19/118-25/16708-ДД від 14 листопада 2025 року не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України по способах друку та елементам захисту.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 України, як пособництво в підробленні офіційного документа та використання завідомо підробленого офіційного документа.
Зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною.
Вищезазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, у відповідності до ч.2 ст.382 КПК України судом не досліджувались з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акта у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника-адвоката ОСОБА_4 надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження вироку, передбаченими ч.2 ст.302 КПК України. У своїй заяві обвинувачений також вказав, що не заперечує проти застосування відносно нього покарання у виді обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з випробувальним те терміном відповідно до ст.75 КК України.
Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальними проступками.
Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
За вказаних обставин сторони кримінального провадження у судове засідання не викликалися та фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється (ч.4 ст.107 КПК України).
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена повністю.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При обранні виду і міри покарання обвинуваченому суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
А тому, призначення остаточного покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 та ч.4 ст.358 КК України, у виді обмеження волі буде відповідати тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого.
Таку сукупність обставин суд вважає підставою для застосування відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, суд вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації.
При визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного основного покарання, обставин, що характеризують обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває.
Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Загальний розмір витрат на залучення експертів у зв'язку з проведенням судових експертиз становить 4457 грн. 00 коп., які відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.370-374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, та призначити йому покарання
-за ч.5 ст.27 ч.1 ст.358 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік,
-за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн.
На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Зобов'язати ОСОБА_3 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу не обрати.
Речові докази в справі, а саме: посвідчення водія категорії категорії «А, В» серії НОМЕР_1 від 07 лютого 2023 року на ім'я « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Відділення поліції №6 Рівненського районного управління поліції ГУНП у Рівненській області - знищити.
Документи кримінального провадження №12025186130000106 залишити в матеріалах кримінальної справи протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь держави витрати на залучення експертів на загальну суму 4457 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 00 коп.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня отримання копії вироку, з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: