Справа №949/1600/25
02 грудня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Тереняк В.І., звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 лютого 2016 року у розмірі 37915,63 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 (надалі відповідач) звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву б/н від 25 лютого 2016 року, у зв'язку з чим приєднався до Умов та правил надання банківських послуг", в редакції, яка діяла на дату підписання. Після підписання відповідачем заяви, між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Після цього відповідачу було відкрито кредитний рахунок, видано кредитну картку та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 38000,00 грн. З умовами укладеного договору, відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. У процесі користування рахунком 29 березня 2023 р. відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті. При цьому, на момент підписання зазначеної вище Заяви заборгованість відповідача становила 36000,00 грн. Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 29 березня 2023 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 42%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 6588,35 грн. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 11 червня 2025 року утворилась заборгованість на загальну суму 37915,63 грн., яка складається з наступного: - 31327,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6588,35 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, проте у позовній заяві вказала на можливість розгляду справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про його виклик (а.с.122) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до АТ КБ "Приватбанк" та підписав заяву №б/н від 25 лютого 2016 року. При її підписанні, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві та долученим до матеріалів позовної заяви "витягом з «Умов та правил надання банківських послуг", де визначено умови кредитного договору. Після цього відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було збільшено до 38000,00 грн., після чого, він зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
29 березня 2023 року у системі системи самообслуговування «Приват24» за допомогою OTP пароля, відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 03/24, тип Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступі картки: 1) кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/22, тип - Універсальна; 2) кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 11/22, тип - Універсальна; 3) кредитна картка номер - НОМЕР_4 , строк дії - 05/23, тип - Універсальна; 4) кредитна картка номер - НОМЕР_5 , строк дії - 06/24, тип - Універсальна.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомленим про всі умови кредитування, а саме: сукупну вартість кредиту, сплату відсотків та умови повернення кредитних коштів.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому Договором.
Дослідивши розрахунок суми заборгованості, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, внаслідок чого станом на 11 червня 2025 року за договором, утворилась заборгованість на загальну суму 37915,63 грн., яка складається з наступного: - 31327,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6588,35 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
До того ж, з даної до позовної заяви виписки вбачається, що відповідач користувався кредитними картками, повертав використані суми кредиту, сплачував відсотки за користування коштами, проте, всупереч взятим на себе зобов'язанням, припинив надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як встановлено судом, при укладанні договору, сторони керувались ст. 634 ЦК України, про що, відповідно був проінформований відповідач.
Таким чином, встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість. Отже, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.
Проте відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Отже матеріалами справи встановлено, що відповідач порушив зобов'язання з повернення кредитних коштів, та за ним обліковується прострочена заборгованість за наданим кредитом у зазначеному вище розмірі.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості за вищевказаним договором, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Крім того, на час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Отже, оскільки при подачі позову позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору, то понесені ним судові витрати слід стягнути з відповідача.
На підставі ст.ст. 207, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 1054, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 25 лютого 2016 року у розмірі 37915,63 грн. (тридцять сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 63 коп.), яка складається з наступного: - 31327,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6588,35 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий 15 жовтня 2003 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.