Справа № 545/4378/25
Провадження № 2/545/2589/25
"03" грудня 2025 р. м. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участі секретаря Пінчук З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою, зазначивши, що 28.03.2024 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 102046496, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 102046496 від 28.03.2024 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Пункт 7.1. Кредитного договору № 102046496 від 28.03.2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця через заповнення відповідної реєстраційної форми на Веб-сайті.
На підставі реєстраційних даних інформаційно-комунікаційна система Кредитодавця здійснила реєстрацію Відповідача, створила обліковий запис та Особистий кабінет.
Відповідач в Особистому кабінеті вказав банківську карту, на яку будуть зараховані кошти при позитивному рішенні по заявці на кредит. Перед перерахуванням коштів Кредитодавець здійснив верифікацію доданої Відповідачем банківської карти.
Електронна ідентифікація Відповідача здійснилась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону або електрону пошту Відповідача, які були вказані при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.
Для отримання кредитних коштів Відповідач здійснив заповнення заяви на отримання кредиту на Веб-сайті Кредитодавця.
Після прийняття рішення надати кредит Відповідачу, Товариство надіслало в Особистий кабінет Відповідача проєкт Кредитного договору (оферта).
Відповідач ознайомившись з умовами кредитування визначеними в проєкті договору підтвердив його підписання (акцепт).
Для підписання договору інформаційно-комунікаційна система надіслала Відповідачу одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору, отриманий код Відповідач використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції Кредитодавця щодо укладення Договору про споживчий кредит.
Електронна форма індивідуальної частини укладеного Кредитного договору розміщена в його Особистому кабінеті.
Тобто, укладаючи Кредитний договір Відповідач та Кредитодавець уклали договір у вигляді електронного документа у відповідності до ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія довідки про ідентифікацію додається).
З огляду на викладене, зазначаємо, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем не був би укладений.
Після чого, укладений Кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в Особистому кабінеті та визначеної в Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця(копія додається).
Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору, Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 24.09.2024 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (далі- Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №112- МЛ/Т від 24.09.2024 р.(далі - Договір відступлення прав вимоги). (Копія додається).
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги), та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 102046496 від
року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.
Сума заборгованості відповідача становить 19752,50 грн., відповідно до виписки з особового рахунка, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить- 4700,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить- 13050,00 грн., прострочена заборгованість за комісією становить- 950,00 грн., сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання- 1052,50 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23930294/6414 від 12.08.2025 р., яка проігнорована.
Враховуючи вищенаведене, просять суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» вищезазначену суми заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 13.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від представника відпоідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позов, у якому просить відмовитиу задоволенні позову у повному обсязі. Зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не зверталась до ТОВ «Мілоан» з приводу коштів, не реєструвалась на їх сайті, не робила жодних заявок на отримання ютових коштів і не укладала жодного договору кредиту. Зазначений договір був укладений від її імені внаслідок шахрайських дій, шо підтверджується вироком Київського районного суду міста Полтави від 12.05.2025 року у справі № 552/2473/25
Отже, особисто ОСОБА_1 не укладала кредитний договір, не мала наміру його укладення, кошти від відповідача не отримувала та, відповідно, особисто не знімала з картки чи рахунку, на які вони були переведені, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували зворотнє, чим порушено вимоги ч. З ст. 203 ЦК України- на момент укладення договору було відсутнє волевиявлення та внутрішня воля позивача на його укладення.
У судове засідання сторони не з'явилися, зазначивши про розгляд справи у їх відсутність.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як зазначає сторона позивача, 28.03.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 102046496, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 102046496 від 28.03.2024 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісію і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Пункт 7.1. Кредитного договору № 102046496 від 28.03.2024 року визначає, що цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (а.с. 8-13, 14-15, 16).
28.03.2024 року ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти в сумі 5000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 (а.с. 17).
За нормою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі- пункт 2 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором- це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору- пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правового висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 року в справі № 761/26618/15-ц, у разі встановлення відсутності волевиявлення особи на укладання спірного правочину такий договір має бути визнаний недійсним. Про відсутність волі на укладення правочину або невідповідність волевиявлення у момент вчинення правочину, що є підставою для визнання його недійсним йдеться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 року в справі № 145/374/17 та від 22.03.2019 року в справі № 394/559/17.
Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 12.05.2025 року встановлено, що обвинувачена повідомила підлеглим працівникам аптеки, у тому числі і ОСОБА_1 неправдиву інформацію про необхідність оформлення нових банківських карток АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» (MONOBANK) для отримання заробітної плати, в наслідок чого, шляхом обману, незаконно збирала від останніх їх персональні дані, необхідні для відкриття банківських рахунків та здійснення фінансових операції. В подальшому використала конфіденційну інформацію про працівників (прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, ідентифікаційний код, місце народження, місце реєстрації проживання) та здійснила відкриття рахунків в АТ «УНІВЕРСАЛБАНК», додатково встановлюючи при цьому пароль, отримувала безперешкодний та одноосібний доступ до облікових записів вищеназваного платіжного застосунку підлеглих осіб. 28.03.2024 року, точного часу не встановлено але не пізніше 13:31 год., обвинувачена, знаходячись за адресою: м. Полтава, вул. Героїв ОУН, 26, ТРЦ Екватор, в приміщенні аптеки № 50 під назвою «Доброго дня» ТОВ «ФАРМАСТОР», перебуваючи на посаді касира та фактично виконуючи обов'язки завідуючої цієї аптеки, маючи безперешкодний доступ до облікового запису платіжного застосунку MONOBANK ОСОБА_1 , встановивши при цьому номер мобільного телефону, який не перебував у користуванні останньої, для входу у вищевказаний платіжний застосунок, використовуючи систему BankID Національного банку (державна система віддаленої ідентифікації, що забезпечує передавання персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб'єкта, який надає послугу користувачу) шляхом ідентифікації особи за допомогою вищевказаної системи та коду, який ОСОБА_1 , будучи введеною в оману, повідомила обвинуваченій для успішної ідентифікації, оформила кредит в ТОВ «МІЛОАН» на ім'я потерпілої згідно кредитного договору № 102046496 від 28.03.2024 року на загальну суму 5000,00 гривень (а.с. 69).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18.
Обставинами справи не доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку. А навпаки, переказ кредитних коштів був здійснений на банківську картку, відкритою третьою особою на ім'я відповідачки, при укладенні кредитного договору був зазначений номер телефону, який не належить ОСОБА_1 .
Судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню також не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором кредиту- відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т. О. Зуб