Справа № 544/1508/25
Провадження № 1-кп/539/279/2025
02 грудня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубнах Полтавської області у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 лютого 2025 року за № 12025170570000074, клопотання прокурора ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродження міста Лубен Полтавської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, пунктом 8 частини другої статті 115, частиною третьою статті 262, частиною першою статті 263, частиною п'ятою статті 27 частиною четвертою статті 408 КК України, -
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року призначено судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Прокурор 02 грудня 2025 року подав до суду клопотання про продовження дії ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що 18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово безперервно продовжувався, останнього разу - Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Полтавської області.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
Так, 31 січня 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_7 за викликом прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для відправлення в команду - військову частину НОМЕР_1 . Того ж дня приблизно о 21.30 год ОСОБА_7 спільно з іншими військовозобов'язаними в кількості 18 чоловік, у супроводі стрільця першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 на автомобілі Mercedes-Benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , направилися до військової частини НОМЕР_1 у Житомирську область. Проте ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитися від проходження військової служби, під час маршруту слідування до місця дислокації в спосіб, передбачений для втечі, намагаючись зірвати мобілізацію військовозобов'язаних в особливий період, у телефонному режимі вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 , який мав намір перешкоджати законній діяльності Збройних Сил України в особливий період. У подальшому ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_7 інформацію про маршрут їхнього слідування до військової частини НОМЕР_1 та місця ймовірної зупинки у місті Пирятині Полтавської області, під час якої можливо здійснити перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, а також інформацію про те, що ОСОБА_10 здійснює супровід військовозобов'язаних із зброєю - АК74, калібру 5,45 мм та набоями до неї.
Достовірно знаючи вказані обставини, наявність у ОСОБА_10 автоматичної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , заздалегідь взяв із собою рушницю № 112250-64 та набої до неї, після чого 31 січня 2025 року близько 21.00 год на автомобілі Ford Escort, державний номерний знак НОМЕР_3 , з міста Лубен Полтавської області поїхав за військовозобов'язаними в напрямку міста Пирятина Полтавської області. Приїхавши до міста Пирятина Полтавської області, ОСОБА_6 залишив свій автомобіль в районі автозаправної станції «Окко», яка знаходиться на вулиці Європейська, 171 у місті Пирятині Полтавської області, та з метою попередження свого викриття вдягнув маску-балаклаву на голову, взяв із собою рушницю № 112250-64, до якої спорядив набої, після чого направився на територію вказаної автозаправної станції.
Приблизно о 23.45 год 31 січня 2025 року, перебуваючи на території автозаправної станції «Окко», ОСОБА_6 виявив ОСОБА_7 , поряд з яким стояв ОСОБА_10 з автоматом АК-74 в руках. Тоді ОСОБА_6 наказав ОСОБА_10 віддати йому вказану зброю. У цей час ОСОБА_10 зняв із запобіжника АК-74, щоб привести зброю у готовність до стрільби та став підіймати її в сторону ОСОБА_6 . У цей момент ОСОБА_6 миттєво здійснив один прицільний постріл в область черевної порожнини ОСОБА_10 , спричинивши йому вогнепальне поранення, від якого останній впав на землю та помер на місці події.
Виявивши, що ОСОБА_10 лежить на землі та не подає ознак життя, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, заволодівши зброєю - АК-74, 5,45 калібру, № НОМЕР_4 , разом із ОСОБА_7 та вказаною зброєю залишили територію автозаправної станції.
Прокурор також звернув увагу, що 31 січня 2025 року приблизно о 21.00 год ОСОБА_6 , заздалегідь підготувавши знаряддя для вчинення злочину, а саме рушницю № 112250-64 та набої до неї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння вбивства іншій людині, на автомобілі Ford Escort, державний номерний знак НОМЕР_3 , приїхав до міста Пирятина Полтавської області. Там ОСОБА_6 залишив свій автомобіль в районі автозаправної станції «Окко», яке знаходиться на вулиці Європейська, 171 у місті Пирятині Полтавської області, та з метою попередження свого викриття вдягнув маску-балаклаву на голову, а також взяв із собою рушницю № 112250-64, до якої спорядив набої, після чого направився на територію вказаної автозаправної станції. Приблизно о 23.45 год вказаного числа ОСОБА_6 , перебуваючи на території вказаної автозаправної станції «Окко», виявив ОСОБА_7 , поряд із яким стояв ОСОБА_10 із АК-74 в руках. Тоді ОСОБА_6 наказав ОСОБА_10 віддати йому автомат АК-74. У цей час ОСОБА_10 зняв із запобіжника АК-74, щоб привести зброю у готовність до стрільби та став підіймати її в сторону ОСОБА_6 . В цей момент ОСОБА_6 , усвідомлюючи значення своїх дій та бажаючи заподіяння смерті ОСОБА_10 , здійснив один прицільний постріл в область черевної порожнини ОСОБА_10 спричинивши йому вогнепальне поранення, від якого останній впав на землю та помер на місці події.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 01 лютого 2025 року № 11 смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , настала в наслідок шок-крововтрати, травми клубових кровоносних судин, нападу з використанням ручної вогнепальної зброї з метою вбивства чи нанесення ушкоджень.
Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на незаконне заволодіння вогнепальною зброєю ОСОБА_10 , ОСОБА_6 приблизно о 23.45 год 31 січня 2025 року, перебуваючи на території зазначеної автозаправної станції «Окко», виявив, що ОСОБА_10 після пострілу йому в область черевної порожнини знаходився на землі та не подавав ознак життя, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання та зберігання вогнепальної зброї, підбіг до ОСОБА_10 та заволодів його вогнепальною зброєю - АК-74, калібру 5,45, № НОМЕР_4 , та разом із ОСОБА_7 і вказаною зброєю залишили територію автозаправної станції.
01 лютого 2025 року слідчим за погодженням з прокурором відповідно до вимог статей 276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною першою статті 115, частиною третьою статті 262 КК України, а саме в перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України; умисному вбивстві - умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України; викраденні вогнепальної зброї, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 262 КК України.
ОСОБА_6 затриманий 01 лютого 2025 року о 06.30 год у місті Лубнах Полтавської області, в порядку статті 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України.
ОСОБА_6 01 лютого 2025 року о 20.25 год повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною першою статті 115 та частиною третьою статті 262 КК України.
03 лютого 2025 року слідчим суддею Пирятинського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб (а саме до 01 квітня 2025 року включно), який у подальшому було продовжено. Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 05 грудня 2025 року.
Підстав для зміни застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, наразі не вбачається, оскільки, відповідно до статті 177 КПК України, існують такі ризики, які дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню наступним чином: 1) переховуватись від суду; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 в аспекті кримінально-правової кваліфікації відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, а санкція частини першої статті 114-1, частини першої статті 115, частини третьої статті 262 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 10 до 15 років. Отже, як ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати ту обставину, що ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду. Поряд з цим, ОСОБА_6 офіційно не одружений, не має утриманців, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків.
Крім цього, ОСОБА_6 може безперешкодно покинути територію міста Лубен Полтавської області та взагалі Полтавської області, переїхавши на територію, що знаходиться поза юрисдикцією слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зокрема на не підконтрольну територію, оскільки на даний час в Україні введений воєнний стан у зв'язку з тим, що проводяться бойові дії, а тому з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, так як він є особою, яка підлягає мобілізації та яка може бути призвана на військову службу в Збройні Сили України, отже, наявні підстави, які можуть свідчити про спроби переховування обвинуваченого
Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 , знаходячись на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змінити місце проживання, залишити місто Лубни Полтавської області, не повідомивши про це слідчого, прокурора та/або суд, що унеможливить своєчасне прийняття процесуальних рішень, судового розгляду, притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 відоме місце проживання свідків даної події. При цьому злочин, у якому підозрюється ОСОБА_6 вчинений із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 . Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання.
Більше того, на виконання вимог статті 23 КПК України щодо безпосередності дослідження судом свідки кримінального провадження у судовому засіданні на теперішній час не допитані, що свідчить про можливість незаконного впливу шляхом умовлянь, залякування, застосування погроз або насильства, з метою зміни ними показань на його користь під час досудового розслідування та судового розгляду.
Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Дана обставина підтверджується тим, що під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено: два предмети зовні схожих на корпуси гранати, які згідно висновку експерта є двома корпусами ручної осколкової гранати Ф-1, спорядженими всередині.
Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 неможливо з таких причин:
- особисте зобов'язання - неможливо застосувати, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, і є неспіврозмірним із врахуванням інкримінованого, та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування та подальшого судового розгляду та фактично виключає будь-який контроль за поведінкою обвинуваченого за умови його перебування на свободі, що створить усі необхідні умови для настання вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України;
- особиста порука - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування та прокуратури не надходило письмових звернень від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу;
- застава - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування та прокуратури не надходило заяв або клопотань від обвинуваченого, його захисника, рідних чи інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім цього, даний запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених із застосуванням насильства;
- домашній арешт - неможливо застосувати у зв'язку з тим, що підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків, а його перебування на свободі дасть йому усі можливості продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, дасть йому усі можливості для продовження здійснення своєї злочинної діяльності та створить належні умови для настання вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що в свою чергу негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб.
Прокурор у судовому засідання підтримав викладені у клопотанні доводи, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечив щодо поданого прокурором клопотання, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Звернув увагу, що у ОСОБА_6 хворіє матір та потребує допомоги. Вказував, що обвинуваченій буде допомагати своїм батькам, які потребують такої допомоги, а також буде належним чином виконувати свої процесуальні обов'язки.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задовольнити клопотання свого захисника про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зверну увагу, що він є законослухняним громадянином, ніколи раніше не порушував закон, раніше працював. Вказував, що він не зможе вплинути на свідків, навіть якщо захоче, оскільки вони знаходяться на значній відстані від місця його проживання.
Прокурор у судовому засідання заперечував щодо клопотання захисника ОСОБА_9 , просив відмовити у його задоволенні.
Судом встановлено, що 01 лютого 2025 року слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною першою статті 115, частиною третьою статті 262 КК України, тобто у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, умисному вбивстві, тобто протиправному заподіянні смерті іншій людині, викраденні вогнепальної зброї, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я.
ОСОБА_6 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 114-1, частиною першою статті 115, частиною третьою статті 262 КК України.
03 лютого 2025 року слідчим суддею Пирятинського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02.05 год 01 квітня 2025 року.
У подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 29 квітня 2025 року продовжено строк досудового розслідування до 5 місяців, а саме до 01 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 30 квітня 2025 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою відносно ОСОБА_6 продовжено на 60 діб, а саме до 28 червня 2025 року.
20 червня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, пунктом 8 частини другої статті 115, частиною третьою статті 262, частиною першою статті 263, частиною п'ятою статті 27 частиною четвертою статті 408 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 на 60 діб, тобто з 25 червня 2025 року до 23 серпня 2025 року.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 жовтня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 грудня 2025 року включно.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4 частини другої статті 183 КПК України).
Суд сприймає як переконливі й такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених статтею 177 КПК України у цьому провадженні.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, а санкція пункту 8 частини другої статті 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі. Отже, як ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати ту обставину, що ОСОБА_6 , розуміючи невідворотність покарання за скоєні злочини, може переховуватись від суду. Поряд з цим, ОСОБА_6 не одружений, не має постійної роботи та стабільних доходів, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків.
ОСОБА_6 може безперешкодно покинути територію міста Полтави Полтавської області та взагалі Полтавської області, переїхавши, зокрема на не підконтрольну територію, оскільки на даний час в Україні введений воєнний стан у зв'язку з тим, що проводяться бойові дії, а тому з метою переховування від органів досудового розслідування та суду. Отже, наявні підстави, які можуть свідчити про спроби переховування обвинуваченого.
У разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою ОСОБА_6 , знаходячись на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змінити місце проживання, залишити місто Лубни Полтавської області, не повідомивши про це прокурора та/або суд, що унеможливить притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Також вагомим є наведений стороною обвинувачення ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснювати незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Факт направлення обвинувального акта до суду, призначення судового розгляду та допит потерпілої не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинуваченому відоме місце проживання свідків даної події. При цьому, злочин, у якому підозрюється ОСОБА_6 , пов'язаний із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого. Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від органу досудового розслідування, суд враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Дана обставина підтверджується тим, що під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено: два предмети зовні схожих на корпуси гранати, які згідно висновку експерта є двома корпусами ручної осколкової гранати Ф-1, спорядженими всередині.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, застосувати до ОСОБА_6 неможливо з наступних причин:
- особисте зобов'язання неможливо застосувати, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, і є неспіврозмірним із врахуванням інкримінованого, не забезпечить належної поведінки обвинуваченому під час судового розгляду та фактично виключає будь-який контроль за поведінкою обвинуваченого за умови його перебування на свободі, що створить усі необхідні умови для настання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України;
- особисту поруку неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування, прокуратури та суду не надходило письмових звернень від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу;
- заставу неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування, прокуратури та суду не надходило заяв або клопотань від обвинуваченого, його захисника, рідних чи інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім цього, такий запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства;
- домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вказаних ризиків, а його перебування на свободі дасть йому усі можливості продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання про співвідношення у вигляді цілодобового домашнього арешту та тримання під вартою, суд зазначає наступне. Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваної та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких є обов'язок утриматись від спілкування.
Суд не вважає обґрунтованими доводи сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, визначеним частиною першою статті 177 КПК України, які судом визнано доведеними.
Судом також враховано доводи обвинуваченого та його захисника щодо інших обставин, однак зазначені доводи не є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Зазначені стороною захисту обставини, зокрема, що матір та батько обвинуваченого потребують стороннього догляду, в світлі наведених вище фактичних даних, не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового розгляду.
Застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, створить належні умови для настання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що в свою чергу негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_9 щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту необхідно залишити без задоволення.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, суд вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши у сукупності всі доводи, вважає, що вони у своїй сукупності вказують на те, що обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, є дійсними, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Підставою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є наявність ризиків, врахованих при застосуванні вказаного запобіжного заходу, які на даний час не зникли та дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Керуючись частиною четвертою статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтею 177, 178 КПК України, та встановлені під час розгляду клопотання, суд не визначає ОСОБА_6 розмір застави.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 194, 369, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 щодо застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 30 січня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити керівнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 03 грудня 2025 року о 12.45 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3