Єдиний унікальний номер: 357/11631/25
Провадження № 2/378/493/25
03 грудня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Марущак Н. М.
за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з посиланням на те, що він перебував у стосунках з ОСОБА_2 без укладення шлюбу. Від цих стосунків мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки з ОСОБА_2 у них не склалися і вони розійшлися. Донька залишилася проживати з матір'ю. До квітня місяця 2025 року ОСОБА_2 на аліменти не подавала, оскільки уних була усна домовленість, згідно якої він (позивач) допомагав їм без офіційного оформлення аліментів. З 21.02.2025 року він мобілізований та по теперішній час проходить службу на посаді сержанта у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дізнавшись про це, 28 березня 2025 року через свого представника відповідачка подала до Ставищенського районного суду заяву про видачу судового наказу і 28 квітня 2025 року вказаним судом було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, починаючи з 28 березня 2025 року.
Він (позивач) перебуває у відносинах з ОСОБА_4 .. Від цих стосунків у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася дочка ОСОБА_5 .. Оскільки він зараз має на утриманні малолітню доньку і її матір ОСОБА_4 , він намагався домовитися з ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, проте, його доводи, що у нього зараз на утриманні цивільна дружина і маленька донька, що вимагає відповідного фінансування, не переконали ОСОБА_2 .
Позивач просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу Ставшценського районного суду Київської області від 28.04.2025 року з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення донькою повноліття.
ОСОБА_1 28.07.2025 звернувся з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2025 вказану справу передано за підсудністю до Ставищенського районного суду Київської області (а. с. 23 - 25).
22.09.2025 до Ставищенського районного суду надійшла вказана справа від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а. с. 25).
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області 25.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін (а. с. 38).
Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області 28.10.2025 підготовче провадження закрито (а. с. 83).
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, до суду подав відповідь на відзив (а. с. 71 - 73), в якому, заперечуючи проти доводів відповідачки, наведених у відзиві, зазначає наступне. Твердження відповідачки про те, що він не надавав допомогу на утримання їх доньки, не відповідає дійсності, оскільки відповідачка протягом тривалого часу (з березня 2024 року, як вони розійшлися) не зверталася за стягненням аліментів і не висловлювала заперечень щодо матеріального забезпечення дитини, що свідчить про усну домовленість і фактичне забезпечення ним їх дитини. Протягом восьми років він добровільно утримував дитину, надавав матеріальну допомогу, оплачував необхідні потреби дитини без примусу суду, і відповідачка фактично погоджувалася з таким порядком забезпечення дитини. Відповідачка подала заяву про видачу судового наказу 28.03.2025 як тільки дізналася про зарахування його (позивача) на військову службу в НГУ. На службу до військової частини НОМЕР_1 НГУ, де проходить службу по теперішній час, він був прийнятий 21.02.2025. Коли він був на військовій службі в ЗСУ і отримував значні виплати, в т.ч.100 000 грн., за безпосередню участь у боях, які він перераховув їй на утримання її і їх дитини, коли вони були в стосунках. Відповідачка розраховувала на виплати у більшому розмірі аліментів, ніж ті, що він сплачував добровільно, розраховуючи на покращення свого матеріального стану, а не потреби дитини. Сплата аліментів ним не означає, що саме він повинен повністю утримувати дитину, оскільки закон покладає обов'язок утримання на обох батьків у рівній мірі. Крім того, їх з відповідачкою дочка ОСОБА_3 має статус дитини учасника бойових дій, оскільки він має посвідчення УБД. Відповідно до статей 12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава надає дітям учасників бойових дій низку соціальних пільг і гарантій, зокрема пільги на навчання, харчування, оздоровлення відпочинок та інші види допомоги. Таким чином, частина витрат на утримання дитини фактично компенсується державою, що зменшує загальні фінансові потреби у її забезпеченні. Також, на момент подання заяви про видачу судового наказу він вже мав тяжке поранення: вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекової ділянки спини, проходив військово-лікарську комісію Медичного центру «Нові Санжари» Національної гвардії України, згідно якого отримав призначення на лікування (копії результатів огляду та консультації в матеріалах справи). Таким чином, в результаті поранення та численних контузій, він має погіршення стану здоров'я, що потребує додаткових витрат на лікування, та що істотно впливає на можливість отримувати стабільний дохід і виконувати фінансові зобов'язання у повному обсязі. Він надав докази щодо наявності істотних змін у своєму матеріальному та сімейному стані, зокрема народження нової дитини та перебування цивільної дружини у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, погіршення стану здоров'я, що відповідно до ст. 192 СК України є законною підставою для зменшення розміру аліментів.
Відповідачка ОСОБА_6 в судове засідання не прибула, до суду подала відзив (а. с. 45 - 48), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що в них з позивачем народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зареєстрованому шлюбі вона з ОСОБА_1 не перебувала. В зв'язку з тим, що позивач не надавав допомоги на утримання дитини, вона була змушена звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Судовим наказом, виданим Ставищенським районним судом Київської області 28.04.2025 року, стягнуто з позивача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу щомісяця. Даний виконавчий документ було подано на виконання до Святошинського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Стягнені кошти йдуть на утримання їх доньки. Позивачем не надано належних та допустимих доказів погіршення його матеріального стану. Позивач посилається на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка та на утриманні перебуває цивільна дружина. Проте, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Згідно зі ч. 9, 10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
У відповідності до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказані висновки також містяться у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №545/3115/19 (провадження №61-18145св20).
Отже, з аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191Сімейного Кодексу України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 , що підтверджується копією судового наказу від 28.04.2025 (а. с. 9) та визнано сторонами (позивачем у позові, відповідачкою у відзиві на позов).
28.04.2025 Ставищенським районним судом Київської області у цивільній справі № 378/377/25 видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку до повноліття дитини, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а. с. 9).
Згідно довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 призваний по мобілізації до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21 лютого 2025 року (а. с. 11).
Статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.182 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Водночас, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Доведення саме вказаних обставин є підставою для перегляду визначеного судом розміру аліментів, у тому числі, і шляхом зміни способу їх стягнення.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 липня 2019 року по справі № 415/4386/16-ц, врахування якої є обов'язковим в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку (доходу) боржника на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилався на зміну його сімейного стану, а саме: народження ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини ОСОБА_8 . Позивач вказує, що на даний час склалися обставини, що не дозволяють йому сплачувати аліменти у вищевказаному розмірі, адже, його матеріальне становище змінилося у зв'язку із тим, що у нього перебуває на утриманні ще одна дочка ОСОБА_9 , а також дружина, яка доглядає за його дитиною до трьох років, крім того, він мав тяжке поранення на підтвердження чого надав довідку ВЧ № 559 від 23.02.2025 (а. с. 59) та довідку військово-лікарської комісії Медичного центру «Нові Санжари» Національної гвардії України № 669 від 10.04.2025, згідно яких отримав призначення на лікування (а. с. 56). А отже, на думку позивача, вказане є свідченням погіршення його майнового стану та підставою для зменшення розміру аліментів.
Суд у світлі вказаних обставин справи та наведених норм матеріального права вважає обґрунтованими наведені у відзиві правові висновки про те, що народження другою дитини не є безумовною підставою для висновку про погіршення майнового стану позивача та зменшення раніше присудженого розміру аліментів на іншу дитину, тому позивач має підтвердити погіршення свого матеріального стану. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Аналогічні правові висновки були висловлені у постановах ВС від 30 березня 2023 року у справі № 509/5304/20, від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 664/252/19-ц.
Згідно правових висновків, які були висловлені у постановах ВС від 25 вересня 2019 року у справі № 753/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 відсутність у батьків можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться у переліку обставин, які враховуються судом при визначені розмірів аліментів та звільняють батьків від обов'язків щодо утримання дитини.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджено, що після припинення відносин між сторонами ОСОБА_1 09.11.2024 уклав шлюб з ОСОБА_4 , у нього в цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про шлюб та народження (а. с. 10, 68).
Таким чином, сімейний стан позивача змінився після видачі 28.04.2025 судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 . Однак, сама по собі ця обставина не є достатньою для висновку щодо погіршення матеріального стану платника аліментів, оскільки позивач зобов'язаний утримувати кожну зі своїх дітей на належному рівні та дбати про забезпечення найкращих їх інтересів та знаходити для цього відповідні можливості. Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України позивач не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що у нього відсутній стабільний дохід у необхідному розмірі та можливості у подальшому сплачувати аліменти у призначеному судом розмірі.
Заперечуючи проти доводів відповідачки, наведених у відзиві. позивач у відповіді на відзив зазначив, що він протягом восьми років добровільно утримував дитину, надавав матеріальну допомогу, оплачував необхідні потреби дитини без примусу суду, і відповідачка фактично погоджувалася з таким порядком забезпечення дитини, до відповіді на відзив додав виписку з АТ КБ «Приватбанк», проте вказана виписка надана лише за один місяць за період з 02.11.2022 по 29.11.2022, та не містить відомостей щодо власника картки.
Подавши позов 17.07.2025 (а. с. 14), позивач на підтвердження свого доходу подав відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахування доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 16.10.2025 лише з інформацією за 3 місяці 2024 року (січень, лютий, березень) та за один місяць (березень) 2025 року, відповідно до якої його дохід (В/ч НОМЕР_1 ) за березень 2025 року складає 13923,42 (а. с. 54).
Неподання позивачем довідки про дійсний розмір отриманого грошового забезпечення як військовослужбовця від початку служби, дає суду підстави вважати, що зі вступом ОСОБА_1 на військову службу його матеріальне становище покращилось, а не погіршилось, а отже він зможе платити аліменти на утримання доньки у розмірі 1/4 частини свого доходу, як визначено судовим наказом.
Також, всупереч вищенаведеним нормам права, позивачем не надано доказів на підтвердження перебування його дружини на його утриманні під час перебування у відпустці по догляду за дитиною.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_10 , призначений судовим наказом, виданим 28.04.2025 Ставищенським районним судом Київської області у справі № 378/377/25, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще дитину ОСОБА_11 без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення інтересів дитини ОСОБА_10 .
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03 червня 2020рокуусправі №760/9783/18-(провадження №61-9460св20),від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження №61-9460св20)від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19 (провадження № 61-14523св21).
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач у доводах позову та відповіді на відзив не довів належними та допустимими доказами, що внаслідок зміни у сімейному стані погіршився матеріальний стан його як платника аліментів, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 80, 81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками її розгляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Повний текст рішення складено 03 грудня 2025 року.
Суддя Н. М. Марущак