Справа № 378/1073/25
1-кп/357/1066/25
02.12.2025 місто Біла Церква
колегія суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030000712 від 20.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_6 ,
законний представник ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025111030000712 від 20.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України.
Відповідно до ухвали колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.10.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено застосований раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 12 грудня 2025 року у зв'язку з існуванням ризиків, вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки термін застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 12 грудня 2025 року, а провести судове засідання до зазначеної дати не надається можливим, прокурором ОСОБА_6 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, в зв'язку з тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 .
Законний представник потерпілої ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при вирішенні клопотання просила врахувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої тривале перебування під вартою саме по собі зменшує ризики, які існували на момент обрання та неодноразове продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, захисник зазначила, що досудове розслідування вже завершене, свідки допитані та попереджені про кримінальну відповідальність в разі дачі неправдивих показань чи їх зміни, обвинувачений у розшуку не перебував, раніше не судимий, жодних намірів вчиняти тиск на свідків чи вчиняти інше кримінальне правопорушення, не має. Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_5 нівелює ризики, які зазначені прокурором в клопотанні про продовження тримання під вартою, а тому захисник ОСОБА_8 просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши доводи прокурора, думку законного представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.10.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , продовжено застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12.12.2025 включно.
Враховуючи вимоги ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку, зокрема, з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Із обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України, останнє з яких відноситься до особливо тяжких злочинів, відповідно до вимог ч. 5 ст.12 КК України.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Водночас оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Щодо ризиків у цьому кримінальному провадженні, то вони заслуговують на увагу.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
- переховуватися від суду;
- незаконного впливу на свідків, потерпілого;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_5 обвинувачується зокрема у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати обвинуваченого змінювати своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого в період дії на території країни воєнного стану, у зв?язку з чим на даний час значно ускладнений належний контроль за всіма кордонами України у зв?язку з веденням повномасштабних воєнних дій, що посилює ризик втечі від правосуддя. Також, у ОСОБА_5 відсутні достатні соціальні зв?язки, оскільки ті, що наявні не стали на заваді вчинення ним кримінальних правопорушень.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Також достатньо обґрунтованим є ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого.
При цьому ризик незаконного впливу на інших осіб обгрунтовується, тим що обвинувачений ОСОБА_5 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об?єктивної картини вчиненого може впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_9 , її матір ОСОБА_10 , з якою пов?язаний спільним побутом, та свідків - сусідів за місцем проживання, спонукаючи їх змінити свідчення, з метою реабілітації себе як злочинця.
ОСОБА_5 , може впливати на потерпілу та свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування, оскільки обвинувачується у тому, що неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно осіб з якими пов?язаний спільним побутом.
Ризик незаконного впливу осіб об?єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що він не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання. Так, ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Водночас хоча йому і пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, як вбачається зі змісту обвинувального акту, вони були вчинені фактично одночасно, в один період, що не свідчить з достатньою вірогідністю щодо можливості вчинення обвинуваченим інших злочинів в майбутньому.
Враховуючи встановлену наявність ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні, суд вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою.
Встановлені під час судового засідання обставини у свої сукупності та взаємозв'язку формують у суду переконання, що запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам неможливо без застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 176 КПК України закріплена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України).
В цьому кримінальному провадженні на даному етапі суд не вбачає за можливе запобігти ризикам кримінального провадження із застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, адже ці заходи пов'язані з вільним пересуванням обвинуваченого, що не забезпечить нівелювання ризику переховуватися від суду та впливати на свідків/потерпілого.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому злочину, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися.
Таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 ..
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що строк тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України повинен бути продовжений на 60 днів.
Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, сторонами кримінального провадження суду не надавалися.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
Однак, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 7, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 376, 392-395 КПК України, колегія суддів,
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 30 січня 2026 року включно, утримуючи в державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Судове засідання по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 4, 6 ст. 152 КК України відкласти до 20 січня 2026 року до 10 год. 00 хв.
Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 ..
Копію ухвали вручити під розписку обвинуваченому ОСОБА_5 , скерувати захиснику та прокурору.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою надіслати до державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскарженою до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_11
Суддя ОСОБА_12
Суддя ОСОБА_13