Справа № 283/2478/25
провадження №2/283/1338/2025
03 грудня 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Селіною А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання права особистої приватної власності на будинок,
Стислий виклад позицій сторін.
24.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою про визнання особистою приватною власністю житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, придбаний під час перебування у шлюбі.
Підставою позову є те, що 19 листопада 1977 року сільською радою с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 . 25 серпня 1986 року народним судом Малинського району Житомирської області шлюбу було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори з проханням посвідчити договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, ознайомившись з наданими документами, приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. була винесена постанова про відмову у посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку, адже будинок вважається таким, що набутий за час шлюбу і був спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Тому частка цього будинку входить до складу спадкового майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і посвідчення договору купівлі-продажу цього будинку порушить права спадкоємців, у зв'язку з цим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила, жодних заяв, клопотань від неї не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, 10.11.2025 подала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не подавала.
Суд, відповідно до ст. 247 ЦПК України, розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
19 листопада 1977 року сільською радою с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_5 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9). 04 вересня 2021 року змінила прізвище після реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.10).
Після одруження ми проживали у с. Велика Рача Радомишльського району у житловому будинку баби позивача ОСОБА_9 , який 05.05.1979 року вона подарувала ОСОБА_1 . Згодом родина переїхала в Малинський район Житомирської області, де працювали у колгоспі в с. Любовичі Коростенського району Житомирської області. Як молодій сім'ї, колгосп надав для проживання житловий будинок у с. Ялцівка Малинського району Житомирської області. Однак спільне життя не склалось, 25 серпня 1986 народним судом Малинського району Житомирської області, було винесене рішення про розірвання шлюбу між подружжям.
Приблизно через рік після винесення рішення судом, баба з дідом, у яких проживала ОСОБА_1 з донькою, повідомили мені, що навпроти їх будинку продається будинок та порадили його придбати. Так як позивач планувала згодом придбати власне житло, то певні грошові заощадження на той час у неї вже були. Так, отримавши у липні 1984 року свідоцтво про право на спадщину за законом на будинок своїх батьків у с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області, продала за 900 карбованців. На той час працювала інспектором по кадрах та бухгалтером по оплаті та отримувала високу, на той час заробітню плату, з якої також відкладала кошти на купівлю будинку. Також 10 листопада 1987 року ОСОБА_1 продала подарований їй будинок у с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області за 4500 карбованців. Слід зазначити, що на прохання покупців у договорах купівлі продажу зазначена значно занижена їх ціна. Згідно ж страхової оцінки, зазначеної у договорах, щодо проданих позивачем будинків вона становить 11600 карбованців, а щодо придбаного мною будинку - 9832 карбованців. Тобто, наявних у ОСОБА_1 грошових коштів цілком вистачало для придбання житлового будинку.
24 серпня 1988 року згідно договору купівлі-продажу жилого будинку я придбала будинок, що знаходиться в с. Любовичі Малинського району Житомирської області. Згідно реєстраційного напису на документі про право особистої власності, вчиненого 10.03.2000 року, вказаний будинок знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 року №140 вул. Чапаєва перейменовано у вул. Старолюбовицька.
ОСОБА_4 вище вказаним будинком ніколи не цікавився, так як знав, що він придбаний ОСОБА_1 після розірвання шлюбу під час окремого проживання за особисті грошові кошти позивача. На той час ОСОБА_4 вже приватизував наданий нам колгоспом будинок у с. Ялцівка Житомирської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ялцівка Малинського району Житомирської області ОСОБА_4 помер. За життя належний йому будинок у с. Ялцівка Житомирської області, а також все інше майно він заповідав своїй дочці ОСОБА_10 . Разом з нею спадщину прийняла й дружина померлого ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 разом зі своїм цивільним чоловіком придбали житловий будинок у с. Українка Малинського району Житомирської області, у якому проживають, виникла необхідність у коштах на лікування чоловіка, який тяжко хворіє, позивач вирішила продати придбаний нею будинок у АДРЕСА_1 . Для оформлення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. Однак нотаріус, ознайомившись з наданими документами, заявила, що будинок вважається таким, що набутий за час шлюбу і був спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Тому 1/2 частка цього будинку входить до складу спадкового майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , і посвідчення договору купівлі-продажу цього будинку порушить права спадкоємців (відповідачі по справі). У зв'язку з цим нотаріусом була винесена постанова про відмову у посвідченні договору купівлі-продажу житлового будинку.
Як зазначено раніше та відповідно рішення суду Малинського районного суду Житомирської області від 25 серпня 1986 року, з ОСОБА_4 позивач не проживала з вересня 1985 року. Спірний будинок було придбано через 3 рокипісля фактичного припинення шлюбу за кошти, отримані ОСОБА_1 від продажу двох належних їй на праві власності житлових будинків у с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області, заощаджень від отримуваної заробітної плати.
Мотиви та застосовані норми права.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.
Згідно з ч. 3ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до вимог ст. 22 КпШС України, чинного на час набуття майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
У частині першій статті 24 КпШС України, зазначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Згідно зі статтею 28КпШС України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
Так, ч. 6 ст. 57 СК України передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Cтатус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:
1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов'язаний з'ясувати, чи це майно може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Відповідно рішення народного суду Малинського району Житомирської області від 25 серпня 1986 року було винесене рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Про те, що з рішенням про розірвання шлюбу необхідно було звернутися у відділ ЗАГС та отримати свідоцтво про розірвання шлюбу, ніхто сторонам не пояснив, тому на той час і не звернулись. Лише нещодавно позивач довідалася, що у 1990 році ОСОБА_4 , очевидно, тому, що збирався знову одружитися, отримав свідоцтво про розірвання шлюбу. ОСОБА_1 вважала, що шлюб між ними розірвано судом, відповідно Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 31 січня 1990 року, про що складений відповідний актовий запис № 5.
Враховуючи викладене та, беручи до уваги, що житловий будинок розташований у АДРЕСА_1 , позивач придбала за особисті кошти, які вона отримала від продажу будинку своїх батьків у с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області та заробітню плату, з якої також відкладала кошти на купівлю будинку. Відповідно Договору вказаний житловий будинок належить продавцеві ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Радомишльською нотаріальною конторою 25 липня 1984 року за № 143, відповідно довідки виконавчого комітету від 30 липня 1984 року за 900 карбованців (а.с.17-18). Також 10 листопада 1987 року ОСОБА_1 продала подарований їй будинок у с. Велика Рача Радомишльського району Житомирської області за 4500 карбованців. Згідно страхової оцінки, зазначеної у договорах, щодо проданих позивачем будинків вона становить 11600 карбованців, а щодо придбаного мною будинку - 9832 карбованців. Тобто, наявних у ОСОБА_1 грошових коштів цілком вистачало для придбання житлового будинку.
Керуючись ст.12,13,81,89,206,259,263-265,354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю - задовольнити повністю.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешканки АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 24 серпня 1988 року, посвідченого виконавчим комітетом Любовицької сільської ради Житомирської області.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , мешканка: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканки АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , мешканки: АДРЕСА_6 , РНОКПП невідомий.
Суддя