Справа № 283/3049/25
провадження №3/283/1068/2025
02 грудня 2025 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко Володимир Вікторович, розглянувши справу, що надійшла з відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, мешканка АДРЕСА_1 , офіційно непрацюючої, РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст.184 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 468243 від 26.11.2025, ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, щодо виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 05.11.2025 близько 14 год 00 хв в шкільному туалеті ліцею №2 м. Малин Житомирської області, хотів сфотографувати ОСОБА_3 під час справляння природних потреб.
У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явились, останній пояснив, що перебуваючи з хлопцями в туалеті вирішив просто пожартувати, адже телефон був вимкнений, фото на телефоні відсутні, вину визнав. Виховну бесіду ОСОБА_1 провела з сином, який запевняв, що більше такого не повториться.
Дослідивши подані до суду матеріали, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступних висновків.
В силу ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей закріплена у ст. 184 КУпАП.
Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Обов'язок батьків, щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов'язків батьків входить турбота про здоров'я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Під невиконанням обов'язків по вихованню дітей слід розуміти різні форми без дії, внаслідок чого відсутня належна турбота про виховання та освіту неповнолітніх. Виховання складається з різного роду дій батьків, одним з елементів якого є нагляд за поведінкою дитини. А тому легковажне чи байдуже відношення батьків чи осіб, що їх замінюють, до поведінки дитини, відсутність належного нагляду за поведінкою і її відповідності нормам життя суспільства нерідко ведуть до вчинення дітьми правопорушень. В силу цього підставою для відповідальності батьків в разі вчинення дітьми адміністративних проступків і інших правопорушень є також неналежне виконання батьками обов'язків по вихованню, що призвело до вчинення правопорушення неповнолітнім.
Винуватість ОСОБА_1 підтверджується наступними доказами:
заявою ОСОБА_4 від 10.11.2025;
письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 26.11.2025;
письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.11.2025;
письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 10.11.2025;
письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 10.11.2025;
копією протоколу засідання комісії з розгляду випадків насильства, булінгу (цькування) від 07.11.2025.
Вище наведені докази на переконання суду є належними, допустимими, достовірними та не поставлені під сумнів ОСОБА_1 .
Обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення під час судового розгляду справи не виявлено.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вважає за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у межах санкції статті у виді попередження.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надала посвідчення багатодітної сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 є багатодітною матір'ю, не має доходу, суддя дійшов висновку про можливість звільнення її від сплати судового збору.
Керуючись ст. 184, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді попередження.
Звільнити ОСОБА_1 , від сплати судового збору на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з моменту її винесення.
Суддя