Справа № 279/6637/25
Номер рядка звіту 76
Провадження № 2/279/2995/25
"03" грудня 2025 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Невмержицької О.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник-адвокат Каченюк Олег Ігорович до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач, в інтересах якого діє представник-адвокат Каченюк Олег Ігорович звернувся до суду з позовом до ДСГП "Ліси України" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.04.2023 року він працював на посаді майстра лісу обходу №4 Ушомирського лісництва Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України". 24.10.2024 року його було попереджено про зільнення у зв'язку із закриттям Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України. 27.12.2024 року видано наказ №409-К про його звільнення у зв'язку з закриттям Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України". Вважає, що вказаний наказ підлягає скасуванню, а він повновленню на роботі, оскільки незважаючи на закритгя Фiлii, Наказом №1520 від 09.09.2024, створено філію "Столичний лiсовий офiс" ДСГП "Ліси Украiни". Визначено наступні види економічної дiяльності фiлii "Столичний лiсовий офiс" ДСГП "Ліси Украiни": 02.10 лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 лісозаготівлі; 2.40 надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 01.70 мисливство, відловлювання тварин i надання пов'язаних з ними послуг. На сайті материнського підприемства ДСГП "Ліси України" 02.10.2024 року за розміщено оголошення зі змісту якого слідує, що у результаті реорганізації працівники лісництва залишаються на місцях. Фахівці, пов'язані з лісовим господарством, переходять у нову об'єднану структуру. Частині працівників адміністративного апарату пропонуються нові альтернативні робочі місця, пов'язані з виробництвом. У ДП "Ліси України" є 5 тисяч вільних вакансій. Робота знайдеться для всіх, хто дійсно готовий працювати!". Проте йому посада запропонована не була, як не було враховано й його досвід роботи та знання у виконуванні роботи, вважає наказ про звільнення незаконним. Просив визнати незаконним та скасувати наказ директора філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДСГП "Ліси України" №409-к від 27.12.2024 р. та поновити його на роботі на посаді майства лісу обходу №4 Ушомирського лісництва Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України". Стягнути з відповідача середню заробітну плату за період з 28.12.2025 р. по дату прийняття рішення судом, стягнути судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, копію ухвали про відкриття провадження з додатками отримав 10.11.2025 року, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності звільнення позивача, який регулюється положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).
Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені також КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встанолено судом ОСОБА_1 з 19.04.2023 року працював на посаді майстра лісу обходу №4 Ушомирського лісництва Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України". 24.10.2024 року позивача попереджено про зільнення у зв'язку із закриттям Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України, а 27.12.2024 року видано наказ №409-К про звільнення у зв'язку з закриттям Філії "Коростенське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" шляхом закриття, згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
У статті 234 КЗпП України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
В абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статті 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Указана судова практика є незмінною.
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.
Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов'язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 751/1198/18 (провадження № 61-5845св19), від 03 жовтня 2022 року у справі № 204/1724/20 (провадження № 61-18714св20).
ОСОБА_1 про факт отримання наказу не заперечує. В той же час, в позовній заяві позивач не зазначає, коли саме отримав копію наказу про звільнення, про звільнення був попереджнний своєчасно.
До суду з позовом звернувся 29.10.2025 року (майже через рік після звільнення), тобто з пропуском встановленого законом місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Питання про поновлення строку звернення до суду позивачем не порушувалось.
Отже, пропуск позивачем строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Оскільки вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вирішення вимоги про поновлення на роботі, а вимога ОСОБА_1 про поновлення на роботі задоволенню не підлягає через пропуск встановленого законом строку на звернення до суду, підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.
Керуючись ст.ст. 43,55 Конституції України, ст.ст. 4,12,81,141,259,263-265 ЦПК України, ст.ст. 38,233,235 КЗпП України,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.
Сторони: позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", місце знаходження: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А , ЄДРПОУ- 44768034.
Суддя: Невмержицька О.А.