Справа №295/16870/25
1-кс/295/6168/25
03.12.2025 року м. Житомир
Cлідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 про повернення застави щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025060600001411 від 05.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просив повернути заставодавцю внесену заставу в розмірі 200000, 00 грн у кримінальному провадженні №12025060600001411 від 05.09.2025 року.
В обґрунтування клопотання вказала, що запобіжний захід ОСОБА_4 , не продовжувався, строк дії ухвали встановлений до 05.11.2025 року, а тому застава має бути повернута заставодавцю.
В судове засідання адвокат ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 та заставодавець ОСОБА_3 не з'явились, адвокат ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив задовольнити клопотання ОСОБА_3 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що граничний строк застави не застосований, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, а тому, враховуючи, що застава є безстроковим видом запобіжного заходу і на даний час захід забезпечення є чинним, слідчим суддею не скасований, не змінений, кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 не завершено, правових підстав для задоволення клопотання немає. Також вказав, що на даний час відносно підозрюваного діє запобіжний захід у вигляді застави.
Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12025060600001411 від 05.09.2025 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 08.09.2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 05.11.2025 року; одночасно визначено підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави 200000 (двісті тисяч) грн., а також покладені обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Відповідно до квитанції №ПН743 від 06.10.2025 року ОСОБА_3 внесено заставу в розмірі 200000 грн.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до вимог ст. 77 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно з вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України, строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2012 року № 27) застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Нормами глави 18 КПК України не встановлено обмеження строку дії запобіжного заходу у вигляді застави, однак чітко визначено частиною 6 ст. 194 КПК України, що після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до вимог ст.ст. 176, 182 КПК України, застава не є тимчасовим запобіжним заходом (тримання під вартою, арешт, тощо) та у відповідності до вимог закону встановлюється на весь час досудового розслідування та розгляду справи по суті.
Таким чином, положення ч. 11 ст. 182 КПК України підлягають застосуванню у випадку завершення кримінального провадження, за відсутності підстав для звернення застави в дохід держави.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження, вирішується судом при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином, оскільки відповідно до ст.182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави не має граничного строку дії, то після внесення грошових коштів у якості застави за підозрюваного, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України, діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження.
Отже, посилання заявника на те, що запобіжний захід у вигляді застави припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку дії обов'язків суперечить положенням кримінального процесуального Закону, оскільки на час розгляду поданої заяви судом відносно ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді застави.
За наведених обставин, зважаючи на норми кримінального процесуального закону, застава є безстроковим видом запобіжного заходу, і на даний час захід забезпечення є чинним, слідчим суддею не скасований, не змінений, кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 не завершено, слідчий суддя вважає, що відсутні правові підстави для повернення суми грошової застави заставодавцю.
Сам факт припинення строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, (що не є тотожним запобіжному заходу) при визначенні застави, не є процесуальною підставою для задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 182, 194, 202 КПК України, суддя
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення застави щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025060600001411 від 05.09.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1