Справа №295/5090/25
1-кп/295/710/25
03.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового
засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальне провадження №12023100000000898 від 18.08.2023 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Барановичі, Республіки Білорусь, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Рижани Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України,
встановив:
До Богунського районного суду м. Житомира надійшов указаний обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 підтримала у судовому засіданні своє клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, обґрунтовуючи тим, що у вказаному обвинувальному акті відсутнє чітке формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_4 та правової кваліфікації його дій, що унеможливлює якісно і у повній мірі здійснювати захист від пред'явленого обвинувачення, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, що суперечить вимогам п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України. Крім того, вважає, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення суперечить вимогам п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, так як у ньому невстановлено місце та час вчинених правопорушень, містяться суперечення щодо ролей «фігурантів» злочину, відсутнє чітке визначення грошового виміру майна, яким заволодів особисто ОСОБА_4 , порушено презумпцію невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення щодо осіб, які вказані як співучасники.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та просив його задовільнити.
Прокурор у судовому засіданні підтримав свої письмові заперечення на клопотання захисника про повернення обвинувального акту від 13.10.2025 та просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання захисника, зазначивши, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудових розслідувань відповідають вимогам чинного законодавства, а підстав для повернення обвинувального акту прокурору не вбачається.
Інші учасники судового провадження клопотання захисника ОСОБА_8 підтримали.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам до змісту та форми передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.
При цьому, суд може повернути обвинувальний акт слідчому або прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акту положенням ст. 291 КПК України.
Відповідно до ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
У відповідності до усталеної практики Верховного Суду, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим.
Тому суд вказує на порушення презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті, викладаючи фактичні обставини вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , інкримінованих кримінальних правопорушень, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає встановленим, як співучасників зазначені інші конкретні особи, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які не є обвинуваченими в цьому провадженні та позбавлені права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цих осіб на захист.
Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред'явлено обвинувачення узгоджується із практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, що забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч.2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов'язані з розглядом її справи в суді.
Що стосується ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , то вони не є стороною кримінального провадження №12023100000000898 від 18.08.2023 року (у розумінні ст. 3 КПК України), а матеріали відносно них, виділено в окреме провадження. Вказавши в обвинувальному акті прізвище ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , як співучасників вчинення злочину, орган досудового розслідування мав би виконати з ними вимоги ст. 290 КПК України, висунути обвинувачення, а в обвинувальному акті зазначити їх повні анкетні дані.
За таких обставин, на думку суду, при здійсненні судового розгляду кримінального провадження в межах поданого прокурором обвинувального акту, в якому зазначається як співучасники скоєння кримінального правопорушення осіб, щодо яких виділені матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження, не представляється за можливе реалізувати їх право на особисту присутність в судовому засіданні зокрема та право на захист загалом. Натомість, міжнародні стандарти у галузі, судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом, на справедливий судовий розгляд. Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист, прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні, права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Тому, такий виклад обвинувачення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є неприпустимим, оскільки містить посилання на вчинення злочинів у співучасті з особами, які не є обвинуваченими в даному кримінальному провадженні та вказують на порушення вимог Конституції України та КПК України.
Крім того, у обвинувальному акті, в порушення п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення не містить обставин, що відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме не містить місця вчинення кримінальних правопорушень. Вказується в обвиневальному акті "у невстановленому місці та у невстановлений час". Зазначена обставина стосується визначення підсудності справи в тому числі і Богунському районному суду м. Житомира в порядку ст. 32 КПК України. А порушення правил підсудності відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України тягне безумовне скасування судового рішення.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення його до судового розгляду, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 та повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.291, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023100000000898 від 18.08.2023, про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України, - повернути прокурору.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомирапротягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1