Справа №295/15629/25
Категорія 23
3/295/3817/25
03.12.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного судум. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
26.10.2025 близько 18 години 05 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 у магазині «Полісся продукт» ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив дрібну крадіжку продуктів харчування, чим завдав потерпілій особі матеріального збитку на суму 348 гривень та скоїв адміністративне правопрушення, передбачене ч. 3 ст. 51 КУпАП.
У судові засідання, призначені на 13.11.2025, 24.11.2025, 03.12.2025, ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином засобами поштового зв'язку шляхом направлення судової повістки за адресою місця його проживання, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення, яка повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, на виконання постанови про привід ОСОБА_1 надано рапорт, зі змісту якого вбачається, що останній веде бродяжницький спосіб життя та не має постійного місця проживання, за вказаною у постанові адресою не проживає.
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Отже, судом вжито всіх можливих заходів щодо належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду справи.
З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання неповажними та розцінює, як ухилення та небажання брати участь у розгляді справи, що його стосується, у зв'язку з чим проводить розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 51 КУпАП, підтверджується: протоколом серії ВАВ № 039643 від 26.10.2025; довідкою про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 з приводу неправомірних дій невідомої особи; заявою ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , яка бачила як невідомий чоловік вийшов із товарами магазині за межі каси, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , за змістом яких останній підтвердив крадіжку продуктів харчування з магазину «Полісся продукт»; постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП та іншими матеріалами справи.
Зібрані докази, на переконання суду, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 51 КУпАП як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вчинене повторно протягом року, вина особи доведена повністю.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, відомості про особу ОСОБА_1 , який протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, проте, належних висновків для себе не зробив, що свідчить про недієвість раніше застосованих заходів, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, незначну вартість викраденого майна, суд дійшов висновку про накладення на останнього адміністративного стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 3 ст. 51 КУпАП, що буде сприяти меті виховання та недопущення в подальшому скоєння правопорушень, як правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладене таке стягнення, в розмірі, що становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (у 2025 році 605, 60 грн).
Керуючись ст. ст. 40-1, ч. 3 ст. 51,245, 251, 252, 256, 266, 280, 291, 294, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про судовий збір", суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень.
(Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м. Житомир/21081100; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA228999980313090106000006797; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.