Справа № 643/5367/25
Провадження № 2/643/3292/25
03.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу запозовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою
Зміст позовних вимог
Моторне (транспортне) страхове бюро України (позивач) просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач) на свою користь у порядку регресу суму здійснених регламентних виплат у розмірі 61006,26 грн., вартість послуг експерта у розмірі 4396,08 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
12.07.2024 о 20-30 год. у м. Харкові за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 52, відповідач, керуючи автомобілем «BYD», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб дати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
Постановою Московського районного суду міста Харкова від 21.08.2024 відповідача визнано винним у вказаній ДТП.
Цивільно-правову відповідальність відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент ДТП застраховано не було. Потерпіла особа звернулась до позивача із заявою про відшкодування шкоди, заподіяною внаслідок пошкодження автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 . Позивачем сплачена потерпілій особі регламентна виплата в розмірів 61006,26 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачем понесені витрати на визначення розміру збитку та збір документів в розмірі 4396,08 грн.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 03.12.2025 постановлено провести заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Підстави розгляду справи за відсутності сторін
Представник позивача надав клопотання, згідно з яким просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судові засідання, в тому числі 03.12.2025,повторно не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, заяву про розгляд справи за його відсутності, суду не надав.
Виходячи з чинного процесуального законодавства України, зокрема положень ч. 5 ст. 4, ст. 12, 13, п. 2 ч. 1 ст. 43, ч. 1, 3 ст. 223, ч. 4 ст. 268 ЦПК, участь в судовому засіданні є правом сторони, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Ураховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності її учасників.
Оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи, суд проводить заочний розгляд справи та вирішує її на підставі наявних у ній доказів.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Постановою Московського районного суду міста Харкова від 21.08.2024 (справа № 643/7682/24) відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Вказаною постановою встановлено, що 12.07.2024 о 20-30 год. у м. Харкові за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 52, відповідач, керуючи автомобілем «BYD», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб дати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди.
13.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про ДТП. У заяві зазначив, що керував автомобілем «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 .
13.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Відповідно до Звіту № 296 від 05.09.2024 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля: ринкова вартість автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 12.07.2024, до настання пошкоджень складає 149806,26 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 12.07.2024 складає 297984,24 грн. з урахуванням ПДВ на складові частини та кріпильні деталі; коефіцієнт фізичного зносу складників автомобіля, що підлягають заміні - 0,70; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 12.07.2024 складає 112049,62 грн. з урахуванням ПДВ на складові частини та кріпильні деталі; вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Ford Fiesta», державний номерний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , 2007 року виготовлення, пошкодженого у наслідок ДТП 12.07.2024, дорівнює ринковій вартості КТЗ до настання пошкоджень та складає 149806,26 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 940457 від 08.10.2024, позивачем на користь ОСОБА_2 перерахована виплата по справі № 105389 в розмірі 61006,26 грн. (а.с. 54).
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 722/1384/15-ц зазначено, що «Верховний Суд має враховувати правові висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), які є обов'язковими під час розгляду подібних справ. Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування».
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
У постановах Верховного Суду від 15.03.2021 у справі № 718/927/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 450/4163/18 зазначено, що «деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом».
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 26 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.
Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
В постанові від 21.02.2018 у справі № 486/707/16-ц Верховний Суд виснував, що «у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди, яка покладає на позивача обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, а відповідач відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року цього факту не спростував. Разом з цим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Правове значення для відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, за даних обставин, має беззаперечний факт виплати МТСБУ потерпілій особі страхового відшкодування».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача. Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими (постанова Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21).
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
З досліджених доказів убачається, що відповідач на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, визнаний винним у виникненні ДТП, внаслідок якої був пошкоджений належний ОСОБА_2 автомобіль.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля, яким керував відповідач, не була застрахована у встановленому законодавством України порядку.
Ураховуючи наведене, позивач відшкодував ОСОБА_2 шкоду, завдану у зв'язку із пошкодженням його автомобіля, в розмірі 61006,26 грн.
Відповідачем не спростовані доводи позовної заяви, надані позивачем докази, а також розмір страхової виплати, завлений стороною позивача. За таких обставин, розглядаючи справу в заочному порядку на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім страхового відшкодування в розмірі 61006,26 грн., та задовольняє позов в цій частині.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на встановлення розміру збитку та збір документів в розмірі 4396,08 грн., суд керується таким.
На підтвердження вказаних витрат позивачем надані платіжні доручення № 927099 та № 943376 від 25.09.2024 та 26.11.2024, згідно з якими грошові кошти в сумі 2250,00 грн. та 2146,08 грн. в якості оплати послуг аваркома (експерта) та оплати послуг по справі, перераховані на користь ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Аудатекс Україна».
Положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), які регулюють повноваження МТСБУ щодо залучення аварійних комісарів та експертів, а також інші норми вказаного Закону не передбачають право МТСБУ на відшкодування з боку винної особи витрат, пов'язаних із залученням аварійного комісара або експерта або юридичних осіб (страхових компаній).
Крім того, як вбачається з положень законодавства України, залучення аварійних комісарів або експертів або інших юридичних осіб замість власних працівників для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, є правом, а не обов'язком МТСБУ.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для відшкодування відповідачем витрат в загальному розмірі 4396,08 грн., які пов'язані із залученням позивачем на власний розсуд суб'єкта оціночної діяльності, та відмовляє у вказаній частині позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати по сплаті судового збору в розмірі 2840,93 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) грошові кошти в розмірі 61006,26 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131) понесені останнім судові витрати в розмірі 2840,93 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Д.А. Крівцов