Справа № 161/18263/25
Провадження № 2/161/5968/25
(заочне)
01 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Пахолюка А.М.
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТОВ «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.12.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 980520549. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 18500 грн. строком на 30 днів, базова процентна ставка - 0,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування.
11.02.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги в сумі 56391,70 грн., з яких 18500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 37891,70 грн. - сума заборгованості за відсотками, 925 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту.
На підставі наведеного, просить суд, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість в розмірі - 56391,70 грн., згідно кредитного договору № 980520549 від 06.12.2024 року та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи. Відзиву та будь-яких заяв, клопотань про розгляд справи без його участі на адресу суду не надходило.
Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.
За погодженням позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно ч.3ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 12статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що 06.12.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 980520549. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 18500 грн. строком на 30 днів, базова процентна ставка - 0,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування, комісія за надання кредиту - 925 грн.
Факт отримання кредитних коштів відповідачем вбачається з підтвердження про здійснення грошових коштів від 06.12.2024 року, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога». Отже, ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання перед ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
11.02.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/21, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/21 від 11.02.2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги в сумі 56391,70 грн., з яких 18500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 37891,70 грн. - сума заборгованості за відсотками, 925 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Судом встановлено, що у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв'язку із цим, у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «Таліон Плюс» у розмірі 56391,70 грн., з яких 18500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 37891,70 грн. - сума заборгованості за відсотками, 925 грн. - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» щодо нарахування суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18500 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 925 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Таліон Плюс» стверджує, що відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за відсотками за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року, в розмірі 37891,70 грн.
Однак суд, не погоджується з розрахунком суми відсотків, наданим позивачем, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно Кредитного договору № 980520549 від 06.12.2024 року, відповідач отримав кредит в розмірі 18500 грн., строк кредитування - 30 днів, з базовою відсотковою ставкою 0,98 %, за один день користування кредитом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Таким чином, Кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року визначено строк кредитування - 30 днів, відповідно нарахування відсотків за користування кредитом, повинно здійснюватись протягом строку кредитування, погодженого сторонами.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення сума основного боргу в розмірі 18500 грн. та відсотки за вказаним Кредитним договором у розмірі 5439 грн. - за період з 06.12.2024 року по 05.01.2025 року (18500 грн. х 0,98 % : 100 % = 181,30 грн. х 30 днів = 5439).
Таким чином, загальний розмір відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18500 грн. за період з 06.12.2024 року по 05.01.2025 року, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача становить 5439 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року в розмірі 24864 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 18500,00 грн., заборгованості за відсотками - 5439 грн., заборгованості за комісією - 925 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 5000 грн. підтверджується договором про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, додатковою угодою № 1417 від 07.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 07.08.2025 року, платіжною інструкцією № 177 від 07.08.2025 року, довіреністю № 90/1 від 14.02.2025 року, копією ордеру, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, згідно зі ч. 2 ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 1068 грн. 03 коп. пропорційно частині задоволених вимог (44,09 %).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 980520549 від 06.12.2024 року, в розмірі - 24864 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі - 18500,00 грн., заборгованості за відсотками - 5439 грн., заборгованості за комісією - 925 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі - 1068 (одна тисяча шістдесят вісім) грн. 03 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13; код ЄДРПОУ 39700642;
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного судового рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.