Справа № 931/838/25
Провадження № 2/931/437/25
02 грудня 2025 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що 09.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102694291, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 4000 грн, які зобов'язалась повернути, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом. Договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.
29.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" укладено договір факторингу № 94-МЛ/Т, відповідно до умов якого та з урахуванням Реєстру боржників, до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 102694291 від 09.12.2022 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 16100 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11700 - сума заборгованості за відсотками, 400 грн - заборгованість за комісією.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" за договором позики № 102694291 від 09.12.2022 року в розмірі 16100,00 грн.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" суму заборгованості за кредитним договором № 102694291 від 09.12.2022 року в розмірі 16100 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11700 - сума заборгованості за відсотками, 400 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, а також понесені судові витрати у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судовою повісткою за її зареєстрованим місцем проживання, що повернута суду органом зв'язку з відміткою "адресат відсутній". Будь яких заяв, клопотань, відзиву на позов від неї не надходило.
Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 09.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 102694291, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику кошти в сумі, визначеній п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу - 24.12.2022 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.03.2023 року згідно із п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у порядку, обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. Сума кредиту становить 4000 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 09.12.2022 року і строк кредитування закінчується 24.03.2023 року. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості (останнього дня строку кредитування). Комісія за надання кредиту становить 400 грн (10% від суми кредиту) одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1,50 за кожен день (900 грн), протягом поточного періоду - 3,0% (10800 грн). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 16100,00 грн (а.с. 6-12).
Кредитний договір було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - Z44656, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 6, 13).
Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов'язання.
29.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" укладено договір факторингу № 94-МЛ/Т, відповідно до умов якого та з урахуванням Реєстру боржників, до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 102694291 від 09.12.2022 року (а.с. 16-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 року до договору факторингу № 94-МЛ/Т від 29.03.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 16100 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11700 - сума заборгованості за відсотками, 400 грн - заборгованість за комісією (а.с. 26 ).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжним дорученням № 55607439 (а.с.14 на звороті).
Натомість, всупереч умов кредитного договору № 102694291 від 09.12.2022 року, відповідачка свої кредитні зобов'язання не виконала, суму кредиту, нараховані відсотки та комісію у встановлений договором строк не повернула, доказів іншого суду не подано.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшло право вимоги за спірним кредитним договором і він вправі пред'являти відповідні вимоги про стягнення коштів.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Таким чином, обов'язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.
Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов'язків сторін.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, яка розглядається, кредитний договір № 102694291 від 09.12.2022 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачка не надала жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення спірного кредитного договору в електронному вигляді
Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов'язок доказування протилежного.
Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме позичальник має доступ до свого банківського рахунку і вона мала можливість представити суду виписку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору.
Проте, відповідачка не надала жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за спірним кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 102694291 від 09.12.2022 року складає 16100 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11700 - сума заборгованості за відсотками, 400 грн - заборгованість за комісією (а.с.16).
Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що він розрахований правильно.
Так, суд наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Зі спливом строку кредитування, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування у межах цього строку.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У справі, яка розглядається, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 102694291 від 09.12.2022 року, строк користування кредитом становить 105 днів, термін дії договору - на строк, на який надано кредит, і в межах цього строку позивачем нараховано відсотки за користування кредитом, що підтверджується розрахунком ТзОВ "Мілоан" (а.с.15).
Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідачка, уклавши кредитний договір, погодилася сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 400 грн, що нарахована за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі на підставі п.1.5.1 договору, а тому вбачається підставним стягнення такого розміру комісії через її несплату відповідачкою.
Отже, враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання про правильність нарахованої заборгованості відповідачки перед ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-капітал" за кредитним договором № 102694291 від 09.12.2022 року в розмірі 16100 грн, і саме ця сума підлягає до стягнення з ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 2422,40 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "Апологет" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал"; акт наданих послуг, що є додатком до договору про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року, згідно з яким сума наданих послуг по договору становить 8000 грн; опис наданих послуг, з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг і кількість годин, витрачених на їх надання. Також у матеріалах справи міститься ордер адвоката Усенко М.І. № 138377 (а.с.29-34).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16100 грн. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із відповідачки на користь позивача понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 81, 133, 137, 141, 246, 247, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 81, 253, 256, 257, 259, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 626, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) заборгованість за кредитним договором № 102694291 від 09.12.2022 року в розмірі 16100 (шістнадцять тисяч сто) грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 11700 - сума заборгованості за відсотками, 400 грн - заборгованість за комісією, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба