Справа № 624/509/25
№ провадження 2/624/300/25
03 грудня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Кегичівці, Берестинського району, Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101425338 від 19.11.2022 в сумі 26320 грн та стягнення сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 19.11.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101425338. За умовами цього договору товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений графіком сплати кредитних коштів. Товариство свої зобов'язання виконало в повному обсязі. Відповідач умови договору не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість в загальній сумі 26320 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованість за відсотками - 18970 грн, заборгованість за комісією 350 грн. 28.02.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги стосовно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №101425338.
Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 05.06.2025 відкрито провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про підтримання позовних вимог, розгляд справи без його участі, відсутність заперечень проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав заяву, в якій повідомив, що повністю згоден виплатичувати кредит. Також повідомив, що на цей час перебуває на посаді військового в Національній Гвардії України, військова частина НОМЕР_1 . Має самотню матір похилого віку. Отримує заробітну плату 20500 грн в місяць. У зв'язку з чим просить дати можливість реструктуризувати виплату кредиту на термін від 4-х до 6-ти місяців, оскільки не має фінансової можливості погасити борг раніше.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні судом встановлено, що 19.11.2022 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про спожичий кредит №101425338. Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умов кредитного договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1. Договору). Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 гривень (п.1.2. Договору). Кредит надається загальним строком на 100 днів з 19.11.2022 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3. Договору). Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.11.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.02.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 29.11.2022, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.02.2023. Комісія за надання кредиту 350.00 грн, яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 70 грн, які нараховуються за ставкою 0.10 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18900 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.3.1.-1.5.3. Договору). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 (п.2.1. Договору). Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2. Договору). Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору (п. 2.2.3. Договору).
На підставі кредитного договору, згідно з платіжним дорученням №54514704 від 19.11.2022 ТОВ «Мілоан» було перераховано 7000 грн отримувачу ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 101425338.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою з особового рахунка, позичальник має заборгованість перед кредитором в загальному розмірі 26320 грн, з яких прострочене тіло кредиту - 7000 грн, прострочені відсотки - 18970 грн, комісія - 350 грн.
28.02.2023 між ТОВ Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т.
Згідно з умовами цього договору, кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п.1.1. Договору). Внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорахта набуває прав грошових вимог кредитора за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань боржників за кредитними договорами (п. 1.2. Договору). Право вимоги - право грошової вимоги кредитодавця до боржників, строк платежу за якою настав та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених між кредитором та боржниками кредитних договорів (п.2 Договору). Права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитра у повному обсязі в сумі 474376,43 грн. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п.п. 6.2.3., 7.1. Договору).
Відповідно до копії платіжної інструкції №70321 від 28.02.2023 позивач перевів на рахунок ТОВ «Мілоан» 474376,43 грн оплати згідно з договором відступлення прав вимоги №92-МЛ/Т від 28.02.2023.
Сторонами договору був підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників. Згідно з реєстром боржників позивачу передані права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №101425338 від 19.11.2022 в розмірі 26370 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач позов визнав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому підстав для відмови у його прийнятті судом не вбачається.
За таких обставин суд доходить висновку про задоволення позову.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи положення ст.141, 142 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача та поверненню з державного бюджету в рівних частинах по 1211,20 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких положень Закону.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано документи: копію договору про надання правничої допомоги, копію акта наданих послкг, детальний опис наданих послуг, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру, виписки з ЄДРЮОФОПГФ.
З цих документів, судом встановлено, що адвокатом всього витрачено 6,5 години роботи, вартість наданої правничої допомоги адвокатом оцінена у 7000 грн. Так, адвокатом витрачено 30 хвилин на консультацію, 2 години на ознайомлення з матеріалами справи, 30 хвилин на погодження правової позиції з клієнтом, 3 години 30 хвилин на складання позовної заяви.
Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, зважаючи на характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 3000 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виплати боргу від чотирьох до шести місяців, суд виходить з такого.
Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Згідно частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Згідно частини дев'ятої статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статею 435 ЦПК України, у зв'язку з чим, на підставі частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Так, згідно частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною п'ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Враховуючи те, що відповідач з 17.10.2025 призваний на військову службу за мобілізацією, має самотню матір похилого віку та заробітну плату в розмірі 20500 грн, якої недостатньо для разової сплати всієї суми заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26320 грн строком на три місяці, шляхом сплати рівними платежами щомісяця. На думку суду, розстрочення виконання рішення буде стимулювати відповідача добровільно виконати свої зобов'язання перед позивачем без здійснення останнім додаткових витрат, пов'язаних з примусовим виконанням судового рішення. Така добровільна сплата боргу також відповідатиме інтересам і самого позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 206, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, рахунок № НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором №101425338 від 19.11.2022 в розмірі 26320 (двадцять шість тисяч триста двадцять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 50 відсотків сплачений судовий збір у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору за платіжною інструкцією №9968 від 21.05.2025 в розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26320 грн строком на три місяці, шляхом сплати на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» починаючи з 01 січня 2026 року по 01 квітня 2026 року, включно, рівними щомісячними платежами по 8773 грн 33 коп, останній платіж внести в розмірі 8773 грн 34 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, рахунок № НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28.
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, ордер серії ВС №1370094 від 06.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012, адреса: 79015, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1 корп. 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: с. Вовківка, Берестинського району, Харківської області, 64041.
Суддя Т.В. Богачова