іменем України
02 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/394/25
Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/935/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Давидчука Д.П. від 20 березня 2024 року, місце ухвалення заочного рішення - м. Прилуки, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог заявленого позову ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» вказувало, що 16.09.2022 року між ТОВ »Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний договір № 3162518 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 8 800 грн., відповідно до якого, кредитор надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. 13.09.2023 року між ТОВ »Лінеура Україна» та ТОВ ФК »Кредит Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-13092023, відповідно до умов якого, ТОВ »Лінеура Україна» передає ТОВ ФК »Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК »Кредит Капітал» приймає належні ТОВ »Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги, включно, і до відповідача. Відтак, ТОВ ФК »Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 66 403 грн. 92 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованості за відсотками - 57 603 грн. 92 коп. За даних обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3162518 в сумі 66 403 грн. 92 коп. Позивач також ставив питання про стягнення на свою користь із відповідача судового збору в сумі 2 422 грн. 40 грн.
Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2025 року позов ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Судом стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20 800 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованість за відсотками - 12 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 2 422 грн. 40 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» просить скасувати заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2025 року про часткове задоволення позовних вимог у частині розміру відсотків заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 3162518 від 16.09.2022 року у справі № 742/394/25, та прийняти постанову про задоволення позову в повному обсязі, вирішивши питання про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн. 60 коп. В доводах апеляційної скарги ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» не погоджується із заочним рішенням суду першої інстанції від 20.03.2025 року щодо часткового задоволення вимог позову про стягнення із відповідача відсотків, та вважає даний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» зазначає, що кредитний договір №3162518 було укладено в електронній формі, із використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Апелянт стверджує, що відповідач ОСОБА_1 свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе даного зобов'язання та оцінити всі ризики у зв'язку із його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу, було чітко виконано усі умови договору, у тому числі, і щодо нарахування процентів за кредитним договором №3162518. Доводи апеляційної скарги зазначають, що згідно умов укладеного кредитного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін. Таким чином, дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №3162518 від 16.09.2022 року, передбачених законодавством. За доводами апелянта, відповідачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із паспортом споживчого кредиту, де були відображені всі умови договору, зокрема, щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом; щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (з урахуванням зниженої процентної ставки) за весь строк користування кредитом; щодо реальної річної процентної ставки за стандартною ставкою; щодо реальна річна процентна ставка (з урахуванням зниженої процентної ставки). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту, і споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з правилами кредитування для прийняття усвідомленого рішення, і відповідальність стосовно ознайомлення з цими правилами лежить виключно на стороні, яка укладає кредитний договір. За доводами апелянта, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. За умовами договору, сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто, досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору. Позичальником не пред'явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, щодо встановлення розміру процентної ставки. Вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у договорі №3162518 від 16.09.2022 року. При цьому, апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. Апелянт також звертає увагу, що на момент укладення кредитного договору, ОСОБА_1 не звертався до позикодавця із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також із пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Кредитний договір №3162518 від 16.09.2022 року підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодився, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов він не заявляв. Апелянт стверджує, що наведених вище обставин суд першої інстанції в повній мірі не врахував, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2025 року у справі за позовом ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 16.09.2022 року між ТОВ »Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний договір № 3162518 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 8 800 грн. (а.с.21-29).
Договір №3162518 від 16.09.2022 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Р407 (а.с.29, зворот). Відповідно до п.1.1. договору № 3162518 від 16.09.2022 року, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України »Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного: телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Пунктом 1.2. укладеного договору визначено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає - 8 800 грн. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п.1.3. договору, строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - 10 днів. Відповідно до п.1.4.1. договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день. Згідно з п.1.5.1. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 75 218,24%.
Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3162518 від 16.09.2022 встановлено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.30).
Також відповідачу при укладанні договору було надано паспорт споживчого кредиту, підписаний ним за допомогою цифрового ідентифікатора Р407 (а.с.30, зворот - 32).
З довідки про ідентифікацію, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №3162518 від 16.09.2022, ідентифікований ТОВ »Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Р407, відправленого на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.33).
Згідно із довідкою за вих.. № 20240304-593 від 04.03.2024 року, виданою ТОВ »Пейтек Україна», перераховано суму 8 800 грн., номер транзакції в системі ТОВ »Лінеура Україна» - 31625181663344663, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 (а.с. 32, зворот).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 3162518 від 16.09.2022 року, сума заборгованості відповідача перед ТОВ »Лінеура Україна» за період з 16.09.2022 року до 11.09.2023 року, з урахуванням часткового погашення боргу 05.10.2022 року на суму 1 920 грн., становить: 66 403 грн. 92 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованості за відсотками - 57 603 грн. 92 коп. (а.с.38, зворот - 45).
13.09.2023 року між ТОВ »Лінеура Україна» та ТОВ »ФК »Кредит Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-13092023 (а.с.45-49), у відповідності до умов якого, ТОВ »Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ »ФК »Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ »ФК »Кредит Капітал» приймає належні ТОВ »Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.49, зворот). Згідно з п. 1.1. договору факторингу № ККЛУ-13092023, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 Цивільного кодексу України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно з п.1.2. договору факторингу № ККЛУ-13092023, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.50), що також підтверджується платіжною інструкцією № 72659 від 13.09.2023 року (а.с.50, зворот).
Згідно з витягом з реєстру боржників до укладеного договору факторингу № ККЛУ-13092023, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ »Лінеура Україна» за кредитним договором № 3162518 від 16.09.2022 року в розмірі 66 403 грн. 92 коп. (а.с.49, зворот). Аналогічна сума заборгованості вказана в розрахунку заборгованості за договором № 3162518 (а.с.38, зворот - 45).
ОСОБА_1 було надіслано позивачем досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 23048948 в розмірі 66 403 грн. 92 коп. на адресу, вказану ним у кредитному договорі (а.с.51).
Як вбачається із заочного рішення суду першої інстанції від 20.03.2025 року, частково задовольняючи вимоги заявленого позову ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції, із врахуванням положень ЦК України, Закону України »Про електронну комерцію» та встановлених обставин справи дійшов висновку щодо доведеності факту укладення кредитного договору між його сторонами, а також доведеності факту того, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору. Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено. Суд першої інстанції констатував, що у матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості відповідача за укладеним ним кредитним договором, права вимоги за яким набув позивач від первісного кредитора. Дані розрахунки відповідачем у встановлений законом спосіб спростовані не були. Позивачем було надано суду докази перерахування коштів на рахунок відповідача, при цьому, дата проведення зарахувань відповідає даті укладення договору № 3162518 від 16.09.2022 року. Уклавши із позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вчасно не повернув кошти, одержані за кредитним договором, чим порушив зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки відповідач припинив виконання зобов'язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку. Суд першої інстанції також погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості, враховуючи п. 1.5.1. договору № 3162518, згідно з яким, орієнтована реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк кредиту становить - 75 218,24%. Враховуючи, що станом на день розгляду справи заборгованість за договором кредиту відповідачем не погашена, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 800 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 57 603 грн. 92 коп., суд першої інстанції, з урахуванням положень Закону України »Про захист прав споживачів», дійшов висновку, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом в розмірі 57 603 грн. 92 коп. не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач, як споживач, і тим самим порушує його права споживача. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п.6, ст.509 ч.3, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання. Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення суми відсотків до розміру - 12 000 грн., що буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Незважаючи на часткове задоволення позовних вимог позивача, беручи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильної бездіяльності відповідача, судом першої інстанції покладено на відповідача розмір судового збору, який підлягає стягненню на користь позивача, повністю, тобто, у розмірі 2 422 грн. 40 коп., що відповідає приписам ч. 9 статті 141 ЦПК України.
В доводах апеляційної скарги ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» зазначає, що кредитний договір №3162518 було укладено в електронній формі, із використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Відповідно до ч.12 статті 11 Закону України »Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Апелянт стверджує, що відповідач ОСОБА_1 свідомо уклав даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе даного зобов'язання та оцінити всі ризики у зв'язку із його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу, було чітко виконано усі умови договору, у тому числі, і щодо нарахування процентів за кредитним договором №3162518. Доводи апеляційної скарги зазначають, що згідно умов укладеного кредитного договору, він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін. Таким чином, дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №3162518 від 16.09.2022 року, передбачених законодавством. За доводами апелянта, відповідачу до укладення кредитного договору було надано можливість ознайомитися із паспортом споживчого кредиту, де були відображені всі умови договору, зокрема, щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом; щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача (з урахуванням зниженої процентної ставки) за весь строк користування кредитом; щодо реальної річної процентної ставки за стандартною ставкою; щодо реальна річна процентна ставка (з урахуванням зниженої процентної ставки). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання кредиту, і споживач перед укладенням договору має можливість самостійно ознайомитися з правилами кредитування для прийняття усвідомленого рішення, і відповідальність стосовно ознайомлення з цими правилами лежить виключно на стороні, яка укладає кредитний договір. За доводами апелянта, нарахування відсотків було здійснено у відповідності до умов підписаного сторонами кредитного договору. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. За умовами договору, сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто, досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору. Позичальником не пред'явлено вимоги про визнання умов договору недійсними, щодо встановлення розміру процентної ставки. Вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у договорі №3162518 від 16.09.2022 року. При цьому, апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. Апелянт також звертає увагу, що на момент укладення кредитного договору, ОСОБА_1 не звертався до позикодавця із заявою про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також із пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Кредитний договір №3162518 від 16.09.2022 року підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодився, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов він не заявляв. Апелянт стверджує, що наведених вище обставин суд першої інстанції в повній мірі не врахував, та як наслідок, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 статті 15, ч.1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 15 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 статті 638 ЦК України).
За правилами ч.1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правилами ч.1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із приписами ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII (далі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей: 11, 12 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.1, ч.2 статті 6 Закону України »Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 16.09.2022 року між ТОВ »Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний договір № 3162518 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 8 800 грн. (а.с.21-29). Договір №3162518 від 16.09.2022 року підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором - Р407 (а.с.29, зворот). Відповідно до п.1.1. договору № 3162518 від 16.09.2022 року, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України »Про електронну комерцію», в тому числі, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного: телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Пунктом 1.2. договору визначено, що на умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає - 8 800 грн. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п.1.3. договору, строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - 10 днів. Відповідно до п.1.4.1. договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день. Згідно з п.1.5.1. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту - 75 218,24%.
Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 3162518 від 16.09.2022 встановлено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.30).
В ході судового розгляду даної справи було встановлено, що відповідачу при укладанні договору було надано паспорт споживчого кредиту, підписаний ним за допомогою цифрового ідентифікатора Р407 (а.с.30-32).
З довідки про ідентифікацію, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №3162518 від 16.09.2022, ідентифікований ТОВ »Лінеура Україна». Акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Р407, відправленого на номер телефону НОМЕР_2 (а.с.33).
Згідно із довідкою за вих. № 20240304-593 від 04.03.2024 року, виданою ТОВ »Пейтек Україна», перераховано суму 8 800 грн., номер транзакції в системі ТОВ »Лінеура Україна» - 31625181663344663, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 (а.с. 32, зворот).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором № 3162518 від 16.09.2022 року, сума заборгованості відповідача перед ТОВ »Лінеура Україна» за період з 16.09.2022 року до 11.09.2023 року, з урахуванням часткового погашення боргу 05.10.2022 року на суму 1 920 грн., становить: 66 403 грн. 92 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованості за відсотками - 57 603 грн. 92 коп. (а.с.39, зворот - 45).
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення 16.09.2022 року між ТОВ »Лінеура Україна» та ОСОБА_1 кредитного договору № 3162518, та, відповідно, отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним кредитним договором. Відомостей про визнання даного кредитного договору № 3162518 недійсним чи неукладеним матеріали справи в собі не містять.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, п.1 ч.1 даної статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із положеннями статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи, 13.09.2023 року між ТОВ »Лінеура Україна» та ТОВ »ФК »Кредит Капітал» було укладено договір факторингу №ККЛУ-13092023 (а.с.45-49), у відповідності до умов якого, ТОВ »Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ »ФК »Кредит Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ »ФК »Кредит Капітал» приймає належні ТОВ »Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.49, зворот). Згідно з п. 1.1. договору факторингу № ККЛУ-13092023, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл.73 Цивільного кодексу України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно з п.1.2. договору факторингу № ККЛУ-13092023, внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору (а.с.50), що також підтверджується платіжною інструкцією № 72659 від 13.09.2023 року (а.с.50, зворот).
Згідно з витягом з реєстру боржників до укладеного договору факторингу № ККЛУ-13092023, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ »Лінеура Україна» за кредитним договором № 3162518 від 16.09.2022 року в розмірі 66 403 грн. 92 коп. (а.с.49, зворот). Аналогічна сума заборгованості вказана в розрахунку заборгованості за договором № 3162518 (а.с.38, зворот - 45).
ОСОБА_1 було надіслано позивачем досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 23048948 в розмірі 66 403 грн. 92 коп. на адресу, вказану ним у кредитному договорі (а.с.51).
На підставі наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що у відповідності до приписів статей: 514, 516 ЦК України, позивач ТОВ »ФК »Кредит Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 3162518, укладеним між ТОВ »Лінеура Україна» і відповідачем ОСОБА_1 .
Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять в собі належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, які спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості, які спростовують факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, або підтверджують повернення позичальником заборгованості у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, в ході апеляційного перегляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості відповідача за відсотками, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Зменшуючи розмір заборгованості відповідача за відсотками, суд першої інстанції не прийняв до уваги обставин, встановлених в ході судового розгляду даної справи, що сторони укладеного кредитного договору погодили між собою всі його істотні умови, в тому числі, і розмір відсотків та період їх нарахування.
Відповідно до приписів ч.1, ч.2 статті 1056-1 ЦК України, яка регламентує проценти за кредитним договором, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
В ході судового розгляду даної справи було встановлено, що нарахування відсотків за укладеним відповідачем кредитним договором, було здійснено відповідно до умов укладеного між ТОВ »Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору.
За даних обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, укладеним між ним та ТОВ »Лінеура Україна» в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення, позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за процентами за кредитним договором у зменшеному судом розмірі - 12 000 грн., не узгоджується із фактичними обставинами справи та вищезазначеними приписами норм Закону, які регулюють спірні правовідносини.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що позовні вимоги ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі в сумі 66 403 грн. 92 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованості за відсотками - 57 603 грн. 92 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.
Необхідно зазначити, що кредитний договір укладений між ТОВ »Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , відповідає вимогам чинного законодавства України. При цьому, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, тобто - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Враховуючи викладене, нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов укладеного кредитного договору.
Приймаючи до уваги зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» необхідно задовольнити. При цьому, заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2025 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 66 403 грн. 92 коп., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 800 грн., заборгованості за відсотками - 57 603 грн. 92 коп., задовольнити. Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» 2 422 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.1) понесених судових витрат за подання позовної заяви.
У зв'язку із наведеним, перший, другий, третій абзаци резолютивної частини заочного рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20.03.2025 року необхідно викласти у наступній редакції:
»Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3162518 від 16.09.2022 року, у розмірі 66 403 (шістдесят шість тисяч чотириста три) грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» 2 422 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат за подання позовної заяви.»
Апеляційний суд, відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.89,зворот) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» - задовольнити.
Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
В іншій частині заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року - змінити, виклавши перший, другий, третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:
»Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3162518 від 16.09.2022 року, у розмірі 66 403 (шістдесят шість тисяч чотириста три) грн. 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» 2 422 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат за подання позовної заяви.»
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Кредит-Капітал» 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 02.12.2025 року.
Головуючий: Судді: