Єдиний унікальний номер справи: 650/1290/24 Головуюча у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/593/25 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
Категорія: продовження строку тримання під вартою
03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2025 року, якою стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 09 січня 2026 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023231090003694 від 21.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.11.2025 року, задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено строк тримання під вартою до 09.01.2026 року, включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та змінити йому запобіжний захід і вигляді тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби.
Апеляційна скарга мотивована доводами про необґрунтованість оскаржуваної ухвали.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що суд не обґрунтував доказами наявність існуючих ризиків, які зазначив прокурор у клопотанні.
Просив розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Захисник - адвокат ОСОБА_10 будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду, та повідомив про те що він не буде приймати участь на судовому засіданні у зв'язку із перебування за межами міста Херсон.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_9 , підозри визначено на стадії досудового розслідування.
Перевіркою матеріалів встановлено, що ОСОБА_9 , раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, має на утриманні двох дітей.
Разом з тим, він обвинувачується у вчинені умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, вчиненого у умовах воєнного стану та під час проходження військової служби, за вчинення якого передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, наслідком якого стала смерть людини.
Що стосується питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на даний час є реальними та не зменшилися.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій.
В контексті даного питання апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою Суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Так, існування ризику переховування обвинуваченого від суду обумовлене в тому числі тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення, адже за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від 7 до 15 років. На думку суду, вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого постійне місце проживання поза межами м. Херсон та Херсонської області, данні про соціальні зв'язки обвинуваченого, не може свідчити про відсутність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, адже тяжкість імовірного покарання може спонукати обвинуваченого до здійснення відповідних дій.
Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин та обставини його вчинення пов'язані з проходженням військової служби в умовах воєнного стану, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_9 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, як про йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого.
На переконання колегії суддів, зазначені обставини також свідчать про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 та неможливість застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Сам факт можливого надання ОСОБА_9 іншою особою житлового приміщення для його можливого знаходження під домашнім арештом, зважаючи на інші обставини кримінального провадження та дані про особу обвинуваченого не є безумовними підставим для зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , на переконання колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Інші обставини, на які посилається обвинувачений в апеляційній скарзі, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та цілком враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, в тому числі, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, при розгляді клопотання, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 11 листопада 2025 року, якою йому, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.01.2026 року, включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13