03 грудня 2025 року м. Херсон
Номер провадження: 22-ц/819/1291/25
Єдиний унікальний номер справи: 650/2260/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Радченка С.В.
суддів: Бездрабко В.О.,
Приходько Л.А.
секретар: Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Хомик І.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У квітні 2025 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28.12.2017 року позивачка уклала з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» додаткову угоду до договору оренди землі №1600081, продовживши термін оренди до 30.11.2025 року. Орендну плату встановлено у розмірі 6.59% від нормативної грошової оцінки землі за один рік оренди. 04.03.2019 року сторони уклали додаткову угоду №1600081-2, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2028 року .Розмір орендної плати встановлено 9.03% від нормативної грошової оцінки землі, та становить 11977.81 грн. за кожен рік оренди. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до п.4.5. договору орендна плата вноситься орендарем з 01 серпня по 31 грудня кожного року. Незважаючи на умови договору, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснило сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки. У зв'язку з викладеним, вважає, що допущене відповідачем систематичне невиконання договірних обов'язків, а саме несплата орендної плати протягом кількох бюджетних періодів, не нарахування інфляційних втрат свідчить про істотне порушення умов договорів оренди. Посилаючись на наведене, просив розірвати договір оренди землі від 16 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:04:001:0076, загальною площею 5.2182 га з урахуванням додаткової угоди № 1600081 від 28.12.2017 року та №1600081-2 від 04.03.2019 року, та договору купівлі-продажу № 1704/25-07 від17.04.2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС», вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Великоолександрівського районного Херсонської області від 02 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди землі від 16 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС- АГРОПРОДУКТ», щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520982000:04:001:0076, загальною площею 5.2182 га. з урахуванням додаткової угоди № 1600081 від 28.12.2017 року та №1600081-2 від 04.03.2019 року, та договору купівлі-продажу № 1704/25-07 від17.04.2025 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС». Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, що мала місце несплата орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням умов договору та підставою, передбаченою законом, для його розірвання. При цьому суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що систематична несплата орендної плати була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов'язань.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції було порушено порядок розгляду клопотання про відвід судді, що є підставою для обов'язкового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 376 ЦПК України (розгляд справи неналежним складом суду). Як на обов'язкову підставу для скасування судового рішення вказує на те, що суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. В ухвалі про відкриття провадження не надано відповідачу строк на подання відповідних заперечень. Судом при розгляді цієї справи було порушено вимоги ст.ст.10,12 ЦПК України щодо забезпечення при розгляді справи принципів верховенства права та змагальності сторін. Також вказав, що судом не було належно повідомлено ТОВ "Перемога-Плюс", яке не зареєструвало електронного кабінету, про дату, час і місце засідання суду, а також в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували таке повідомлення. Вказує, що основними доказами для задоволення позову суд визнав листи-довідки Новорайської сільської військової адміністрації від 03 березня 2025 №01-12/432/25 та від 05 травня 2025 №01-12/1008/25, які не містять конкретних відомостей щодо спірних земельних ділянок, не містять посилань на документи про проведене розмінування, не підтверджені додатками та видані органом, який не наділений повноваженнями надавати такі довідки, а тому ці документи є неналежними та недопустимими доказами у справі й не мали братися судом до уваги. Вказує, що згідно розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023року №24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили»; розпорядження начальника Новорайської сільської військової адміністрації від 31 жовтня 2023 року №163 «Про надання пільг із місцевих податків і зборів на території Новорайської сільської територіальної громади на 2022-2023роки», ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» включено до переліку суб'єктів господарювання, що постраждали від обставин непереборної сили; товариству надано пільги з нарахування та сплати орендної плати за землю комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб та мінімального податкового зобов'язання за період з 01 березня 2022року по 31 грудня 2023року. Земельні ділянки загальною площею 12338,0283га, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», у зв'язку їх з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами, не є об'єктом оподаткування у визначений період. Також товариству надавалися пільги щодо нарахування та сплати орендної плати за землі комунальної власності на підставі розпорядження начальника сільської військової адміністрації від 06 лютого 2024року №29.
На підставі зазначених документів підтверджується, що використання товариством землі було об'єктивно неможливим у 2022-2024 роках, що згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України звільняє орендаря від сплати орендної плати.
Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов'язку виплати орендної плати.
Також вказав, що суд не звернув уваги на те, що право оренди земельної ділянки ТОВ "Ютс-Агропродукт" було відчужено ТОВ "Перемога-Плюс" на підставі відповідного правочину і, таким чином, новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов'язань за договором, а тому, на його думку, ТОВ "Ютс-Агропродукт" не є боржником за зобов'язаннями, передбаченими договором оренди землі, а тому відповідно не повинен бути відповідачем за цим позовом та відповідно сплачувати судові витрати за рішенням суду.
На підтвердження вказаних обставин представником відповідача надано до суду апеляційної інстанції докази, а саме: копії витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо реєстрації Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.10.2025 13 кримінального провадження № 42022232090000075 від 12.04.2022, копії Розпорядження Херсонської обласної ради від 01.03.2023 № 24, розпоряджень Новорайської СВА за 2023-2024 роки з додатками та листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, оскільки дані докази є надзвичайно важливими для повного та всебічного з'ясування обставин справи та ухвалення обґрунтованого та законного рішення та є підтвердженням того, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Відповідач зазначив, що не мав можливості подати вказані докази, оскільки не було можливості подати відзив на позов з-за відсутності у штаті товариства кваліфікованого юриста. З огляду на наведене, просив поновити строк для подання доказів, долучити до матеріалів справи докази, які надаються разом з цією апеляційною скаргою.
Крім того, вважає необґрунтованим стягнутий судом із відповідача розмір судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, з підстав недоведеності, розумності та не співмірністю із складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 19.08.2013 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої в межах території Давидово-Брідської сільської ради Бериславського (Великоолександрівського) району Херсонської області, площею 5.2182 га кадастровий номер 6520982000:04:001:0076.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права позивач 16.12.2013 року уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ».
20.01.2015 року сторони уклали договір про заміну сторони , залучивши нового орендаря ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та відповідно передавши право оренди новому орендарю.
28.12. 2017 року сторони із залученням нового орендаря ТОВ « ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду до договору оренди землі № 1600081, згідно якого строк оренди продовжено до 30.11.2025 року. Сторони погодили, що орендна плата вноситься в розмірі 6.59% від нормативної грошової оцінки землі за рік оренди. Нормативна грошова оцінка землі визначена у розмірі 181757,42. Орендна плата відповідно до п.4.5. договору вноситься орендарем у строки з 01 серпня по 31 грудня кожного року.
04.03.2019 року сторони уклали додаткову угоду №1600081-2, якою продовжили термін дії договору оренди до 30 грудня 2028 року. Розмір орендної плати встановлено 9.03% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди.
Відповідно до договору №1704/25-07 про відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок від 17 квітня 2025 року, укладеного між ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" (як продавцем) та ТОВ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС" (як покупцем), відповідач передав покупцеві права оренди за низкою договорів оренди землі, у тому числі й щодо земельних ділянок , які є предметом спору.
Дана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права , об'єктом нерухомого майна є земельна ділянка загальною площею 5.2182 га яка розташована в Херсонській області, Бериславському (Великоолександрівському) районі, на території Давидово-Бродської сільської ради, кадастровий номер ділянки: 6520982000:04:0001:0076. Право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_1 .
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договорами оренди з внесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов'язання. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не надало суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, а саме, отримати орендну плату протягом 2023, 2024 років у строки та на умовах, що встановлені договором оренди, не доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання щодо внесення орендної плати та прийняття заходів щодо внесення орендної плати за договорами оренди щороку. Порушення відповідачем умов договорів щодо виплати орендної плати є істотним, оскільки позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавлявся того, на що він розраховував при укладенні договору.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із вказаним висновком виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 124ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.
Відповідно до статті 1Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Отже, у відповідача у зв'язку з укладенням договорів та прийняттям в користування об'єктів оренди виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування земельними ділянками.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Водночас у пункті д) частини 1 статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не виплачувало ОСОБА_1 орендну плату за 2023 та 2024 роки (тобто, після деокупації території, на якій розташовані земельні ділянки) у строки, визначені умовами укладених між ними договорів та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є суттєвими порушеннями умов договору, та такими, що позбавили позивача права на те, на що вона розраховувала погоджуючись на укладення договорів оренди (стаття 651 ЦК України). Отже, такі порушення утворюють системність порушень умов договору та дають підстави для розірвання договорів оренди.
Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022-2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивачки про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договорів. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати у строки обумовлені договором є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України.
Зокрема, такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач визнав факт невиплати орендної плати за вказані періоди у строки передбачені договорами, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022-2024 року виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі №757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, сторони у пункті 13.1 додаткових угод домовились, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.
Тобто будь-яких обставин, які сторони вважають форс-мажорними, вони у договорах оренди не визначили.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на те, що відсутність сплати орендної плати Відповідачем у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.
Так, в листі від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислової палати в Україні із засвідченням таких обставин.
З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачені договорами обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні договори оренди землі за вимогою позивача можуть бути достроково розірвані з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: несвоєчасного виконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що в 2023-2024 роках підприємство не могло використовувати орендовану земельну ділянку позивача через її можливе замінування оскільки підприємство не повідомляло орендаря про неможливість виконання своїх обов'язків.
Доводи апеляційної скарги щодо особливостей оподаткування плати за землю, отримання товариством податкових пільг з нарахування та сплати орендної плати за землі комунальної власності, єдиного податку четвертої групи не свідчать про визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами у встановленому законом порядку, і не звільняють Товариство від обов'язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності.
Спірна земельна ділянка не знаходилась на території введення активних бойових дій у період з 2023 по 2024 року, що підтверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року№ 376.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, звернення відповідача в межах реалізації закону України « Про протимінну діяльність в Україні», на якій апелянт посилається, у тому рахунку до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки).
При цьому суд апеляційної інстанції виходить з того, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Так, загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження за правилами спрощеного позовного провадження на увагу, не заслуговують з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 274 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною четвертою статті 277 ЦПК України передбачено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 23.04.2025 року було відкрито провадження у цій справі та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження з огляду на її предмет, категорію та складність.
09.06.2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Журик А.Л. подав відзив на позовну заяву, сформувавши його в системі «Електронний суд», що свідчить про отримання ним ухвали суду від 23.04.2025 року про відкриття провадження у справі, в якій визначено розгляд провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Проте, не скористався правом наданим йому процесуальним законодавством і не подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Справа, яка переглядається, не відноситься до таких, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, тому, врахувавши вимоги частини третьої вказаної статті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується скаржником, районний суд направляв учасникам справи судові повістки про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, відповідачу ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» судову повістку було направлено до його електронного кабінету. Таким чином, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи учасники справи, зокрема, і відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» мали можливість надати свої доводи (аргументи) щодо предмета доказування у цій справі.
Наведене спростовує твердження апелянта про порушення судом першої інстанції принципів верховенства права та змагальності сторін.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду, а саме суддею Хомик І.І., якій було заявлено відвід і який було вирішено з порушеннями вимог процесуального законодавства, колегія суддів вважає такі доводи неприйнятними з огляду на те, що відвід судді було вирішено судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 44 ЦПК України. За змістом частини третьої зазначеної статті, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Крім того, за положеннями п.2 ч.3 ст.376 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції являється виключно та обставина, що підстави відводу судді першої інстанції визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, тоді як вбачається зі змісту заяви про відвід судді, вона ґрунтується виключно процесуальними діями судді в інших справах, що за вимогами статті 26 ЦПК України не може бути підставою для відводу суду.
Посилання товариства в апеляційній скарзі на розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області за 2023-2025 роки, що орендовані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» земельні ділянки визнано непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами та наданням товариству податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів щодо земельних ділянок, не свідчать про об'єктивну неможливість товариства використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням протягом 2023-2024 роках та не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку зі сплати орендної плати.
Посилання скаржника на лист Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Херсонській області від 27 травня 2025 року про те, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучалися до робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають в оренді ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» на території Бериславського району, не спростовує інформацію наведену в листі Новорайської сільської військової адміністрації від 03 березня 2025 року №01-12/432/25 про те, що обстеження та очищення цих ділянок після деокупації територій здійснювалося спеціальними саперними військами України. У листі від 27 травня 2025року ГУ ДСНС у Херсонській області вказало, що роботи з розмінування орендованих ділянок проводились іншими фаховими відомствами з розмінування.
Аргументи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про те, що Новорайська сільська військова адміністрація Бериславського району не є уповноваженим органом, який наділений правом видавати листи-довідки зі спірних питань, колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на приписи статті 4, 6 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», якими визначено повноваження військово-цивільних адміністрацій та їх керівників.
Доводи апеляційної скарги проте, що на підставі розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року №24, ТОВ «ЮТСАГРОПРОДУКТ» включено до переліку суб'єктів господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно пункту 2 цього розпорядження воно підлягало затвердженню сесією обласної ради, однак відповідного рішення обласної ради скаржник не надав. Ураховуючи викладене, слід визнати, що зазначене розпорядження без його затвердження сесією обласної ради не створює для відповідача правових наслідків у вигляді звільнення від виконання договірних зобов'язання, у тому числі і обов'язку зі сплати орендної плати за 2023,2024роки.
Також, не заслуговують на увагу посилання на відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у визначеному судом розмірі. При цьому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано враховував часткове задоволення позовних вимог, предмет спору, ціну позову та складність справи, доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, їх обґрунтованість, необхідність та співмірність з урахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих правничих послуг та ціни позову.
Що стосується доводів товариства про те, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є неналежним відповідачем у справі з підстав відчуження права оренди земельної ділянки на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» за договором від 17 квітня 2025 року, колегія суддів вважає, що вони не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про оренду землі» у разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене.
Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 6 зазначеного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом.
Отже, саме з моменту державної реєстрації переходу права оренди новий орендар набуває юридично значущих прав та обов'язків щодо користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи встановлено, що договір про відчуження ( продажу) права оренди земельних ділянок, укладений між ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» та ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» 17 квітня 2025 року, тобто тоді як спірні правовідносини та заборгованість зі сплати орендної плати виникли у період з 2023 по 2024 роки, коли орендарем відповідної земельної ділянки було ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Таким чином, обставина укладення між відповідачами договору відчуження права оренди в 2025 році не впливає на вирішення спору щодо розірвання договору оренди землі з підстав неналежного виконання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» договірних зобов'язань протягом 2023-2024 років.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник апелянта, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 02 жовтня 2025 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С.В. Радченко
Судді В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько