Постанова
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Херсон
справа № 766/26083/21
провадження № 22-ц/819/1351/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Булах Є.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
В грудні 2021 року представник позивача адвокат Біла Т.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із зазначеним позовом та просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №69508, вчинений 28 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт капітал» боргу у розмірі 17 137,62 грн. Позивач вказує, що виконавчий напис є незаконним та має бути скасованим, оскільки вчинений до договору, що нотаріально не посвідчений, а нотаріус не переконався у безспірності заборгованості, яка виникла як за тілом кредиту, так і за відсотками. Крім того виконавчий напис видано поза встановленими процесуальними строками.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року позов задоволено. Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 28 травня 2021 року та зареєстрований в реєстрі за №69508, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 17 137,62 грн.- визнано таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 454,00 грн. в рахунок відшкодування судового збору
Стягнуто з ТОВ «Вердикт капітал» в дохід держави 908,00 грн. судового збору.
Стягнуто з ТОВ «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 23 300,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та що укладений між сторонами кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально і поданий з порушенням строку позовної давності. Тобто наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, обов'язку боржника виконати свої зобов'язання за умовами укладеного кредитного договору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Вердикт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що ТОВ «Вердикт Капітал» є правонаступником права вимоги виконання зобов'язання від первісного кредитора та є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги, який було надано приватному нотаріусу при вчиненні виконавчого напису, що підтверджує статус нового кредитора у даних кредитних зобов'язаннях. Також, приватному нотаріусу було надано всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в тому числі, і сам кредитний договір і розрахунок заборгованості за ним. У свою чергу, приватним нотаріусом було перевірено такий договір та статус стягувача, як нового кредитора, а також всі необхідні документи, після чого було вчинено виконавчий напис про стягнення із позивача заборгованості за кредитним договором. Що стосується розміру витрат на правничу допомогу, то заявник вважає, що такий, відповідно до категорії справи, є завищеним, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів понесення таких витрат.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Фактичні обставини справи
15 липня 2008 року між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір Ск-244-000038/7-2008, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кошти у розмірі 10 909,00 грн. строком дії до 15.07.2010 року зі сплатою 7 процентів річних.
28 травня 2021 приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №69508, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Вердикт Капітал», якому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №ВФ/01 від 08.04.2021 року, якому ПАТ «Родовід Банк» відступлено право вимоги за договором факторингу №5 від 12.02.2019 року, за кредитним договором № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року, укладеного між ПАТ «Родовід банк та ОСОБА_1 , у розмірі 16 637,62 грн., з яких:
3% відсотки річних за період з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року - 7 470,60 грн.;
Інфляційні збитки за період з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року - 9 167,02 грн.,
Витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису - стягнуто із стягувача
Загальна заборгованість ОСОБА_1 становить загальну суму 17 137,62 грн. з урахуванням плати за вчинення виконавчого напису.
Строк за який проводиться стягнення - з 08.04.2021 року по 24.05.2021 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Баталіна С.С. від 13.12.2021 року в межах ВП №67791504 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Інформацією з АСВП підтверджується, що на примусовому виконанні приватного виконавця Баталіна С.С. перебуває виконавче провадження№67791504, боржник ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» (дата відкриття - 06.12.2021 року).
Позиція апеляційного суду.
Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного виконавчого напису, порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 вказаного Закону визначено умови вчинення виконавчих написів відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що: «оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Установлено, що спірний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 травня 2021 року, тобто після набрання законної сили постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Враховуючи наведене, встановивши, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що відповідач звернувся до нотаріуса після спливу 3-річного строку звернення з вимогами та про стягнення заборгованості, нарахованої поза межами строків, встановлених договором № Ск-244-000038/7-2008 від 15.07.2008 року, а тому відсутні підстави вважати, що стягнута з позивача заборгованість за оспорюваним виконавчим написом є безспірною.
Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати по оплаті правової допомоги в сумі 23 300,00 грн.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги повністю, суд першої інстанції вважав понесені позивачем витрати на правову допомогу підтвердженими, дійсними, необхідними, розумними, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Колегія суддів не може у повному обсязі погодитися із такими висновками суду.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 300,00 грн. та 7 000,00 грн. за аналіз відзиву відповідача та підготовки відповіді на відзив, представником позивача до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги №44-пд/2021 від 21.12.2021 року, додаткову угоду №1 до договору №44-пд/2021 від 21.12.2021 про надання правничої допомоги, прайс лист на надання правничої допомоги, звіт №1 про надані послуги за договором №44-пд/2021 від 21.12.2021, звіт №2 про надані послуги за договором №44-пд/2021 від 21.12.2021, ордер серії ВТ №1023000 про надання на підставі договору правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Білою Т.В.
Доводи скаржника щодо відсутності доказів оплати правничих послуг, як на підставу відмови у стягненні витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що для визначення суми відшкодування суд керується критерієм реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини цієї справи.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
У пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено "не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність".
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
Ціна позову в даній справі становить 17 137,62 грн., а розмір витрат на правову допомогу - 23 300 грн. При цьому, з огляду на усталеність правових позицій щодо предмету спору та обставин видання виконавчого напису нотаріуса, дана справа не є складною.
За установлених обставин, приймаючи до уваги правові висновки Верховного Суду та застосувавши відповідні норми процесуального права, колегія суддів, врахувавши складність справи та виконані роботи, предмет та підстави позову, критерії обґрунтованості та пропорційності витрат позивача робить висновок, що обґрунтований та справедливий розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають стягнення із відповідача, становить 9 000,00 гривень, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2025 року в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, зменшити розмір стягнутої з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» на користь ОСОБА_1 суми з 23 300 грн. до 9 000 грн.
В іншій частині зазначене рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.В. Радченко
Судді В.О. Бездрабко
Л.А. Приходько