Номер провадження: 33/813/2328/25
Номер справи місцевого суду: 521/17667/25
Головуючий у першій інстанції Леонов О. С.
Доповідач Громік Р. Д.
03.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Громік Р.Д., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень на користь держави, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік; стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з даною постановою, 11 листопада 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року, мотивуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження тим, що відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя.
Вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, за наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження випливає, що причини пропуску строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Щодо твердження скаржника про те, що відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Оскаржувана постанова винесена 30 жовтня 2025 року, останній день на апеляційне оскарження припадає на 09 листопада 2025 року, що є вихідним днем, а тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 10 листопада 2025 року.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 11 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення у графі 13 «підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи» міститься підпис ОСОБА_1 (а.с.1).
Крім того в матеріалах справи міститься довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber» з якої вбачається, що повідомлення у додаток «Viber» щодо документа «Судова повістка про виклик до суду у справі цивільній, адміністративній, про адміністративні правопорушення іншій» на 30 жовтня 2025 року 11:00:00 по справі №521/17667/25 (3/521/6070/25) від 08.10.2025 одержувачу ОСОБА_1 доставлено 08 жовтня 2025 року о 12:43:36 (а.с.11).
Тобто ОСОБА_1 був завчасно обізнаний про дату, час та місце розгляду справи, однак не з'явився до суду та не звертався до суду із заявою з метою отримання копії судового рішення, ознайомлення з матеріалами справи.
Щодо твердження апелянта про відносно невеликий строк на апеляційне оскарження є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя та такий строк має бути поновлений з метою захисту його прав та свобод, є безпідставними, оскільки наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і суперечать чинному законодавству, у якому чітко визначені строки оскарження судових рішень.
Крім того строк, визначений частиною 2 статті 294 КУпАП, є таким, що унормований законодавцем.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Таким чином, вищезазначене посилання скаржника на те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з тим, що встановллений відносно невеликий строк на апеляційне оскарження та неознайомленість ОСОБА_1 з матеріалами справи є суттєвою перепоною у доступі до правосуддя, не є достатнім для визнання такої причини поважною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також в рішенні «Пономарьов проти України» суд звернув увагу на те, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Таким чином Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку, що поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні, тому немає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - повернути особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію постанови та апеляційну скаргу, разом з усіма доданими до неї матеріалами негайно надіслати особі, яка її подала.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік