Номер провадження: 11-сс/813/2283/25
Справа № 522/24549/25 1-кс/522/6275/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносноОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 135 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162510001386, внесеного до ЄРДР 06 листопада 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 04 січня 2026 включно.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявністю ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Крім того, характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, свідчить про виключний випадок, що дозволяє не визначати розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисникОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала прийнята за неповноти судового розгляду, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, за відсутності правових підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на наступне:
- відсутня належно обґрунтована підозра, оскільки ОСОБА_10 не мав умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень - його дії були спрямовані виключно на зупинку особи, яка намагалася уникнути перевірки військово-облікових документів, а не завдання шкоди. Форма впливу підозрюваного на потерпілого - штовхання тілом, а не застосування зброї чи предметів, що свідчить про відсутність очевидного наміру спричинити тяжкі наслідки. Наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень настали внаслідок падіння та удару об перешкоду, а не безпосередньо від дій ОСОБА_8 . Його поведінка свідчить про наявність необережної форми вини та необхідності перекваліфікації його дій на ст. 128 КК України, як необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень;
- відсутній жодний доказ, який би свідчив про дійсне існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя у порушення вимог п. 2, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі не зазначив відомості та докази, які обґрунтовують відповідні ризики;
- слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний є громадянином України, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання за яким характеризується виключно з позитивного боку. ОСОБА_8 активно займається волонтерською діяльністю, постійно бере участь у благодійних акціях, що підтверджується характеристикою та подякою Ісламського Культурного Центру «Аль-Масар».
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою засотувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник апеляційну скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, ухвалу суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності; ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до клопотання у провадженні СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області
знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162510001386, внесеного до ЄРДР 06 листопада2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 135 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження 07 листопада 2025 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння; ч. 1 ст. 135 КК України, за кваліфікуючими ознаками - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (а.с. 81-86 т.1).
За версією органу досудового розслідування та відповідно до повідомлення про підозру, 06.11.2025, близько 07:40, до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув ОСОБА_10 , залучений на громадських засадах до мобільної групи для проведення мобілізаційних заходів. Того ж дня мобільна група виїхала на мікроавтобусі “Mercedes-Benz» ( НОМЕР_1 ) для відпрацювання території.
Під час патрулювання на вул. Леонтовича група помітила ОСОБА_11 який їхав на велосипеді. ОСОБА_12 спробував втекти, після чого ОСОБА_13 , діючи умисно, штовхнув його на велосипеді на вул. Базарна, буд. 18. Внаслідок падіння потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя (переломи ребер і лопатки, перелом стегнової кістки, пневмоторакс, контузія легені).
ОСОБА_13 , побачивши потерпілого, який кричав від болю, залишив місце події разом із працівниками РТЦК, щоб уникнути відповідальності. Жидовського доставили до лікарні для невідкладної медичної допомоги.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), про що прямо вказує ч.5 ст.9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об'єктивно пов'язують ОСОБА_13 із інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Не погоджуючись із доводами сторони захисту про необґрунтованість підозри, колегія суддів наголошує на тому, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_13 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, так як зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов'язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, і свідчать про наявність ознак кримінальних правопорушень. Колегія суддів звертає увагу, що остаточна оцінка вчинених підозрюваним дій та їх кваліфікація буде надана за результатом розгляду кримінального провадження по суті, у ході якого будуть відкриті всі матеріали досудового розслідування та надані суду для оцінки як ті докази, що обвинувачують, так і ті, що виправдовують особу.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків ).
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, викладених у мотивувальній частині ухвали, у даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на: 1) надані відомості, які свідчать про вагомість на даному етапі досудового розслідування наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 135 КК України, яке за класифікацією кримінальних правопорушень, передбачених ст.12 КК України, відносяться до тяжкого злочину та нетяжкого злочину; 2) характер інкримінованих кримінальних правопорушень - посягання на життя та здоров'я особи, що становить одну із найпоширеніших та визнається одними з найнебезпечніших груп злочинних дій, які руйнують і спотворюють найцінніші блага; 3) очікування можливого суворого покарання, так, за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваному може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк до 8-ми років; 4) данні, які характеризують особу підозрюваного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений; 5) підвищену суспільну небезпечність інкримінованого, оскільки, у ст. 3 Конституції України проголошується, що людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом підозрюваний здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому, сторона захисту у ході апеляційного перегляду не спростувала.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч.1 ст.177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд акцентує увагу, що слідчий суддя повинен захищати правовладдя і разом з ним права та інтереси особи, яка потрапила в орбіту кримінального процесу. Однак і суспільство, вимагає безпеки і послідовного дотримання власних інтересів. Відповідно дотримуючись балансу цих інтересів, апеляційний суд враховує, характер інкримінованого ОСОБА_13 та фактичні обставини справи - характер отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, який досі перебуває на стаціонарному лікування. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, а стороною захисту не надано апеляційному суду будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.1 ст. 135 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025162510001386, внесеного до ЄРДР 06 листопада2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4