справа № 619/1572/21
провадження № 4-с/619/27/25
іменем України
3 грудня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,
представника скаржника адвоката Гринишина Є.В.,
розглянувши скаргу адвоката Гринишина Євгенія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання у виконавчому провадженні 71004080, ідентифікатор для доступу 5А149Д90ВВ20-
стягувач: ОСОБА_2 ;
боржник ОСОБА_1 ;
приватний виконавець виконавчого округу Харківської області: Близнюков Юрій Володимирович;
встановив:
Адвокат Гринишин Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області зі скаргою, у якій просить:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. щодо винесення Постанови про опис та арешт майна боржника від 15 жовтня 2025 року у виконавчому провадженні № 71004080 до вжиття всіх інших заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для встановлення наявності коштів та рухомого майна у боржника ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною та скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 15 жовтня 2025 року по виконавчому провадженню № 71004080.
Скарга мотивована тим, що приватним виконавцем було порушено черговість вчинення виконавчих дій, не вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення коштів та рухомого майна боржника.
Матеріали виконавчого провадження не містять запитів до банківських установ України щодо наявності у боржника банківських скриньок та їх арешт, електронних гаманців боржника та наявності на них коштів, до ДП «Аграрні реєстри» щодо наявності у боржника вимог за аграрними розписками, до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» щодо наявності у ОСОБА_1 прав на знаки для товарів та послуг, майнових прав на інші об'єкти інтелектуальної власності, тощо, до Державної авіаційної служби України з метою отримання інформації про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 на праві власності літальних апаратів цивільної авіації, до ДП «Держреєстри України» з метою отримання інформації про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 права власності на сільськогосподарську техніку, тощо. Невчинення вказаних дій приватним виконавцем свідчить про передчасність прийняття ним рішення про опис та арешт нерухомого майна боржника.
Описуючи та арештовуючи садовий будинок АДРЕСА_1 , приватний виконавець не здійснив дій щодо доступу до нього, не отримав рішення суду про примусове входження до житла, не відшукав та не арештував наявне у будинку рухоме майно, належне ОСОБА_1
15 жовтня 2025 року було скасовано попередній опис та арешт майна і здійснено новий опис, про що винесена оскаржувана Постанова від 15 жовтня 2025 року, при цьому зазначену дату вчинення виконавчих дій не було призначено, не було повідомлено боржника та/або його представника про такі дії, що свідчить про те, що майно було описано з істотним порушенням вимог закону.
Постановою про опис та арешт майна боржника не було вказано розмір, кадастровий номер та цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовано арештований житловий будинок, а зазначена земельна ділянка станом на даний час перебуває у власності іншої особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні. Для звернення стягнення на житловий будинок потрібно також звернути стягнення на земельну ділянку, на якій останній знаходиться. Відсутність у постанові про опис та арешт майна боржника від 15 жовтня 2025 року відомостей про земельну ділянку (розмір, кадастровий номер, цільове призначення) свідчить про неналежність дій виконавця щодо звернення стягнення на це майно та вказує на передчасність винесення постанови від 15 жовтня 2025 року.
Крім того, боржник ОСОБА_1 не повідомлявся про дату, час та місце виконавчих дій, а тому не надав доступу до житла. Оскаржувана постанова від 15 жовтня 2025 року не містить даних про кількість примірників, у яких було її складено, не зазначено ПІБ боржника та заставодержателя, відсутні підписи боржника у відповідних графах. Постанова також не містить даних про роз'яснення понятим їх прав та обов'язків, що вказує на формальний підхід виконавця до опису та арешту нерухомого майна. Приватним виконавцем не описано приміщення, які розташовані на другому поверсі садового будинку, не вказано місце проживання зберігача, відсутня відмітка про роз'яснення зберігачу майна обов'язків із збереження майна. Зазначене вище свідчить, що постанова про опис та арешт майна боржника від 15 жовтня 2025 року винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.
У відзиві на скаргу ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні скарги боржника, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_1 зобов'язався повернути їй борг не пізніше 24.10.2020 в сумі, еквівалентній 80 тисяч євро за комерційним курсом на день такого повернення. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у справі № 619/1572/21 від 30.08.2021 на її користь стягнуто суму 2 667 211, 62 грн та 11 тисяч судового збору. У забезпечення позову у цій справі нею було подана заява про забезпечення позову по накладенню арешту на майно ОСОБА_1 - садовий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 239,6 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08.04.2021 було заборонено відчуження садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 02.07.2021 приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. було накладено арешт на садовий будинок за вказаною адресою, про що було відомо як боржнику ОСОБА_1 так і його представнику ОСОБА_3 . Попри наявний арешт на зазначений будинок, ОСОБА_1 подарував земельну ділянку під арештованим будинком за договором дарування своїй доньці - ОСОБА_4 , незважаючи на наявний арешт та заборону суду 10.08.2021. У зв'язку з чим вважає скаргу безпідставною і протиправною, поданою з метою перешкоджання примусовому виконанню рішення суду від 30.08.2021.
Приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. надано заяву до суду, в якій він просить відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на її необгрунтованість.
У судовому засіданні адвокат Гринишин Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 підтримав скаргу, просив її задовольнити.
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. та стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Так як неявка приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. та стягувача відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги, то суд вважає за можливе розглянути скаргу ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені доводи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 10.02.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71004080 з виконання виконавчого листа № 619/1572/21 виданого 30.08.2021 Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики грошових коштів в сумі 2 667 21 1, 62 грн, що складається з основного боргу - 2 533, 160, 00, пені - 107 355, 62 грн, 3% річних - 26 696, 00 грн.та витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 268,10 грн (а.с.13).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 29.09.2025 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №71004080, якою накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: садовий двоповерховий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з наступних господарських будівель та споруд: літ. «А-2» І- поверх: коридор - 7,9 кв.м., коридор 22,00 кв.м., доп. прим - 12,9 кв.м., гардеробна - 4,30 кв.м., топкова - 8,1 кв.м., санвузол - 9,2 кв.м., холл - 44,9 кв.м., кухня-їдальня - 30,5 кв.м., коридо - 18,3 кв.м., кімната відпочинку - 20,7 кв.м., кімната відпочинку - 29,3 кв.м., санвузол - 9,4 кв.м., кімната відпочинку - 22,1 кв.м. Матеріали стін зовнішніх стін - дерев'яний брус. Літ. «Д» басейн - 24,0 кв.м., літ. «а1» балкон - 12,2 кв.м., літ. «а» тераса - 28,4 кв.м., літ. «К» колонка - 35 п/м, N1, N вигрібна яма - 2,2 кв.м., № 1 вигрібна яма - 2,2 кв.м., № 2 - хвіртка, № 3 - ворота, № 4 - ворота, 35 - огорожа. Загальна площа об'єкта: 239,6 кв.м., житлова площа - 72,21 кв.м. Реєстраційний номер 969129463220 (а.с. 8).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 15.10.2025 у виконавчому провадженні №71004080 було скасовано документ «Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника» від 30.09.2025, що видав ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа № 619/1572/21 виданого 30.08.2021 Дергачівським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошових коштів в сумі 2 667 21 1, 62 грн, що складається з основного боргу - 2 533, 160, 00, пені - 107 355, 62 грн, 3% річних - 26 696, 00 грн.та витрат по сплаті судового збору в розмірі 11 268,10 грн (а.с.14).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 15.10.2025 у виконавчому провадженні № 71004080 про опис та арешт майна боржника було описано та накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: двоповерховий садовий будинок Літ. «А-2» площею - 164,8 кв.м., який складається з: I-поверх: коридор площею - 7,9 кв.м., коридор площею - 22,00 кв.м, доп. прим. площею - 12,9 кв.м., гардеробна площею - 4,30 кв.м., топкова площею - 8,1 кв.м., санвузол площею - 9,2 кв.м., холл площею - 44,9 кв.м., кухня-їдальня площею - 30,5 кв.м.; II-поверх: коридор площею - 18,3 кв.м., кімната відпочинку площею - 20,7 кв.м., кімната відпочинку площею - 29,3 кв.м., санвузол площею - 9,4 кв.м., кімната відпочинку площею - 22,1 кв.м. Матеріали зовнішніх стін - дерев'яний брус. тераса площею літ. «а» - 28,4 кв.м., балкон площею літ «а1» - 12,2 кв.м., гараж площею літ. «Б» - 42,2 кв.м., гараж площею літ. «В» - 66,0 кв.м., лазня площею літ. «Г» - 57,8 кв.м., басейн площею літ. «Д» - 24,0 кв.м., колонка літ. «К»; вигрібна яма площею літ. «N» - 2,2 кв.м., вигрібна яма площею літ. «N1» - 2,2 кв.м., хвіртка літ. «N2» ворота літ. «N3» ворота літ. «N4» огорожа літ. «N5». Загальна площа об'єкта: 239,6 кв.м., житлова площа - 72,21 кв.м. Реєстраційний номер 969129463220, (зворотня сторона а.с. 9-10).
Відповідно до звіту з незалежної оцінки виконаної ТОВ «Консалтинг-експерт І» від 09.10.2023 - вартість садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 2063 від 10.08.2021 становить - 2 737 488 грн (35-40).
10.08.2021 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер земельної ділянки: 6322055900:00:003:1550 та земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер земельної ділянки 6322055900:00:003:1552, договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Малаховою Г.І. (а.с. 39-40).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 29.12.2028 - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1713343363220, об'єкт нерухомості - садовий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальна площа об'єкта: 239,6 кв.м.,садовий будинок літ. «А-2», тераса літ. «а», балкон літ. «А1», гараж літ. «Б,В», лазня літ. «Г», басейн літ. «Д», колонка літ. «К», вигрібна яма №№1,хвіртка №2, ворота №3-№4, огорожа №5 за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322055900:00:003:1550, номер запису про іпотеку 29735285 від 29.12.2018, державний реєстратор: приватний нотаріус Малахова Г.І.. підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, відомості основного зобов'язання: 31.12.2018, розмір основного зобов'язання 80 000,00 дол США, іпотекодержатель: ОСОБА_6 , Іпотекодавець: ОСОБА_1 (а.с. 42).
За змістом пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447-1 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами першою, другою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
У частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (пункт 6 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За змістом ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до частин першої, другої статті 56 України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина п'ята статті 56 України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Тлумачення статей 10, 18, 51, 56 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду і може накладатися виконавцем шляхом винесення постанови про опис та арешт майна боржника.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Доводи адвоката Гринишина Є.В, викладені у скарзі щодо неповідомлення боржника про проведення такої виконавчої дії як опис та арешт майна боржника суд оцінює критично та зауважує, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження і бути обізнаними про хід виконавчого провадження.
В судовому засіданні адвокатом Гринишиним Є.В не заперечувався факт того, що на час складання приватним виконавцем оскаржуваної постанови ОСОБА_1 був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, йому був відомий ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в системі - Автоматизована система виконавчих проваджень (АСВП), а отже боржник має вільний доступ в будь-який час до процесуальних документів та інших матеріалів виконавчого провадження.
Оскільки боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження ВП № 71004080, він не був позбавлений можливості участі у проведенні виконавчих дій, зокрема, й щодо опису та арешту його майна.
Судом встановлено, що у добровільному порядку боржником не виконані вимоги виконавчого документа.
Спеціальний закон не покладає на виконавця обов'язку узгоджувати усі свої дії з боржником, а попереднє повідомлення боржника про опис його майна, у випадку, якщо дії боржника не спрямовані на добровільне виконання рішення, може призвести до непередбачуваного переховування такого майна.
Перелік обов'язків виконавця наведений в частині другій статті 18 Закону про виконавче провадження, де відсутні вимоги обов'язкового повідомлення виконавцем боржника про проведення опису майна останнього.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 910/11364/17 та від 10.12.2021 у справі № 903/1215/15.
Інструкція від 02.04.2012 № 512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень, також не містить вимог щодо обов'язкового повідомлення боржника про проведення виконавчих дій, в тому числі, опису майна.
Крім того, відповідно до абзацу першого пункту 13 розділу VIII Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 якщо опис і арешт майна здійснюються за участю сторін виконавчого провадження (їх представників), постанова про опис та арешт майна (коштів) складається в трьох примірниках. Перший примірник залишається у провадженні виконавця, інші - видаються під підпис сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, виходячи зі змісту вказаного абзацу першого пункту 13 розділу VIII Інструкції від 02.04.2012 № 512/5 опис і арешт майна не обов'язково здійснюється за участю сторін виконавчого провадження.
У зв'язку з цим, за відсутності встановленого нормативно-правовими актами обов'язку виконавця заздалегідь повідомляти боржника про проведення виконавчих дій, зокрема з опису майна такого боржника, скаржником не доведено порушення його прав щодо неповідомлення про опис майна, на яке накладено арешт.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 04.05.2022 р. у справі № 916/2100/20, від 17.08.2020 у справі № 910/11364/17 та від 10.12.2021 у справі №903/1215/15.
Доводи адвоката Гринишина Є.В. про те, що приватний виконавець зробив запити до банків щодо наявності коштів, до ДПСУ щодо наявності у боржника рахунків, до МВС України щодо наявності у боржника транспортних засобів у власності, проте не зробив запити, зокрема, до банківських установ України щодо наявності у боржника банківських скриньок та їх арешт, електронних гаманців боржника та наявності на них коштів, до ДП «Аграрні реєстри», до ДП «Український інститут інтелектуальної власності» до Державної авіаційної служби України з метою отримання інформації про наявність чи відсутність у ОСОБА_1 на праві власності літальних апаратів цивільної авіації, тощо, чим порушив черговість вчинення виконавчих дій - не можуть бути підставою для задоволення скарги.
Приватним виконавцем зроблено запити щодо наявності у боржника майна у передбачений законом спосіб. Законом не передбачено обов'язку приватного виконавця щодо надсилання запитів до вищевказаних скаржником установ. Позивачу було достовірно відомо про початок примусового виконання рішення суду, водночас останній не надав виконавцю декларацію про доходи та майно, що не заперечується представником скаржника, не виконав рішення суду у передбачений законом строк.
До того ж за змістом ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не позбавлений права запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Разом з тим, боржником не доведено здійснення таких дій.
Посилаючись на те, що в оскаржуваній постанові про опис та арешт майна боржника не вказано розмір, кадастровий номер та цільове призначення земельної ділянки, на якій розташовано арештований житловий будинок, скаржник не довів, яким чином порушено його права внаслідок не зазначення даної інформації в оскаржуваній постанові.
Аналіз змісту ст. 447-1 ЦПК України свідчить про те, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою є порушення її прав внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов'язана обґрунтувати порушення її прав із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.10.2023 р. у справі справа № 602/1082/19 (провадження № 61-9769св23).
Звертаючись до суду зі скаргою, адвокат Гринишин Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_7 не довів, що наслідком винесення приватним виконавцем постанови від 15.10.2025 про опис та арешт майна були порушені права боржника.
Натомість, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, державним виконавцем були виконані передбачені законом вимоги.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) зазначив, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для належного захисту прав та інтересів є недопустимим.
Посилання скаржника на те, що здійснення опису та арешту будинку відбулося без проникнення до нього, не є підставою для задоволення скарги, оскільки доказів надання доступу приватному виконавцю до будинку боржник не надав, а відсутність даних про внутрішній огляд об'єкта не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо опису та арешту майна боржника.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не довели, що діями виконавця під час винесення постанови від 15.10.2025 про опис та арешт майна боржника були порушені права боржника ОСОБА_1 , а також не наведено обгрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, а також те, що судом не встановлено порушень приватним виконавцем прав боржника під час винесення оскаржуваної постанови, враховуючи засади обов'язковості судових рішень, встановивши, що рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30.08.2021 боржником не виконано, а також встановивши, що приватний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст. 447, 447-1, 258-261 ЦПК України, суд -
постановив:
У задоволенні скарги адвоката Гринишина Євгенія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання у виконавчому провадженні № 71004080 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя О. В. Пруднікова