Номер провадження: 22-ц/813/6177/25
Справа № 507/96/25
Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
27.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Вужиловського О.В.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 18 жовтня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3224628, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 11000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Клієнт зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором (п. 5.4.1 договору).
Зазначає, що у зв'язку з частковим виконанням позичальником п. 1.4.2 кредитного договору та частковим погашенням кредитного договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» застосовано індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку та перерахован Графік платежів до вказаної вище дати за зниженою процентною ставкою.
Крім цього, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено ряд додаткових договорів до договору № 3224628 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2022 року.
Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення коштів, в зв'язку з чим станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 78421,20 грн: заборгованість за тілом кредиту - 11000 грн; заборгованість за відсотками - 67421,20 грн.
Посилається, що 13.09.2023 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу № ККЛУ-13092023. За умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним, договором № 3224628 від 18.10.2022 року.
У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3224628 від 18.10.2022 року в розмірі 78421,20 грн на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Любашівський районний суд Одеської області рішенням від 08 травня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3224628 від 18 жовтня 2022 року в загальному розмірі 78421 грн 20 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп., а всього - 80843 грн 60 коп.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договорів щодо повернення кредитних коштів не виконав, правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку. Отже, відповідачем не виконано грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області по справі № 507/96/25 та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , посилається на те, що не надано належних та допустимих доказів того, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить відповідачеві, доказів виконання обов?язку кредитором щодо перерахування коштів позичальнику позивачем не надано, відповідно відсутні підстави стверджувати, що відповідач отримав кошти та користувався ними.
Посилається, що у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-4 (провадження № 6l-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вважає, що суд помилково вважав доведений факт підписання відповідачем кредитного договору, оскільки позивачем не доведено підписання договору та додатків до нього одноразовими ідентифікаторами, відповідно позовні вимоги є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.06.2025 року позивачу роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги позивач отримав 25.06.2025 року та 12.06.2025 року відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Копію ухвали про відкриття провадження представник скаржника - адвокат Мартинюк Ю.С. отримала 25.06.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 19.08.2025 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд поновити строк для подання відзиву, посилаючись на те, що товариство копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги не отримувало.
Відповідно ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Як вже зазначалось судом, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримало 25.06.2025 року та 12.06.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками, стороні роз'яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали та апеляційної скарги, який за формою і змістом має відповідати ст. 360 ЦПК України.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» з відзивом на апеляційну скаргу звернулося до суду 19.08.2025 року, твердження позивача про не отримання копії ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги, спростовуються матеріалами справи, отже клопотання позивача про поновлення строку для подання відзиву не підлягає задоволенню, а відзив на апеляційну скаргу підлягає залишено без розгляду.
10.10.2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , подав до суду додаткові пояснення до яких долучено додаткові докази.
Проте, апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, прийняття судом доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, можливо за наявності об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії.
У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення змісту п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд враховує як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати до суду першої інстанції зазначені докази, оскільки під час розгляду справи як відповідач, так і його представник адвокат Остапишена Л.С., зверталися до суду із клопотаннями, але таким правом при розгляді справи судом першої інстанції не скористався, враховуючи, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом в січні 2025 року, подані відповідачем рух коштів по картці від 14.12.2023 року, протоколи огляду компакт-диску датовані 26.05.2024, протокол допиту потерпілого датований 10.01.2023, протокол про прийняття заяви про кримінальне правопорушення датований 05.01.2023, в рамках кримінального провадження № 12023162360000007 від 06.01.2023 року, лист Хмельницької окружної прокуратури датований 28.02.2025.
До апеляційної інстанції позивач не надав доказів неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасника справи.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 78421,20 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що з анкети клієнта, договору № 3224628 від 18.10.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту видно, що ОСОБА_1 підписав вказані документи одноразовим ідентифікатором А538 18.10.2022 року о 18:11. Сума кредиту становить 11000 грн строком на 360 днів, процентна ставка 1.99% в день, 726.35% річних. Таким чином, позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) А538, який був надісланий на вказаний ним номер телефону до договору долучено Правила та Паспорт споживчого кредиту, що його невід'ємною частиною, згідно паспорту споживчого кредиту орієнтовна вартість кредиту становить 89804 грн.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази свідчать про те, що відповідач умови договорів щодо повернення кредитних коштів не виконав, правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку, отже, відповідачем не виконано грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому наявні підстави для стягнення заборгованості.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2022 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3224628, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 11000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з 1,99 % в день, та строком 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 9 днів. Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису «А538» 18.10.2022 18:12:25.
Згідно умов кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99% в день (79658,31 % річних) та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
З договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18.10.2022 № 3224628 встановлено, що сторони договору погодили між собою умови кредитування, а саме його строк, процентну ставку, суму кредиту тощо.
Відповідно до довідки ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» №20240304-1645 від 04.03.2024 року було здійснено переказ грошових коштів в сумі 11000,00 грн, маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 32246281666106044, призначення платежу: зарахування на картку. Зазначений номер банківської карти вказаний в договорі про надання споживчого кредиту від 18.10.2022 № 3224628 (п. 2.1).
Таким чином, позивачем доведено факт укладення 18.10.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 3224628 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та за яким в подальшому було здійснено перерахування коштів відповідачу.
Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Також судом встановлено, що 13.09.2023 укладено договір № ККЛУ-13092023 відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Каптіал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3224628. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Каптіал» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 3224628.
Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поверненню коштів, в зв'язку з чим станом 13.01.2025 року відповідач має заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3224628 від 18 жовтня 2022 року в сумі 78421 грн 20 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 67421 грн 20 коп.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин).
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до матеріалів справи, 18.10.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3224628 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» про надання споживчого кредиту в електронній формі і який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і у судовому порядку не оскаржувався, а відповідачем ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору № 3224628 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Як вбачається, договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А538, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 не був би укладений, таким чином сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До кредитного договору додано Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також підписана електронним підписом відповідача.
На підтвердження позовних вимог, ТОВ «Фінтраст Капітал» надало розрахунок заборгованості, з якого убачається, що відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 13.09.2023 утворилась заборгованість в розмірі 78421 грн 20 коп., з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 11000,00 грн; заборгованість за процентами - 67421 грн 20 коп.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надано свого розрахунку.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті, чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження укладення кредитного договору, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки за нормами ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Згідно з п. 9.7.1 кредитного договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства електронним підписом, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладання аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Отже, з урахуванням викладеного, не є обґрунтованими доводи скарги про те, позивачем не надано доказів реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі, а також не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи та не надано доказів такої ідентифікації та не надано доказів електронного підпису спірного правочину, враховуючи, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не є первісним кредитором за спірним договором, а тягар доказування неналежності мобільного номеру телефону лежить саме на відповідачеві, який не надав ні суду першої, ні апеляційному суду доказів, що зазначений у кредитному договорі номер телефону належить не йому.
Необґрунтованими є твердження відповідача про відсутність в нього особистого кабінету та ненаправлення йому документів, оскільки відповідно до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.01.2024, особистий кабінет - це захищена частина Вебсайту, яка доступна клієнту для входу через Вебсайт або мобільний додаток після його ідентифікації в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та/або за допомогою Паролю до Особистого кабінету, в якій Клієнт має можливість надати Товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікації/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини та ін.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі положень ст. 512, 514, 516, 1077, 1078, 1082 ЦК України надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 , тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами.
Так, матеріалами справи встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «Лінеура України» свої зобов'язання за кредитним договором від 18.10.2022, виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором.
Необґрунтованими також є твердження в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано будь-яких підтверджуючих доказів перерахування позивачем грошових коштів на його картковий рахунок, враховуючи наступне.
Згідно п. 2.1. Кредитного договору передбачено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клєнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .
Факт перерахування коштів у розмірі 11000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» №20240304-1645 від 04.03.2024 року.
Відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом.
Разом з тим, дійшовши правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру відсотків за користування кредитом.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість по тілу кредиту за договором позики становить 11000 грн, натомість заявлена позивачем заборгованість за відсотками становлять - 67421,20 грн, тому з огляду на вищевикладене та з метою забезпечення відповідності заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, апеляційний суд вважає за необхідне розмір процентів зменшити з 67421,20 грн до 20000 грн.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року підлягає зміні в частині розміру заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 3224628 від 18 жовтня 2022 року в загальному розмірі з 78421 грн 20 коп. на 31000 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підтверджується платіжною інструкцією № 9673 від 27.12.2024 року.
Оскільки за результати перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині заявленого позивачем та задоволеного судом першої інстанції розміру заборгованості по процентам, апеляційним судом здійснюється розподіл судових витрат з урахуванням заявлених позовних вимог. Відповідно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить - 956,85 грн.
За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір в загальному розмірі 4542 грн, що підтверджується квитанцією № 9 від 31.05.2025 року на суму 3633,60 грн та платіжною інструкцією № 0.0.4420514070.1 від 19.06.2025 року на суму 908,40 грн.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача становить - 2747,91 грн.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1791,06 грн судового збору (2747,91 - 956,85).
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 3224628 від 18 жовтня 2022 року в загальному розмірі з 78421 грн 20 коп. до 31000 грн.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус, 28, ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1791,06 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
О.Ю. Карташов