Справа № 127/23466/22
Провадження № 33/801/1196/2025
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Романчук Р. В.
Доповідач: Ковальчук О. В.
02 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
06.08.2025 року постановою Вінницького міського суду Вінницької області провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з цією постановою суду, потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що матеріали справи свідчать про те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, оскільки судом не з'ясовано усі обставини, що мають значення для справи.
При цьому скаржник наголошує, що винна ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується доказами, що наявні у справі, зокрема, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 , відеозапису, на якому зафіксовано дорожньо-транспортну пригоду, фототаблицею із зображенням пошкоджень транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 .
Однак, суд першої інстанції проігнорував такі докази, та фактично дослідив лише протокол про адміністративне правопорушення та схему місця дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, скаржник вважає, що порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку із наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а отже в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Також разом із апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2025 року, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 під час прийняття оскаржуваної постанови присутній не був, у судове засідання не викликався, при цьому про існування вказаної постанови дізнався 23.10.2025 року, після чого без зволікань 30.10.2025 року подав апеляційну скаргу. За таких обставин, скаржник вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції пропущений із поважних причин та просить його поновити.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, з яких видно, що ОСОБА_1 під час прийняття оскаржуваної постанови присутній не був, доказів отримання копії оскаржуваної постанови ОСОБА_1 матеріали справи не містять, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2025 року необхідно задовольнити.
Разом з тим, будучи належним чином повідомленою про час, дату і місце розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явилася з невідомих суду причин.
При цьому 01.12.2025 року адвокат Страшок А.А., в інтересах ОСОБА_2 , подав клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти, у зв'язку із зайнятістю в іншій раніше призначеній справі.
Натомість апеляційний суд вважає, що заявлене адвокатом Страшком А.А. клопотання належить залишити без розгляду, з огляду на таке
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
За змістом ч. 1, 2 ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін.
Адвокат Страшок А.А., який підписав та подав зазначене клопотання, додав до нього ордер серії АВ № 1253537 від 01.12.2025 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 у Вінницькому апеляційному суді на підставі договору про надання правової допомоги № 57 від 03.11.2022 року, а також витяг із вказаного договору про надання правової допомоги, однак, в порушення ч. 2 ст. 271 КУпАП, такий витяг не засвідчений підписами сторін.
Таким чином, наявність повноважень на подання заяв чи клопотань під час розгляду апеляційної скарги на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не підтверджена належним чином, а тому заявлене адвокатом Страшком А.А. клопотання про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
Частиною 6 ст. 294 КУпАП передбачено, що неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу не тільки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, з огляду на таке.
Закриваючи провадження у справі за ст. 124 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що наданими до суду та дослідженими в судовому засіданні доказами не підтверджується, що ОСОБА_2 допустила порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, що б дало підстави притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544141 від 08.10.2022 року вбачається, що 08.10.2022 року о 13 год. 30 хв. по проспекту Коцюбинського, 78 в м. Вінниці водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «LANDROVER RANGEROVER SPORT», д.н.з. НОМЕР_1 , під час повороту ліворуч не дотрималася бічного інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП (а.с. 1).
При цьому, як встановлено апеляційним судом, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , в судове засідання, на якому була прийнята оскаржувана постанова, не викликались інші учасники дорожньо-транспортної пригоди, а саме потерпілий ОСОБА_1 .
Водночас ОСОБА_1 вчиняв активні дії для сприяння з'ясування судом обставин, які мають значення для вирішення даної справи, зокрема, надавав письмові пояснення, а також докази, які стосуються обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.10.2022 року.
Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано обмежився лише поясненнями ОСОБА_2 щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.10.2022 року, не дослідивши надані ОСОБА_1 пояснення та докази, чим допустив неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 283 КпАП у постанові місцевого суду мають бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі даних протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків та інших осіб, пояснення яких можуть сприяти встановленню істини у справі, тощо.
У даній справі суд першої інстанції не вжив усіх заходів для з'ясування обставин дорожньо-транспортної події і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, тому оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.
За таких обставин, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 06.08.2025 року прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Відповідальність за статтею 124 КУпАП передбачена за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із п. 13.1. ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Факт порушення ОСОБА_2 вищенаведених ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які відповідають критеріям належності, допустимості та достатності.
Так, в матеріалах справи, серед іншого, міститься схема місця дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 08.10.2022 року, яка є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544141 від 08.10.2022 року, в якій зафіксоване місце ДТП із зазначенням її прив'язки, графічно зображено та детально описано післяаварійне розташування транспортних засобів відносно один одного, а також відносно меж проїзної частини дороги, конкретизовані погодні умови, стан покриття проїзної частини, наявність дорожніх знаків та розмітки, а також перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП (а.с. 2, 93).
Водій ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях від 08.10.2022 року зазначив, що 08.10.2022 року близько о 13 год. 30 хв. на перехресті в м. Вінниці по вул. Київській він рухався на своєму автомобілі на зелене світло світлофора в лівому крайньому ряді при включеному лівому покажчику повороту в лівий бік в напрямку мосту на вул. Соборній, після чого почув удар в праву сторону свого автомобіля і побачив як після цього проїхав автомобіль «LANDROVER RANGEROVER SPORT» (а.с. 4).
У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 08.10.2022 року вказано, що вона рухалась на своєму автомобілі на перехресті по вул. Брацлавській в сторону мосту на вул. Соборній. На повороті в ліву сторону у неї в'їхало авто «VOLKSWAGEN TOUAREG». При цьому вона повертала ліворуч з більшим діаметром, щоб не наїхати на трамвайні рейси (а.с. 5).
У письмових поясненнях свідка ОСОБА_4 від 08.10.2022 року зазначено, що 08.10.2022 року він знаходився на пасажирському сидінні автомобіля «VOLKSWAGEN TOUAREG», коли водій цього авто рухався на перехресті вул. Київської у напрямку мосту на вул. Соборній. Після переїзду через трамвайні колії з правого боку на великій швидкості з'явився автомобіль «LANDROVER RANGEROVER SPORT», який переднім крилом та лівими передніми дверима зачепив автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG» (а.с. 3).
Також в матеріалах справи міститься клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи, поданого в суді першої інстанції, які підтверджують обставини дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 08.10.2022 року, а саме фототаблиці, на якій зображені пошкодження транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», за кермом якого перебував ОСОБА_1 , а саме пошкодження передньої частини вказаного автомобіля із правої сторони (а.с. 19), а також диск із відеозаписом, на якому зафіксовано згадану дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 17).
Із наданого відеозапису вбачається, що транспортні засоби учасників дорожньо-транспортної пригоди рухались із вул. Брацлавської в напрямку мосту на вул. Соборній. Транспортний засіб «VOLKSWAGEN TOUAREG» їхав у крайній лівій смузі руху, рух з якої передбачений тільки ліворуч, а транспортний засіб «LANDROVER RANGEROVER SPORT» їхав у середній смузі руху, рух з якої передбачений ліворуч та прямо. Здійснюючи поворот ліворуч, транспортні засоби зіткнулись в моменті завершення повороту. В той час транспортний засіб «LANDROVER RANGEROVER SPORT», під керуванням ОСОБА_2 , під час зіткнення знаходився на значній відстані від бордюру по праву сторону від неї, який є складовою автомобільної дороги, що відокремлює проїжджу частину від тротуару, що також підтверджується схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, на якій зображено розташування транспортного засобу «LANDROVER RANGEROVER SPORT» відносно межі проїзної частини - 2,3 м. При цьому в напрямку руху транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG» по ліву сторону від нього, за межами смуги руху на якій він їхав, знаходились трамвайні колії попутного напрямку, розташовані на одному рівні з проїзною частиною.
За змістом п. 11.8 ПДР України, по трамвайній колії попутного напрямку, розташованій на одному рівні з проїзною частиною для нерейкових транспортних засобів, дозволяється рух за умови, що це не заборонено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою, а також під час випередження, об'їзду, коли ширина проїзної частини недостатня для виконання об'їзду, без виїзду на трамвайну колію.
Разом з тим, ширина проїзної частини дозволяла учасникам дорожньо-транспортної пригоди виконати поворот ліворуч без виїзду ОСОБА_1 на трамвайну колію, однак внаслідок недотримання ОСОБА_2 безпечного інтервалу відносно транспортних засобів, а також відносно бордюру, остання фактично закінчувала поворот ліворуч, перетнувши автомобілем під її керуванням смугу руху, в якій їхав ОСОБА_1 , що підтверджується вказаним відеозаписом.
За таких умов, у водія транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG» ОСОБА_1 не було можливості запобігти зіткненню, оскільки, рухаючись у своїй смузі руху, він не міг передбачити різкої зміни руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 у його напрямку.
Досліджений судом відеозапис є інформативним та підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 544141 від 08.10.2022 року, а також у поясненнях ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 від 08.10.2022 року.
Отже, сукупність наявних в матеріалах справи доказів, які взагалі не оцінені та не враховані судом першої інстанції, беззаперечно підтверджує порушення ОСОБА_2 ПДР України, що знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку із отриманими механічними пошкодженнями вищезазначених транспортних засобів.
З таких обставин, апеляційний суд, із врахуванням наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є помилковим, оскільки вказані вище докази у повній мірі підтверджують наявність в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_2 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно з встановленими нормами закону держави Україна.
Відтак, доводи апеляційної скарги про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, знайшли своє підтвердження.
Водночас, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Разом з тим, строки накладення адміністративного стягнення врегульовано статтею 38 КУпАП. За змістом частини 2 даної статті, якщо справа про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції строк накладення адміністративного стягнення, визначений ч. 2 ст. 38 КУпАП, закінчився.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За таких умов, враховуючи усе викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 38, 247, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на оскарження вказаної постанови.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2025 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ковальчук