Справа № 143/395/24
Провадження №11-кп/801/1179/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_2 (суддя-доповідач),
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024025060000009, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 12 січня 2024 року, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 на вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Турбів Липовецького району Вінницької області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом обставини
Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року ОСОБА_7 в пред'явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 2 ст. 125 КК України, визнано невинуватим та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів.
ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 11 січня 2024 року близько 16:30 год, точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в домогосподарстві ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті словесної суперечки та конфлікту з ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_9 3-4 удари кулаком правої руки в ділянку обличчя, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Указані дії ОСОБА_7 обвинуваченням кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, проте суд першої інстанції визнав його невинуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення та виправдав у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Немирівської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 просить:
вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України скасувати з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність;
провести судове слідство, повторно допитати потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та дослідити усі письмові докази;
ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді 240 годин громадських робіт.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі, в частині моральної шкоди - з дотриманням «принципу розумності».
Вирішити питання щодо речових доказів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
місцевий суд не надав належної правової оцінки показанням свідка ОСОБА_15 щодо механізму та кількості ударів, завданих обвинуваченим потерпілому;
показання свідка ОСОБА_15 є послідовними, узгоджуються із висновком судово-медичної експертизи № 31 від 08 квітня 2024 року та обставинами справи, відтак мають бути ураховані при оцінці доказів у їх сукупності;
допитані місцевим судом свідки указали, що бійка відбулась виключно між обвинуваченим і потерпілим, що підтверджує неможливість заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому іншою особою;
суд першої інстанції допустив вибірковість в оцінці досліджених доказів, не надав належної правової оцінки доказам у їх сукупності, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення щодо виправдування ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України;
ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину, водночас підставою для виправдання останнього визначив п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України - недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України скасувати з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок у справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевий суд не надав належної оцінки тому, що під час бійки потерпілий втрачав свідомість, у зв'язку з цим у своїх показаннях він міг допустити неточності щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень;
місцевий суд безпідставно критично оцінив показання свідка ОСОБА_15 , посилавшись на її близькі стосунки з потерпілим та зацікавленість в результаті розгляду справи, водночас немотивовано взяв до уваги показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , які не були безпосередніми свідками бійки;
суд першої інстанції допустив вибірковість в оцінці досліджених доказів, не надав належну правову оцінку всім дослідженим доказам у їх сукупності, ухвалив немотивований вирок, а докази сторони обвинувачення відхилив без належного спростування.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Указав, що вирок суду є законним та обґрунтованим.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинуваченого з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити. Не заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_9 та його представник - адвокат ОСОБА_10 підтримали доводи апеляційної скарги сторони потерпілого та просили її задовольнити. Не заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційних скарг, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З оскаржуваного вироку слідує, що указаних вимог закону при постановленні вироку судом першої інстанції у повній мірі не дотримано, водночас допущені такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою скасування судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Важливою умовою забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду є передбачена кримінальним процесуальним законом можливість перевірки законності та обґрунтованості судових рішень судами вищих інстанцій.
Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень згідно зі ст. 129 Конституції є одним із принципів судочинства.
Відповідно до ст. ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права, згідно з якими людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями й визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії та процесуальні рішення.
Обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Законодавець передбачив у КПК відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, вони, у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження і постановити рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.
Суд апеляційної інстанції при виявленні відповідних порушень повинен виходити не тільки з того, що вони фактично перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а й з потенційної можливості такого перешкоджання. Тобто для зміни або скасування вироку чи ухвали від суду апеляційної інстанції не вимагається встановлення наслідків, допущених судом першої інстанції порушень і причинного зв'язку між допущеними порушеннями і прийняттям незаконного та/або необґрунтованого рішення.
Рішення про скасування або про зміну судового рішення приймається судом апеляційної інстанції з урахуванням характеру допущених судом першої інстанції порушень та фактичних обставин справи в межах перегляду судом апеляційної інстанції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» від 21 червня 2007 року (заява № 11370/02): «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності в здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане тільки в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру».
У пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз'яснено
, що у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як тих, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами кримінального провадження.
Згідно зі ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, оскаржуваний виправдувальний вирок указаним вимогам закону не відповідає, оскільки сукупність наданих стороною обвинувачення доказів не проаналізовані судом першої інстанції та не отримали належної оцінки в контексті їх достатності та взаємозв'язку у відповідності до положень ст. 94 КПК України.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Виснуючи про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у пред'явленому обвинуваченні, суд першої інстанції послався на те, що досліджені докази не доводять тієї обставини, що отриманні потерпілим ОСОБА_9 тілесні ушкодження виникли унаслідок кримінальних протиправних дій обвинуваченого.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з огляду на таке.
Так, потерпілий ОСОБА_9 у суді першої інстанції повідомив, що 11 січня 2024 року близько 18:30 години прибув до домогосподарства ОСОБА_12 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де разом із власницею будинку, ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 святкували день народження доньки ОСОБА_12 .
Під час святкування у нього із деякими гостями виникли неприязні стосунки, а після того, як усі вийшли з будинку, між ним і ОСОБА_7 виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої останній наніс йому приблизно 10-12 ударів руками.
Після цього він пішов до свого автомобіля, до якого підійшла ОСОБА_17 , між ними виник конфлікт, у ході якого вони впали на землю. Коли ОСОБА_17 лежала на спині, він перебував зверху та утримував її за руки.
У цей час до них ззаду підійшов ОСОБА_7 , який завдав йому удару ногою в потилицю, унаслідок чого він на 1-2 секунди втратив свідомість. Після цього обвинувачений завдав йому ще одного удару ногою в ніс, від якого він опритомнів. У цей момент він бачив неподалік ОСОБА_15 .
Ураховуючи те, що він втратив свідомість, точно ствердити, чи завдавав ОСОБА_7 йому інших ударів, у тому числі кулаком правої руки, не зміг.
Про наявність конфлікту, сутички та бійки між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_9 указували також під час допиту в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
Оцінивши показання потерпілого та указаних свідків, місцевий суд дійшов висновку, що їх показання щодо обставин та механізму заподіяння тілесних ушкоджень не відповідають обставинам справи.
Водночас свідок ОСОБА_15 в суді указала, що під час бійки обвинувачений ОСОБА_7 наніс потерпілому ОСОБА_9 декілька ударів руками по голові, в результаті чого в останнього був розбитий ніс та обличчя в крові.
При цьому, суд поставився до показань свідка ОСОБА_15 критично, посилаючись на те, що вона перебувала в близьких стосунках з потерпілим та є зацікавленою в результаті розгляду справи.
Проте, поза увагою суду залишилося те, що показання указаного свідка є послідовними, логічними, узгоджуються з висновком експерта № 31 від 18 квітня 2024 року щодо характеру, локалізації та тяжкості тілесних ушкоджень, а тому повністю відповідають обставинам справи.
Ба більше, свідок надавала свої показання у суді під присягою, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та за завідомо неправдиві показання.
Також в мотивах виправдання обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що під час бійки потерпілий втрачав свідомість, у зв'язку з цим у своїх показаннях міг допустити неточності щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень.
Посилаючись на покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 про те, що потерпілий ОСОБА_9 поводився агресивно, що зумовлювало необхідність вжиття заходів для того, щоб його заспокоїти не навів переконливих мотивів, з яких він визнав ці покази достатніми для виправдання обвинуваченого за пред'явленим обвинуваченням.
Ураховуючи викладене, мотиви виправдання ОСОБА_7 , викладені у мотивувальній частині вироку, не є безсумнівними та однозначними, оскільки не можуть вважатися достатніми, ґрунтовними та переконливими, а тому не можуть слугувати беззаперечними підставами для висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про виправдання обвинуваченого.
Указані порушення закону, а отже і подальшу оцінку доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, неможливо усунути під час апеляційного перегляду кримінального провадження, оскільки у такому разі буде порушено принцип інстанційності судової системи та право учасників кримінального провадження на оскарження процесуальних рішень, передбачене ст. 24 КПК України.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, вибірковість в оцінці досліджених доказів, не забезпечив їх всебічного та повного аналізу у взаємному зв'язку, докази сторони обвинувачення відхилив без належного спростування та ухвалив немотивований вирок, який не може вважатися законним і обґрунтованим щодо невинуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, місцевий суд допустився суперечностей, оскільки в мотивувальній та резолютивній частині судового рішення послався на різні підстави для виправдання особи, які указані в ст. 373 КПК України.
З мотивувальної частини вироку слідує, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не знайшло свого підтвердження поза розумним сумнівом (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України).
Водночас у резолютивній частині зазначено про виправдання ОСОБА_7 за недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, тобто за п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Відтак суд безпідставно зазначив дві різні самостійні підстави для виправдання особи, що суперечить вимогам ст. 373 КПК України.
Указане узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 128/1266/16-к.
Колегія суддів вважає такі порушення істотними, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Указане у свою чергу позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити доводи апеляційних скарг сторін обвинувачення та потерпілого.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 здійснено судом першої інстанції з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст. ст. 409, 412, 415 КПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг сторони обвинувачення та потерпілого, скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, правильності кваліфікації дій обвинуваченої, застосування судом того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
Скасовуючи вирок у зв'язку з істотним порушеннями вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не входить в обговорення доводів, викладених в апеляційних скаргах, не досліджує їх та вважає, що останні підлягають ретельній перевірці під час нового судового розгляду.
Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, урахувати доводи апеляційних скарг, надати належну оцінку усім доказам в їх сукупності, дослідити обставини, що мають значення для встановлення невинуватості чи доведення вини обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, та в залежності від установленого прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, тому ухвалено вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, що є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_11 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Погребищенського районного суду Вінницької області від 07 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024025060000009, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 січня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4