Справа № 129/4229/25
Провадження №11-сс/801/986/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
при секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
підозрюваної в режимі відеоконференції ОСОБА_7
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки села Пархомівка Іллінецького району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року задоволено погоджене із прокурором клопотання старшого слідчого СВ Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12025020090000509, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2025 року за ознаками ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України - запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій 23.11.2025 оголошено підозру за ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів у межах строку досудового розслідування до 20 січня 2026 року.
Одночасно визначено заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, за умови внесення якої підозрювана може бути звільнена з-під варти.
У разі внесення застави підозрюваною чи іншим заставодавцем на ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено обов'язки: прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи роботи; утриматися від спілкування з малолітньою ОСОБА_10 , а також із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання паспорт громадянина України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Водночас вирішуючи питання про визначення застави слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення такої у мінімальному розмірі, встановленому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.
В апеляційній скарзі захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 24.11.2025 через істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність висновків фактичним обставинам провадження. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду клопотання слідчим суддею не враховано вимоги ст. 187 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, зокрема відсутність даних про попереднє притягнення до кримінальної відповідальності, позитивну репутацію (характеристику), наявність утриманців (двох неповнолітніх дітей), наявність постійного місця проживання та роботи. На переконання захисника такі дані про особу підозрюваної дають підстави для застосування менш суворого запобіжного заходу. Окремо вказує на надмірність суми застави, яка з урахуванням доходів підозрюваної не може бути внесена останньою.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрювана ОСОБА_7 та її захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній та просили задовольнити її в повному об'ємі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваної не підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з ухвали, слідчим суддею зазначені вимоги закону дотримано та висновки щодо застосування виключного запобіжного заходу, викладені в ухвалі, належним чином умотивовані.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Оскільки ухвала слідчого судді в частині обґрунтованості підозри, доведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України стороною захисту не оспорюються, тому висновки слідчого судді в цій частині апеляційним судом не перевіряються.
З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції перевіряє висновки слідчого судді про відсутність підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, а також визначення підозрюваній альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у ст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.
Застосування цього запобіжного заходу передбачає втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Як уже зазначалось вище, метою застосування будь-якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання установленим ризикам, та з-поміж інших спробам незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню.
У цьому провадженні із оголошеної ОСОБА_7 підозри убачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України вчинені нею відносно малолітньої дочки ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за тією ж адресою, за якою сторона захисту просить визначити запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Таким чином з урахуванням малолітнього віку особи, відносно якої вчинено кримінальне правопорушення, а також її родинних зв'язків із підозрюваною, існує надзвичайно високий ступінь незаконного впливу ОСОБА_7 на таку особу, а відтак і перешкоджання кримінальному провадженню, що у свою чергу унеможливлює застосування до неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника в частині визначення застави, яка є непомірною для підозрюваної, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Кримінальні правопорушення, передбачені ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України, за якими ОСОБА_7 оголошено підозру, відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого (ч. 2 ст. 165 ККУ) та особливо тяжкого (ч. 4 ст. 301? ККУ) злочинів.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 1-3 абз. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлений у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчим суддею визначено підозрюваній заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка у свою чергу є мінімальною щодо осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів.
За наведених обставин суд не вбачає підстав для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 листопада 2025 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження № 12025020090000509, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2025 - запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 156 ч. 2, 301? ч. 4 КК України, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: