Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/734/25
Єдиний унікальний №733/2186/25
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі-ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 24 липня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №6893294 про надання споживчого кредиту. 26 липня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Додаткову угоду до Договору №6893294 про надання споживчого кредиту. Сума кредиту складала 8 500 грн. Строк кредиту 360 днів. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 8 500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку останнього № НОМЕР_1 . 27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» (рішенням № 251124/1 від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» на ТОВ «ФК «Фінтранст Капітал») було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 . У зв'язку з невиконанням останньою своїх зобов'язань, cтаном на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед ТОВ ФК «Фінтранст Капітал» складає 27 315,45 грн, з яких: 8 500 грн - тіло кредиту, 10 019,65 грн - нараховані проценти, 8 795,80 грн - нараховані проценти за 52 календарних дні, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки разом із судовими витрати, які становлять 2 422,40 грн та 10 000 витрат на правову допомогу. Крім того, позивач, посилаючись на приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, вказав на право суду зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили і до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на його користь
Ухвалою судді від 29 вересня 2023 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а.с. 104); ухвалою судді від 04 листопада за клопотанням позивача витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» докази (а.с. 105); 20.11.2025 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом докази (а.с. 109).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
У судове засідання представник позивача не з'явився, який письмово просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явилася, яка згідно поштового повідомлення не проживає за вказаною адресою.
За таких обставин, враховуючи, що заяв про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та відзиву на позов від неї не надано, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів, провівши заочний розгляд справи, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 24 липня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №6893294 про надання споживчого кредиту на строк 360 днів (а.с. 16-20).
Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день. Знижена процентна ставка складає 1,89% в день.
26 липня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Додаткову угоду до Договору №6893294 про надання споживчого кредиту, сума кредиту по якому у загальному розмірі складала 8 500 грн (а.с. 21).
24 липня 2025 року відповідачкою також був підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с. 25-26, 27-28).
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» (рішенням № 251124/1 від 25.11.2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ Україна» на ТОВ «ФК «Фінтранст Капітал») (а.с. 80) було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором, у тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 37-41).
Згідно реєстру боржників до договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2025 року, сума заборгованості у ОСОБА_2 складає: 18 519,65 грн, з яких 8500 грн - основна сума боргу, 10 019,65- сума заборгованості за відсотками (а.с. 52-53).
Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 6893294 від 24.07.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором перед ТОВ «Авентус Україна», вимоги за яким перейшли до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» станом на 26.05.2024 року становить 18 519,65 грн (а.с. 30-36).
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_2 , на яку 24.07.2023 було перераховано 7 200 грн, а 26.07.2023 року - 1 300 грн (а.с. 109).
Таким чином матеріалами підтверджено, що ОСОБА_1 отримала кошти по укладеному Договору № 6893294.
Після отримання прав грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6893294., відповідно до умов договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» донарахувало проценти за період з 25.08.2024 по 18.07.2024 в межах строку договору за процентною ставкою 1,99 % по 169,15 грн в день за 52 дні, всього на загальну суму 8 795,80 грн (а.с. 3).
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на зміну, припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-електронних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У пункті 5 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах ( частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3акону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовим ідентифікаторомє алфавітно-цифровапослідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту)укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір ( пункт 12 частини першої статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третястатті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 79 ЦПК Українидокази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору про надання споживчого кредиту № 6893294 від 27.04.2023, який містить відомості про його підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6348 та Додаткової угоди від 26.07.2023 року, яка підписана відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора С4983.
Зазначені обставини свідчать про належне укладення договору про надання споживчого кредиту та Додаткової угоди до нього, в тому числі погодження відповідачкою з умовами вказаних договорів шляхом їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Доказом підтвердження отримання коштів відповідачкою ОСОБА_1 , є, як зазначалося вище, перерахування на її рахунок загальної суми у розмірі 8 500 грн.
Надані на підтвердження цих обставин докази є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свого обов'язку за договором про надання споживчого кредиту №6893294 від 24.07.2023 щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 8 500,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку останньої.
Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалась та не надала жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому(майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Матеріалами справи підтверджено факт переходу прав вимоги до боржника від ТОВ«Авентус Україна'до ТОВ«ФК «Фінтраст Капітал».
Д оказів того, що договір факторингу оскаржувався у судовому порядку або визнавався судом недійним, у матеріалах справи відсутні.
Також позивач надав документи, підтверджуючі зміну назви ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором виконала.
Виходячи з викладених обставин, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», яке змінило найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», до якого за договором факторингу 27.05/24-Ф від 27 травня 2025 року перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №6893294 від 27.04.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , обґрунтовано просить стягнути з останньої заборгованість у загальному розмірі: 27315,45 грн, яка складається з 8 500 грн - тіло кредиту, 10 019,65 грн - нараховані проценти, 8 795,80 грн - нараховані проценти за 52 календарних дні, тому позовні вимоги у зазначеній частині є доведеними та підлягають задоволенню.
У позовній заяві позивач також просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідачки на його користь.
Розглядаючи вказані вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
У свою чергу, згідно з частиною одинадцятою статті 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Формулювання вказаних норм процесуального права визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування.
Вказаний правовий висновок викладено Великою Палати Верховного Суду в постанові від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22.
Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 24 лютого 2022 року було введено в Україні воєнний стан, який діє і на даний час.
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24 липня 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК Україниінфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є такими, що не підлягають задоволенню.
Також позивачем ставиться питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію ордера про надання правничої допомоги адвокатом Столітнім М.М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 54), копію договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 55-56), копію заявки № 11231 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, де зазначено найменування наданих адвокатом послуг на суму 10 000 грн (а.с. 57-58), копію акту № 11231 прийому-передачі виконаних робіт згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 59), копію зразка заповнення платіжного доручення на суму 10 000 грн (а.с. 60).
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає такими, що підлягають до задоволенню та які слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду (а.с. 11).
Керуючись ст. 512, 513, 514, 525, 526, 627, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1079, 1080, 1081, 1082, 1083 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263?264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість по договору № 6893294 про надання споживчого кредиту від 24 липня 2023 року у розмірі 27 315 (двадцять сім тисяч триста п'ятнадцять) гривень 45 коп, з яких: 8 500 грн - тіло кредиту, 10 019,65 грн - нараховані проценти, 8 795,80 грн - нараховані проценти за 52 календарних дні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 коп судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Ічнянським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місце розташування: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик