Справа №345/6357/25
Провадження № 2-о/345/204/2025
03.12.2025 р. м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.,
з участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
що ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною заявою. Заяву обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартиру набула у власність на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1997, посвідченого державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Тихан О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-Д-373. Маючи намір продати квартиру звернулась до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Гаврилюка О.І., однак їй було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу, оскільки у вищевказаному договорі купівлі-продажу її прізвище зазначено « ОСОБА_3 », тоді як правильно має бути « ОСОБА_4 ». А тому встановлення факту необхідне їй для державної реєстрації права власності належне їй майно.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2025 відкрито провадження у справі і призначено справу до розгляду.
Заявник у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримує та просить задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вимоги заяви підтримує.
Згідно частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із такого.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Нормами статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 6 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 03.03.2000 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Івано-Франківськ.
Відповідно до листа від 30.10.2025 приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Гаврилюка О.І., заявниці було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу посвідченого 29.05.1997 державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-Д-373, оскільки у вищевказаному договорі купівлі-продажу її прізвище зазначено « ОСОБА_3 ».
Згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016039557 від 30.10.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12.10.2023 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно записів в будинковій книзі за адресою Пушкіна, АДРЕСА_3 , була зареєстрована ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до 15.03.2020, також ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за вищевказаною адресою з 03.04.2019 по даний час.
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 09.09.2023 встановлено, що 13.09.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».
Таким чином, суд вважає, що в договорі купівлі-продажу від 29.05.1997, посвідченого державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Тихан О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-Д-373 помилково зазначено прізвище покупця « ОСОБА_1 .
Встановлення факту має для заявника юридичне значення, так як вона не може реалізувати своє право на державну реєстрацію права власності на належне їй майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що у заявника немає іншої можливості, окрім судового порядку, встановити факт належності правовстановлюючого документа, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки вимоги заявника ґрунтуються на законі, належним чином обґрунтовані та доказово підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 77, 258, 259, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд -
заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити юридичний факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , договору купівлі-продажу від 29.05.1997, посвідченого державним нотаріусом Калуської міської державної нотаріальної контори Тихан О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1-Д-373.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Головуючий: