Дата документу 12.11.2025 Справа № 337/7355/23
Єдиний унікальний № 337/7355/23 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/623/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч. 5 ст. 111-1 КК України
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні (in absentia) в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Тимошівка Михайлівського району Запорізької області, громадянин України, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та йому призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.
Громадянин України ОСОБА_7 , будучи проросійськи налаштованою особою, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування територій України у сфері її впливу, у серпні 2022 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, територія якої з 28.02.2022 та на час складення письмового повідомлення про підозру є тимчасово окупованою представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (далі за текстом - зф держава-агресор рф) територією України погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа представників військової окупаційної адміністрації держави-агресора рф та добровільно зайняв посаду голови, мовою оригіналу «старосты», у незаконному органі влади мовою оригіналу - «Высоковском поселковом совете», пов'язаною із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, створеному окупаційною владою держави-агресора рф на тимчасово окупованій території с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського р-ну Запорізької області, за місцем фактичного розташування Запорізька обл., Василевський район с. Високе, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 72 яку обіймає по теперішній час.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає вирок суду необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 не брав участь в судовому розгляді, був позбавлений можливості скористатися своїми правами, у тому числі брати безпосередню участь в розгляді та обирати захисника на власний розсуд. Також він не направляв до суду першої інстанції заяв або клопотань щодо визначеності його правової позиції.
Крім того, суд першої інстанції повинен був критично віднестись до сукупності наданих стороною обвинувачення доказів.
Зокрема, жоден з допитаних свідків достеменно не знає складу сім'ї обвинуваченого та його матеріальний стан, не володіє інформацією про те, чи не чинився на нього тиск окупаційною владою.
Також невідомо, хто саме з посадових осіб окупаційної влади спілкувався з ОСОБА_7 , не надано жодного письмового доказу його працевлаштування у новоствореному на окупованій території адміністративному органі.
Вважає, що докази з соціальних мереж не можуть бути належними та допустимими, оскільки не надано інформації щодо адміністраторів телеграм каналів, абонентів мереж зв'язку, а походження інформації сумнівне.
Натомість, всі свідки підтвердили, що ОСОБА_7 працював саме в адміністративному органі, створеному окупаційною владою та виконував виключно адміністративно-господарські функції. Інформації щодо його участі у незаконних військових формуваннях немає, інші кримінальні провадження щодо нього відсутні, судимостей немає.
Звертає увагу, що відсутність відомостей щодо сімейного стану ОСОБА_7 , стану здоров'я членів сім'ї, можливістю виконання ним своїх батьківських обов'язків та матеріального становища не дає суду об'єктивної інформації, що свідчить про наявність розумного сумніву доведеності його вини.
За таких обставин, стороною обвинувачення не доведено факт добровільності зайняття ОСОБА_7 адміністративної посади в незаконних адміністративних органах, а сам факт військової агресії, знаходження ОСОБА_7 на окупованій території, вкрай тяжка економічна ситуація вже є доказом перебування особи під психологічним тиском, що впливає на її волевиявлення.
Вважає, що під час судового розгляду не доведено наявність суб'єктивної сторони злочину.
Просить вирок скасувати, а кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 підтримала подану апеляційну скаргу без доповнень, просила її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника та наголошував, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Під час судового розгляду в суді першої інстанції було допитано свідків та досліджено докази, які у своїй сукупності підтвердили, що ОСОБА_7 добровільно зайняв відповідну посаду, чим самим вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження.
При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.
До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не заперечується на не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого ОСОБА_7 в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» випуск №229 (8154) від 08.11.2025 року, сторінка 20; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Як зазначено вище, судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченого у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було належним чином вмотивоване, є законним та обґрунтованим.
У зв'язку з цим ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України.
Захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_8 .
У ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 111-1 КК України судом були досліджені численні письмові докази, які є релевантними та допустимими відповідно до вимог КПК України.
Їх зміст вказує на обставини вчинення інкримінованого злочину, характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_7 та підтверджує, що він, як громадянин України добровільно зайняв посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Зокрема, судом досліджено протокол огляду від 17.03.2023 року інформації, розміщеної в публікації на інформаційному каналі, створеному у додатку «Telegram», під назвою « ОСОБА_9 », щодо т.зв. «старости с. Новогорівка» у незаконно створеному рф органі влади, а саме: т.зв. «Таврийский сельский совет» - ОСОБА_10 .
У ході проведення цієї слідчої дії було здійснено перехід до додатку «Telegram», де проведено пошук каналу «Михайловские НОВОСТИ». Надалі здійснено перехід безпосередньо на вказаний канал, який має посилання «https://t.me/mihnovostb>» та на момент огляду налічував 7 542 підписника.
У процесі подальшого огляду встановлено публікацію, розміщену на зазначеному каналі ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:58, яка є доступною за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3
Публікація містить фотоматеріал та текст наступного змісту: «Еженедельное совещание Главы ВГА пгт Михайловка ОСОБА_11 с Главами сельских советов, специалистов отделов и служб началось с торжественного поздравления с праздником и вручения грамот и благодарностей тем, кто не мог присутствовать на концерте по случаю Дня народного единства».
На вказаному фотознімку встановлено, що посередині зображений ОСОБА_12 , який займає посаду голови незаконно створеного органу - «Военно-гражданской администрации пгт. Михайловка», а праворуч від нього сидить громадянин України ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Тимошівка Михайлівського району Запорізької області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), який співпрацює з окупаційною адміністрацією та на теперішній час займає посаду т.зв. «старости с. Високе» у незаконно створеному рф органі влади, а саме: т.зв. «Высоковский сельский совет», виконує розпорядчі функції щодо перереєстрації сільськогосподарських підприємств на адміністративній території Роздольської ОТГ (колишньої Високівської сільської ради), а також веде облік та збір податків з сільськогосподарських підприємств відповідно до законодавства рф.
На підтвердження цього до матеріалів провадження долучено диск СД-Р, на якому збережена відповідна публікація «Telegram»-каналу «Михайловские НОВОСТИ».
Також судом досліджено протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2023 року, згідно з якими свідок ОСОБА_13 на пред'явленому фотознімку впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, який зайняв посаду голови «старосты Высоковского сельского совета»; аналогічний протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2023 року, під час якого свідок ОСОБА_14 на фотознімку впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, який зайняв посаду голови «старосты Высоковского сельского совета»; а також протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.04.2023 року, за результатами якого свідок ОСОБА_15 на фотознімку також впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, який зайняв посаду голови «старосты Высоковского сельского совета».
Крім того, досліджено протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.07.2023 року, під час якого свідок ОСОБА_16 на фотознімку впізнав ОСОБА_7 як чоловіка, який зайняв посаду голови «старосты Высоковского сельского совета».
Окремо судом досліджено протокол огляду від 25.07.2023 року відкритої для вільного доступу інформації у мережі Інтернет, а саме - наявних публікацій у «Telegram»-каналі під назвою «Михайловские новости».
У ході огляду інформації, опублікованої у зазначеному Телеграм-каналі, виявлено розміщену «27 квітня» о 20:26 публікацію під назвою «Сегодня Секретарь Михайловского районного отделения Всероссийской партии «Единая россия»...».
Під час перегляду зазначеного фото-сюжету встановлено, що на ньому «Глава ВГА Михайловского района» ОСОБА_17 на фоне большого плаката с надписью «Запорожское региональное отделение партии Единая россия» «торжественно вручил партбилет члену политсовета, Главе Высоковского сельского поселения» при окупаційній владі, громадянину України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , якого свідок ОСОБА_16 впізнає за загальним видом та рисами обличчя, що йому притаманні, та підтверджує, що ОСОБА_19 дійсно наразі займає посаду «Главы Высоковского сельского поселения» при окупаційній владі.
До протоколу долучено СД диск, на якому збережена вказана публікація у «Telegram»-каналі «Михайловские новости».
Крім того, судом досліджено протокол за результатами проведення негласної слідчої дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 19.04.2023 року, а саме з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яка особисто використовується ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Під час огляду поштової кореспонденції було виявлено файл з документом під назвою «Список обновленных данных по населенным пунктам ВГА пгт Михайловка Васильевского района Запорожской области», де в графі «голова ВГА» зазначений староста ОСОБА_7 .
На оптичному диску ДВД-Р збережена поштова кореспонденція з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_5 », яка особисто використовується ОСОБА_20 .
Також судом досліджено протокол огляду від 27.11.2023 року інформації з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що також використовується ОСОБА_20 .
Під час огляду надісланих користувачем електронної поштової скриньки за адресою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » повідомлень, серед іншого, виявлено повідомлення, надіслане о 13 год. 37 хв. 17.10.2022 користувачем профілю (облікового запису) пгт. Михайловка Васильевского района за електронною адресою « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на адресу користувача профілю (облікового запису) за електронною адресою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » із темою повідомлення (мовою оригіналу): «Данные по реквизитам ВГА районов и населенных пунктов».
Оглядом встановлено, що зазначене повідомлення супроводжується документом у форматі «(.pdf)» з назвою «Обновленные данные по реквизитам ВГА района и населенных пунктов», розміром 796 КБ, на 2 сторінках.
Після відкриття зазначеного файлу виявлено скановану копію листа № 01/232 від 17.10.2022 з наявною (у додатку № 1 до вказаного листа) інформацією щодо даних по реквізитах «ВГА пгт. Михайловка Васильевского района Запорожской области» району та населених пунктів. Серед списку оновлених даних по населеним пунктам «ВГА пгт. Михайловка Васильевского района Запорожской области» (Додаток № 1 до листа № 01/232 від 17.10.2022) виявлено інформацію щодо старости с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області ОСОБА_7 , місцезнаходження якого визначено за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім письмових доказів, судом були безпосередньо досліджені та оцінені показання свідків.
Так, показання свідка ОСОБА_21 свідчать, що вона працює в Михайлівському училищі, перебувала на тимчасово окупованій території до 23.03.2022, проживала в смт Михайлівка та добре знає обвинуваченого ОСОБА_7 , який працював сторожем у цьому училищі. 24.07.2022 року він звільнився за власним бажанням. Після початку повномасштабного вторгнення, за її словами, ОСОБА_7 отримував гуманітарну допомогу від рф, при цьому вона особисто чула, як він дякував армії рф за таку допомогу. Приблизно у серпні 2022 року в соціальних мережах вона побачила публікацію про те, що ОСОБА_7 був призначений головою Високівської поселкової ради, а у 2023 році читала, що він балотувався в партію «Єдина Росія». Їй також відомо, що ОСОБА_7 був одружений і мав двох дорослих дітей.
Свідок ОСОБА_13 показав, що він займається фермерським сільськогосподарським господарством, на початок повномасштабного вторгнення жив та працював у смт Михайлівка. У червні 2022 року до нього в смт Михайлівка приїхав ОСОБА_7 , назвався головою Високівської ради та повідомив, що свідку як підприємцю необхідно зареєструвати підприємство в окупаційній раді і співпрацювати з окупаційною владою. Він та його колеги відмовилися від такої «пропозиції». Згодом ОСОБА_7 приїжджав вдруге, вимагав написати пояснення, чому свідок відмовляється від співпраці, погрожував залученням ФСБ та викликав його до окупаційної адміністрації. Свідок однозначно зазначив, що, на його думку, ОСОБА_7 зайняв посаду добровільно.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що на початок повномасштабного вторгнення він проживав у с. Любимівка, поблизу якого розташоване с. Високе, займався сільським господарством і був зареєстрований як підприємець. У травні 2022 року він познайомився з ОСОБА_7 , який, за словами свідка, добровільно пішов працювати до сільської ради с. Високого. Вже у червні 2022 року ОСОБА_7 приїхав до нього, назвався головою сільської ради, вимагав оформлювати документи та співпрацювати з окупаційною владою, наполягав, щоб свідок отримав громадянство рф та продовжував працювати на окупованій території. ОСОБА_14 також пояснив, що був присутній на зборах у смт Михайлівка, де фермерам роз'яснювали, що вони повинні отримати громадянство рф, інакше у них буде вилучена сільськогосподарська техніка. Він та інші підприємці відмовилися від таких умов та виїхали на підконтрольну Україні територію.
У сукупності наведені письмові докази та показання свідків узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та переконливо свідчать, що громадянин України ОСОБА_7 добровільно зайняв посаду в незаконно створеному органі влади на тимчасово окупованій території, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, активно співпрацював з окупаційною адміністрацією держави-агресора, чим вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції свої висновки про винуватість ОСОБА_7 належним чином вмотивував в оскаржуваному вироку та з цими висновками повністю погоджується колегія суддів.
Всі доводи сторони захисту, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі захисника, були перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана аргументована та змістовна відповідь у вироку.
Зокрема, колегія суддів вказує, що доводи захисника про незаконність та необгрунтованість вироку суду, істотні порушення норм матеріального та процесуального права, що начебто мали місце при ухваленні вироку, є безпідставними, надуманими та не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку вказаного кримінального провадження.
Згідно з матеріалами кримінального провадження та змістом вироку, суд першої інстанції діяв відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ст.ст. 2, 7, 17, 62 Конституції України, ст.ст. 21, 22, 91, 94, 323, 324, 374 КПК України, а розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого здійснювався з дотриманням усіх вимог спеціального судового провадження за процедурою «in absentia».
Вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов'язаних з наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у серпні 2022 року (більш точні дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) обвинувачений діючи умисно, усвідомлюючи протиправність свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи у с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, територія якої з 28.02.2022 є тимчасово окупованою представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації, погодився на пропозицію невстановлених осіб з числа представників військової окупаційної адміністрації держави-агресора рф та добровільно зайняв посаду голови, у незаконному органі влади мовою оригіналу - «Высоковском поселковом совете», пов'язаною із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, створеному окупаційною владою держави-агресора рф на тимчасово окупованій території с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського р-ну Запорізької області, за місцем фактичного розташування Запорізька обл., Василевський район с. Високе, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 72 яку обіймає по теперішній час, тим самим скоїв кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.
Колегія суддів вважає, що посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_7 був позбавлений можливості реалізувати свої права, у тому числі брати безпосередню участь у судовому розгляді, обирати захисника на власний розсуд, а також визначити свою правову позицію, спростовуються матеріалами кримінального провадження, які детально відображені у вироку суду.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, у даному кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано перевірив, чи були стороною обвинувачення дотримані всі передбачені законом заходи для забезпечення прав ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя.
Так, 10.10.2023, відповідно до вимог ст. 111, ч. 8 ст. 135, ст.ст. 276-278 КПК України ОСОБА_7 належним чином повідомлено про підозру шляхом публікації відповідних відомостей у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», номер №203 (7601) від 10.10.2023, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У той самий день, 10.10.2023, постанову про призначення захисника направлено до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях, відповідно до доручення № 028-003755ч від 10.10.2023 підозрюваному ОСОБА_7 призначено захисника - адвоката ОСОБА_8 , якій вручено копію повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також повідомлено про виклик ОСОБА_7 для участі в інших слідчих (процесуальних) діях як підозрюваного на 12 год. 00 хв. 12.10.2023, 13.10.2023 та 14.10.2023.
Отже, 10.10.2023, у кримінальному провадженні № 22023080000000534 від 30.03.2023, ОСОБА_7 було належним чином повідомлено про підозру та викликано у встановленому законом порядку на 12.10.2023, 13.10.2023 та 14.10.2023 о 12 год. 00 хв. як підозрюваного для участі у слідчих та процесуальних діях.
Однак за викликом він не з'явився, причин неявки не повідомив, що суд першої інстанції обґрунтовано оцінив як умисне ухилення від явки до органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перебуваючи на тимчасово окупованій території.
Під час судового розгляду, як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду повістки про виклик обвинуваченого публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду, а захисник, призначений центром БПД, брав участь як у досудовому розслідуванні, так і в судовому розгляді реалізовував від імені обвинуваченого його процесуальні права, заявляв клопотання, надавав пояснення, підтримував правову позицію сторони захисту.
За таких даних доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 був «позбавлений можливості» користуватись своїм правом на захист, носять суто декларативний характер, не підтверджуються жодними об'єктивними відомостями та фактично ґрунтуються на свідомій поведінці самого обвинуваченого, який, будучи належним чином повідомленим, ухилився від явки до органів досудового розслідування та суду.
Відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_7 вживав заходів щодо залучення іншого захисника за договором чи заперечував проти участі у справі призначеного йому адвоката ОСОБА_8 , а відтак ствердження про порушення його права обирати захисника спростовується фактичними обставинами провадження.
Посилання захисника на те, що суд першої інстанції повинен був «критично» поставитись до поданих стороною обвинувачення доказів, фактично зводиться до незгоди з оцінкою доказів, здійсненою судом у межах повноважень, визначених ст.94 КПК України.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції детально навів перелік письмових та інших доказів, оцінив їх допустимість, належність та достовірність, а також узгодженість між собою.
Зокрема, в основу вироку покладено протокол огляду від 17.03.2023 року інформації, розміщеної в публікації на інформаційному каналі, створеному у додатку «Telegram» під назвою « ОСОБА_9 », де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:58 на каналі (посилання « ІНФОРМАЦІЯ_3 », публікація доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 кількість підписників на момент огляду - 7 542) розміщено фотоматеріал з текстом російською мовою про «еженедельное совещание Главы ВГА пгт Михайловка Вячеслава Бедняка…», на якому посередині зображений ОСОБА_12 - голова незаконно створеної «Военно-гражданской администрации пгт. Михайловка», а праворуч від нього - громадянин України ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Тимошівка Михайлівського району, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який, як встановлено, співпрацює з окупаційною адміністрацією та на момент огляду обіймав посаду т.зв. «старости с. Високе» у незаконно створеному рф органі влади - «Высоковский сельский совет», виконуючи розпорядчі функції щодо перереєстрації сільськогосподарських підприємств на території Роздольської ОТГ та обліку і збору податків відповідно до законодавства рф.
Ці обставини підтверджуються не лише самим протоколом огляду та СД диском із доданою публікацією «Михайловские НОВОСТИ», але й комплексом інших доказів, досліджених судом.
Твердження апеляційної скарги про сумнівність походження інформації з «соціальних мереж», неможливість ідентифікувати адміністраторів «телеграм каналів» та абонентів мереж зв'язку, не можуть слугувати підставою для визнання зібраних доказів недопустимими.
З матеріалів провадження вбачається, що огляд вказаних Інтернет-ресурсів здійснювався органом досудового розслідування у порядку, передбаченому КПК України, з фіксацією послідовності дій слідчого, точних електронних адрес каналів, часу та дати публікацій, із збереженням інформації на відповідних носіях (СД-Р, ДВД-Р), що додані до протоколів огляду.
Крім того, у протоколі огляду від 25.07.2023 року відкритої інформації у «Telegram»-каналі «Михайловские новости» зафіксовано публікацію від «27 квітня» о 20:26 під назвою «Сегодня Секретарь Михайловского районного отделения Всероссийской партии «Единая россия»...», де «Глава ВГА Михайловского района» ОСОБА_17 на фоні плаката «Запорожское региональное отделение партии Единая россия» «торжественно вручил партбилет члену политсовета, Главе Высоковского сельского поселения» громадянину України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначеного на фото ОСОБА_7 свідок ОСОБА_16 впізнав за загальним виглядом і рисами обличчя, що йому притаманні, та підтвердив, що він дійсно займає посаду «Главы Высоковского сельского поселения» при окупаційній владі. До протоколу долучено СД диск з відповідною публікацією.
Дані з відкритих джерел у мережі Інтернет не є єдиною та самостійною підставою для висновку про винуватість обвинуваченого, а перебувають у логічному зв'язку з іншими доказами - протоколами пред'явлення для впізнання за фотознімками від 18.04.2023 року (за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ) та від 18.07.2023 року (за участю свідка ОСОБА_16 ), у ході яких усі зазначені свідки впізнавали на фото саме ОСОБА_7 як чоловіка, який зайняв посаду голови «старосты Высоковского сельского совета».
Їх показання у суді першої інстанції були послідовними, узгодженими між собою та з іншими доказами, внутрішніх суперечностей не містили, а тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними та поклав в основу вироку.
Доводи захисника про відсутність «жодного письмового доказу працевлаштування» ОСОБА_7 в окупаційному органі влади не враховують специфіки складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, диспозиція якого охоплює саме добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, незалежно від форми документального оформлення такого «призначення» з точки зору законодавства України.
Факт зайняття посади у даному випадку підтверджується не формальними «наказами» окупаційних структур, а сукупністю об'єктивних даних: тим, що ОСОБА_7 публічно позиціонував себе як «голова», «староста Высоковского сельского совета», здійснював розпорядчі дії щодо підприємців, вимагав перереєстрації діяльності та отримання громадянства рф, був включений до «Списка обновленных данных по населенным пунктам ВГА пгт Михайловка Васильевского района Запорожской области» як «голова ВГА», про що прямо свідчить протокол за результатами негласної слідчої дії від 19.04.2023 року та протокол огляду інформації з електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_5 » від 27.11.2023 року, де наявна сканована копія листа № 01/232 від 17.10.2022 з додатком №1 - оновленими даними по реквізитах «ВГА пгт. Михайловка Васильевского района Запорожской области», в яких серед іншого зазначено старосту с.Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області ОСОБА_7 , місцезнаходження якого - АДРЕСА_2 .
Посилання сторони захисту на те, що свідки не знають складу сім'ї обвинуваченого, його матеріального стану чи факту тиску окупаційної влади, не можуть розцінюватися як обставини, які породжують «розумний сумнів» у доведеності вини.
Предмет доказування у даному провадженні, відповідно до ст. 91 КПК України, охоплює інші фактичні дані - час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету, а також обставини, що характеризують роль обвинуваченого у відповідному протиправному діянні.
Відомості про сімейний та майновий стан можуть мати значення при вирішенні питання про вид та розмір покарання, але не є визначальними для встановлення самого факту добровільного зайняття посади в незаконному органі влади.
Суд першої інстанції у вироку прямо зазначив, що відомостей про неповнолітніх дітей у ОСОБА_7 немає, він раніше не судимий, під спостереженням у лікаря-нарколога не перебуває, одружений, та врахував ці дані при визначенні конкретного виду і розміру покарання.
Таким чином, відсутність додаткових деталізованих відомостей про стан здоров'я членів сім'ї чи повний обсяг майнового стану не ставила під сумнів доведеність вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Твердження захисника, що «сам факт військової агресії, перебування на окупованій території та тяжка економічна ситуація» нібито є доказом психологічного тиску і виключають добровільність дій ОСОБА_7 , колегія суддів також вважає необґрунтованими.
У матеріалах провадження відсутні будь-які дані про застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства, прямих погроз або інших обставин, що свідчили б про примушування його до зайняття посади.
Навпаки, з показань свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 убачається, що ОСОБА_7 після початку повномасштабного вторгнення не лише приймав гуманітарну допомогу від рф та висловлював вдячність її збройним силам, а й добровільно погодився обійняти посаду в незаконному органі влади - «Высоковском поселковом совете», у подальшому активно та наполегливо пропонував підприємцям співпрацювати з окупаційною адміністрацією, вимагав перереєстрації їх діяльності відповідно до «законодавства рф», наполягав на отриманні ними громадянства рф, а у випадку відмови застосовував психологічний тиск і погрожував залученням органів ФСБ.
При цьому частина підприємців, зокрема свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , відмовилися від співпраці, виїхали на підконтрольну уряду України територію, що свідчить про наявність реальної альтернативи у поведінці осіб, які залишалися на окупованій території.
За таких умов посилання захисту на «психологічний тиск» як на обставину, що нівелює добровільність дій самого обвинуваченого, виглядають надуманими та спростовуються сукупністю встановлених доказів.
Аргументи апеляційної скарги про відсутність суб'єктивної сторони злочину також не знаходять підтвердження.
Вирок містить чіткий опис форми вини та мотивів дій ОСОБА_7 .
Він є проросійськи налаштованою особою, підтримує ідеї проросійської спрямованості щодо подальшого розвитку України у фарватері геополітичних інтересів рф, усвідомлює протиправність своїх дій та бажає настання суспільно небезпечних наслідків. У серпні 2022 року, перебуваючи в с. Високе Роздольської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, тобто на території, яка з 28.02.2022 є тимчасово окупованою збройними формуваннями держави-агресора, він погодився на пропозицію невстановлених представників військової окупаційної адміністрації рф та добровільно зайняв посаду голови («старосты») у незаконному органі влади - «Высоковском поселковом совете», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, і обіймає її по теперішній час.
Сам характер його діяльності - систематичне виконання розпорядчих функцій, ініціювання співпраці з окупантами, участь у партійних заходах «единая россия», публічне отримання партквитка як « ОСОБА_22 сельского поселения», включення до офіційних «списків обновленных данных» по ВГА, висловлювання вдячності збройним силам рф - свідчать про наявність у нього прямого умислу на сприяння утвердженню та функціонуванню окупаційної адміністрації, а не про вимушені або нейтральні дії.
Посилання захисника на відсутність у матеріалах провадження інформації про участь ОСОБА_7 у незаконних військових формуваннях, наявність інших кримінальних проваджень чи судимостей, не спростовують наявності складу злочину, передбаченого саме ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ця норма кримінального закону передбачає відповідальність за добровільне зайняття посади у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, незалежно від того, чи вчиняла особа інші злочини або брала участь у діяльності незаконних збройних формувань.
Доводи про те, що ОСОБА_7 «виконував лише адміністративно-господарські функції», не змінюють суті інкримінованого діяння, оскільки за вироком йому поставлено у вину саме зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади - «Высоковском поселковом совете», що повністю відповідає диспозиції ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Що стосується доводів захисника про те, що відсутність в матеріалах справи детальної інформації щодо сімейного стану, стану здоров'я близьких чи його матеріального становища нібито свідчить про «розумний сумнів» у доведеності вини, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції належним чином визначив предмет доказування, чітко відокремивши обставини, які стосуються встановлення вини особи, від обставин, що підлягають врахуванню при призначенні покарання.
Вирок містить логічно послідовну мотивувальну частину, де суд навів перелік та зміст доказів, що підтверджують обставини вчинення злочину, а також окремо обґрунтував мотиви призначення покарання, врахувавши відсутність як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин.
Сам по собі неповний обсяг відомостей про сімейні чи майнові обставини обвинуваченого за відсутності сумнівів у достовірності доказів вини не може вважатися таким, що створює «розумний сумнів», у розумінні презумпції невинуватості.
Таким чином, ретельний аналіз зібраних у кримінальному провадженні доказів свідчить, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив усі обставини справи, дотримався вимог кримінального процесуального закону щодо допустимості та належності доказів, правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Жодних істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які б тягли за собою скасування вироку або закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_8 не спростовують висновків вироку від 13.03.2025 року та зводяться до переоцінки доказів у спосіб, який суперечить приписам ст.94 КПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2025 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4