Справа № 308/22160/23
01.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора - ОСОБА_5 , адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/834/25 за апеляційною скаргою прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000058 від 16.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 , в якому останній просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Орган досудового розслідування ставить просить про арешт земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Доманинська, 336, реєстраційний номер майна 2774731921101, з метою збереження речових доказів.
В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що слідчим суддею не враховано той факт, що земельна ділянка може піддатися поділу чи об'єднанню, що спричинить присвоєння їй нового кадастрового номеру та зникнення такого об'єкта речових прав як земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524, який являється предметом вчинення злочину, тобто саме на його протиправне відчуження був спрямований умисел посадової особи Ужгородської міської ради, якій оголошено підозру у даному провадженні.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, з метою збереження речових доказів.
Від представника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 надійшли заперечення на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив таку задовольнити, адвоката - ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, - ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42023070000000058 від 16.03.2023, за підозрою ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю ухвали, зокрема тим, що слідчий суддя не врахував мотиви клопотання про арешт майна.
Перевіряючи законність прийнятого судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги Закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Прокурором помилково не враховано, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 площею 0,1216 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в АДРЕСА_1 була сформована ще у 2023 році до її приватизації у 25.04.2024 та до того перебувала в оренді ОСОБА_10 за договором оренди землі № 2428 від 27.07.2023.
При цьому слід зауважити, що на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходилися на момент надання її в оренду 27.07.2023 об'єкти нерухомого майна, які належали на праві власності ОСОБА_10 , а саме склад літ. Б загальною площею 173,0 кв.м., пилорама загальною площею 174,4 кв.м., що випливає із п. 1-3 договору оренди.
Вказані будівлі були придбані ОСОБА_10 із прилюдних торгів 22.03.2019 під час реалізації предмета іпотеки у порядку стягнення майна боржника Приватного підприємства «Володимир» на користь Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк».
Вказані об'єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 відносились раніше до об'єктів нерухомого майна Закритого акціонерного товариства «Ужгородський лісокомбінат», тобто історично завжди були об'єктами промисловості, а тому об'єктивно можуть знаходитись лише на землях для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (копія договору купівлі-продажу від 23.03.2006 додано до матеріалів справи).
Водночас слід зауважити також, що на момент придбання будівель з прилюдних торгів у 2019 році, отримання земельної ділянки в оренду у 2023 році та її приватизації у 2024 ОСОБА_10 був фізичною особоюпідприємцем, що випливає із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно абзацу першого ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом абзацу другого ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Тобто чинним законодавством передбачено приватизацію земель комунальної власності без аукціону незалежно від їх цільового призначення у випадку знаходження на такій будівель, що перебувають у власності у тому числі фізичних осіб. Жодних обмежень для приватизації у такому випадку чинне законодавство не містить. Також відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент приватизації вищевказаної землі) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно ч. 1 ст. 45 Господарського кодексу України (у редакції чинній на момент приватизації вищевказаної землі) підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.
Крім цього, відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, тлумачення прокурором суб'єктного складу, визначеного ст. 65 Земельного кодексу України щодо користувачів земель промисловості є необґрунтованим та таким що не узгоджується із положенням спеціального законодавства про підприємництво.
Тобто доводи прокурора про те, що така земельна ділянка не могла бути приватизована ОСОБА_10 спростовується з огляду на приватизацію останнім землі, на якій знаходилися об'єкти нерухомого майна - будівлі промислового призначення, що перебували у власності такої особи, а також додатково й тим, що така особа взагалі на момент приватизації була господарюючим суб'єктом.
Через вказане слідчим суддею правильно не взято до уваги доводи прокурора у цій частині.
Окрім того, прокурором також не враховано, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 разом із будівлями, що на ній знаходяться відчужена ОСОБА_10 батьку ОСОБА_8 за договором дарування від 23.10.2024.
Водночас ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_8 не є підозрюваними у межах кримінального провадження № 420230700000000058 від 16.03.2023 за підозрою ОСОБА_9 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р., арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
З огляду на наведене слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, оскільки на момент його розгляду, власнику майна не повідомлено про підозру.
Також, прокурором не доведено обґрунтованість арешту майна з метою збереження речових доказів.
Не обґрунтовано, що земельна ділянка має ознаки речового доказу у даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, визначених у ст. 98 КПК України. Водночас відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається виключно у разі відповідності речей критеріям, визначених у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Насамперед прокурором не враховано, що відповідна земельна ділянка не є об'єктом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 та 366 КК України, вона не може зберігати на собі сліди злочину, передбаченого ст. 364 та 366 КК України або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. Основним і безпосереднім об'єктом злочинів, передбачених ст.364 та 366 КК України, є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях.
Тобто вказані статті ККУ охороняють суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій, а також службових осіб.
З наведеного вбачається, що з'ясування істини в кримінальному провадженні може здійснитися саме шляхом аналізу відповідних документів, відомостей державного кадастру, інформації про вартість аналогічних земельних ділянок, для застосування порівняльного методу тощо, в той же час фізичне обмеження права власності на земельну ділянку є непропорційним. Не будучи знаряддям злочину, передбаченого ст.364 та 366 КК України, не зберігаючи на собі його сліди, земельна ділянка не підлягає арешту на сформульованій підставі «для збереження речового доказу».
Також важливе значення має та обставина, що самі по собі земельні ділянки фізично не можуть зникнути, не можуть бути втрачені чи «не збережені». Прокурором навіть не надано доказів про вжиття заходів власником із поділу земельної ділянки.
Крім того, у сторони обвинувачення наявний безперешкодний доступ до необхідних доказів, що можуть мати значення для розслідування і встановлення обставин даного злочину, а саме до даних, що містяться у державному земельному кадастрі про земельну ділянку, проекту документації тощо.
Більше того, у межах кримінального провадження проведено ряд експертиз, що також нівелює необхідність обмеження права власності.
Таким чином слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновків про відсутність підстав для арешту майна на сформульованій прокурором підставі.
Прокурор не обґрунтував пропорційне співвідношення між обмеженням права використання та розпорядження земельною ділянкою, та метою, яка має бути досягнута у контексті збереження земельної ділянки як речового доказу.
Водночас за позицією прокурора, внаслідок неналежного виконання посадовою особою органу місцевого самоврядування своїх службових обов'язків, що виразилось у реалізації комунального майна за заниженою вартістю місцевий бюджет територіальної громади міста Ужгорода недоотримав доходів.
При цьому чинне законодавство України не пов'язує недійсність договору купівлі- продажу земельної ділянки з самим лише фактом заниження її вартості (ціни договору). Вказане правозастосування здійснено Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі № 909/1345/14.
Прокурор вказаного необґрунтовано не враховує.
Слід критично оцінити доводи прокурора про заниження ціни на земельну ділянку при її викупу із комунальної власності.
Зокрема до матеріалів справи додано інформацію та докази про земельні ділянки з аналогічним цільовим призначенням та ціну їх продажу, які викуплялись у м.Ужгороді протягом 2020-2024 років із комунальної власності, де їхня вартість коливається в межах вартості продажу земельної ділянки щодо якої заявлено клопотання про арешт.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з прийнятим слідчим суддею рішенням, були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді є непереконливими.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Відтак доводи апеляційної скарги є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 листопада 2025 року, якою відмовлено у накладенні арешту на майно - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді