Справа № 299/5588/25
01.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора ОСОБА_5 , захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/833/25, за апеляційними скаргами захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУ Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12025071080000644 від 07.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Виноградів та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме з 10.11.2025р. по 04.01.2026р. включно.
Строк тримання під вартою рахується з моменту затримання, 07.11.2025 року.
З матеріалів клопотання вбачається, що старший слідчий СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУ Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді у кримінальному провадженні №12025071080000644 від 07.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя в ухвалі вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Зазначені обставини в своїй сукупності, на думку слідчого судді, дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Слідчий суддя, дійшов висновку, що клопотання про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, внаслідок невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам кримінального процесуального закону у зв'язку з чим така підлягає скасуванню. Зазначає, що слідчий суддя у порушення вимог ст. 177 КПК України не встановив наявності всіх без виключення обґрунтованих ризиків, які б виправдовували застосування найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою. В свою чергу стороною обвинувачення не доведено наявності реальних ризиків, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Звертає увагу, що обираючи відносно ОСОБА_8 запобіжний захід без визначення розміру застави судом першої інстанції проігноровано вимоги щодо визначення розміру застави про обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 183 КПК України.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді застави або домашнього арешту.
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, обравши ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб. Зазначає, що жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Звертає увагу, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_8 грошової винагороди не отримував, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується по місцю проживання, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я. Не взято до уваги, що в матеріалах справи наявний протокол допиту підозрюваного, в якому ним повідомлено про всі обставини. Вважає, що жодним чином не обґрунтованим та недоведеним, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, а в доданих до клопотання матеріалах, дані про таки обставини відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення захисників-адвокаті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підтримання доводів апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг захисників-адвокатів, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчим відділенням поліції №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071080000644 від 07.11.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, що підтверджується копією витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань.
В межах даного провадження, 07.11.2025 о 20.30 год., ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КГІК України.
Як встановив слідчий суддя, і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та яке відноситься до категорії тяжких, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно вливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Ризик переховування від правосуддя апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та даних про особу підозрюваного. В той же час, ризик переховування обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення у справах «Ідалов проти Росії»; «Гарицький проти Польщі»; «Храїді проти Німеччини»). В той же час сама вірогідність бути засудженим у майбутньому може бути тим фактором, який спонукатиме підозрюваного до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та/або суду.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Разом з тим, у цьому провадженні існує ризик незаконного впливу на свідка, оскільки докази в кримінальному провадженню в повному обсязі не зібрано, тому ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків з метою дачі, зміни показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань або відмови від надання таких, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів враховує посилання захисників на обставини, вказані у апеляційних скаргах, але вважає їх такими, що не виключають обґрунтованої підозри та наявності встановлених судом ризиків, а тому не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, однак вважає висновок слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, помилковим.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 щодо недотримання слідчим суддею вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, у зв'язку із не визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави з покладенням на підозрюваного, обвинуваченого обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України у разі внесення застави та наслідки їх невиконання.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 раніше не судимий, має позитивні характеристики, та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого злочину, який був вчинений під час дії введеного на території країни воєнного стану, що становить підвищену суспільну небезпеку, а також особи підозрюваного, його майнового та сімейного стану, наявності вищевказаних ризиків, необхідно встановити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_8 .
За приписами ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 до часткового задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
Апеляційні скарги захисників-адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року скасувати.
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Берегівського РВП ГУ Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12025071080000644 від 07.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Виноградів та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 10.11.2025 по 04.01.2026 включно з визначенням розміру застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним Кодексом України в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 302 800 грн. (триста дві тисячі вісімсот гривень).
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання, 07.11.2025 року.
Роз'яснити, що ОСОБА_8 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_8 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу вимогу;
- не відлучатися за межі території м. Ужгород Закарпатської області без дозволу слідчого чи прокурора;
- повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді