Справа № 308/12658/24
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.
розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року у складі судді Фазикош О.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив :
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 16.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
16.12.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1, пропозицію (оферту) укласти Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту. 16.12.2023 року ОСОБА_1, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1704, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 16.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.15013537 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 483315 КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 483315-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 483315-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 483315-КС-001 на загальну суму 7 200,00 грн.
Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Позивач зазначає, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 22.07.2024 року утворилась заборгованість за Договором № 483315-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 132 193,44 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 95 700,34 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 493,10 грн.
За вказаних обставин позивач просив суд стягнути із відповідачаз ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 483315-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2023 року, що становить 132 193,44 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 95 700,34 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 493,10 грн.; а також суму сплаченого позивачем судового збору.
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року заявлений позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 483315-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2023, що становить 132 193,44 грн. (сто тридцять дві тисячі сто дев'яносто три гривні 44 коп.), яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 95 700,34 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 3 493,10 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 січня 2025 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд розглянув справу у її відсутності, чим порушив її права. Висновки суду про наявну заборгованість грунтуються на припущеннях, оскільки у рішенні не навдено жодних розрахунків, до позовної заяви не додано довідки про рух коштів та належного розрахунку заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає чатсковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з його обгрунтованості та доведеності.
Повністю погодитись з такими висновками суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, 16.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 16.12.2023 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту.
16.12.2023 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-1704, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
До позовної заяви додано візуальну форму послідовності дій Клієнта, де вказано детально дії Клієнта спрямованих на укладення електронного Договору про надання кредиту 483315-КС-001 від 16.12.2023 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті www.my/tpozyka.com.
ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційнотелекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Таким чином, 16.12.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 483315-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).
Згідно умов договору: п. 2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижнів.
п.2.4. Стандартна процентнаставказа Кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентнаставказа Кредитом: в день 1,15013537, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентноїставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.
п.2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі- Комісія): 4 950,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі - Додаткова угода).
п.2.6. Загальний розмір наданого Кредиту: 33 000,00 грн. 2.7. Строк дії Договору: до 01.06.2024 року.
п. 2.8. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 85 800,00 грн.
п.2.9. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9168,16 процентів.
п. 2.10. Дата видачі Кредиту 16.12.2023.
п. 2.11. Дата повернення Кредиту 01.06.2024.
Також, згідно умов договору: п.3.1. Кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати Позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунокПозичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 Договору.
п. 3.2. Протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються заставкою вказаною у п. 2.4 Договору назалишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
п. 3.2.1. У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженоїпроцентноїставки, що вказана в п. 2.4. Договору.
п. 3.2.2. Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення строку дії Договору.
При цьому у п.3.2.3. Договору наведено графік платежів, на момент укладення Договору припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
Позивач виконав свої зобов'язання надав грошові кошти клієнту у розмірі 33 000 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками виданими Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Елаєнс» Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «Бізнес Позика» на підставі договору №41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «Бізнес Позика», і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі.
Так, у довідках від 31.07.2024 вказано на те, що за допомогою системи FONDY: 705385299 (Номер операції: e4b32422-9c0e-11ee-b90a-000c29d57ed2_1) 16.12.2023 здійснено перерахування коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №483315-КС-001 від 16.12.2023 Без ПДВ на суму: 25000,00 та того ж дня на суму 8 000, Валюта платежу: UAH Платіжний метод: карта VISA Статус платежу: approved Номер карти: НОМЕР_2 Банк картки отримувача: PRIVATBANK.
Згідно довідки що надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 26-11-2024 р. №20.1.0.0.0/7- 241120/82502-БТ про витребування доказів: на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_4 ).
Окрім того, згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період з 16.12.2023 р. по 01.06.2024 р. відкритого на ім'я ОСОБА_1 , РОКПП: НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПАСПОРТ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ (ID КАРТКА) НОМЕР_5 , виданий 2110 03.04.2020, Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , підтверджено зарахування коштів на належний їй рахунок у сумі 25 000 грн. та 8 000 грн.
Однак ОСОБА_1 , в передбачений Договором строк на вказаних у ньому умовах не повернула кошти. З розрахунку заборгованості за Договором № 483315-КС-001 ОСОБА_1 , вбачається, що на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 483315-КС-001 на загальну суму 7 200,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості станом на 22.07.2024 року така становить 132 193,44 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 33 000,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 95 700,34 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 493,10 грн.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків і з такими погоджується колегія суддів, що оскільки ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором та не повернула отримані грошові кошти і не сплатила проценти за користування ними, наявні підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги даних висновків суду не спростовують, а тому не заслуговують на увагу.
Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів виходить з наступного.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 від 13 липня 2022 року (п.31.33,32.2-32.8 постанови) викладено правовий висновок про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору встановлено зобов'язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Бізнес Позика» комісію за надання кредиту у розмірі 4950 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісію, пов'язану з наданням кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що така є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що є обов'язком позивача за кредитними договором, тобто не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику, а тому такі умови є нікчемними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за несплату комісії за надання кредиту слід відмовити.
З матеріалів справи, зокрема розрахунку, вбачається, що відповідачем у рахунок комісії сплачено 1456,90 горн.
Отже, ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Бізнес Позика» 1456,90 грн. комісії безпідставно, а тому в силу статті 534 ЦК України ці кошти мають бути віднесені на сплату процентів за кредитним договором.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за за Договором № 483315-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2023, а саме: прострочені платежі по тілу кредиту у сумі 33 000 та прострочені платежі по процентах у сумі 94 243,44 грн.
В цій частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і заслуговують на увагу.
Разом з тим безпідставними є доводи апелянта, що суд розглянув справу у її відсутності, чим порушив її права, оскільки матеріалами справи доведено, що відповідача про розгляд справи було належним чином повідомлено, за заявою відповідача суд першої 29.08.2024 та 23.10.2024 року відкладав розгляд справи, а тому судом не порушено прав відповідача на її участь у розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому рішення у частині стягнення комісії підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмоуу у даних вимогах, а в частині стягнення процентів - зміні з 95 700,34 грн. на суму 94 243,44 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем заявлено позов на суму 132193,44 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 127243,44 грн., що складає 96,25% від пред'явлених вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2422,40 грн. Відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн.
Загальний розмір судових витрат по справі становить 6964,40 грн., а отже на позивача слід покласти 3,75% від судових витрат - 261,17 грн., а на відповідача 96,25% судових витрат - 6703,23 грн.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ч.10 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути різницю судових витрат у розмірі 2161,23 грн. (2422,40 -261,17).
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості по прострочених платежах за комісією у сумі 3 493,10 грн. та судового збору у розмірі 2422,40 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по прострочених платежах за комісією у сумі 3 493,10 грн. відмовити.
Рішення у частині стягнення заборгованості по прострочених платежах по процентах змінити з 95 700,34 грн. на суму 94 243,44 грн.
Рішення у частині стягнення заборгованості по прострочених платежах по тілу кредиту у сумі 33 000,00 грн. залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) судовий збір в розмірі 2161,23 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: