Справа №523/11205/25
Провадження №1-кс/523/7792/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , в присутності підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження № 62024150020002983 від 23.12.2024 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської обл., громадянина України , маючого середню освіту, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-
14.11.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону ОСОБА_5 , щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , яке обґрунтоване тим, що він може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винуватим). Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосовувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_4 не з'явився вчасно до місця розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість вчинити нез'явлення до військової частини та перетнути Державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_4 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині Державного кордону.
У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього, а тому, існує ризик переховування ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності.
- незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_4 будучи обізнаним про норми Кримінального кодексу України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити показання на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_4 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо;
- вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених в ньому;
підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
СВ Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150020002983 від 23.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону.
21.04.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19.09.2025 року підозрюваному ОСОБА_4 слідчим суддею Пересипського районного суду міста Одеси обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.11.2025 року.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , показами свідків, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
08.10.2025 на розгляд Пересипського районного суду міста Одеси скеровано клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , згідно вимог ст. 401 КК України.
Головуючим суддею у справі за розглядом клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 є суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_6 , який призначив підготовче засідання за розглядом вищевказаного клопотання на 01.12.2025. Водночас, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 спливає 17.11.2025, що зумовлює необхідність звернення до слідчого судді з метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.6 ст.199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання підозрюваного під вартою повинна забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчий суддя вважає, що слідчим надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
З урахуванням суспільної небезпеки злочину, у скоєнні якого ОСОБА_4 пред'явлена підозра, усіх обставин справи, особи підозрюваного: перебуваючого в цивільному шлюбі, військовослужбовця, маючого місце реєстрації та проживання, раніше не судимого, йому було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі вік п'яти до десяти років, слідчий суддя вважає, що потрібно продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Будь-яких доказів, які б давали підстави слідчому судді застосувати стосовно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, надано не було, а зазначені в клопотанні ризики існують та є обґрунтованими.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України,
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони південного регіону ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_4 17.06.1998, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 15.01.2026 року включно, в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1