Справа № 513/772/25
Провадження № 2/513/728/25
Саратський районний суд Одеської області
25 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -
11 червня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вельчеву Н.М. звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 3,74 га, розташованої на території Старосільської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №163983, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 19 січня 2005 року.
За життя спадкодавець заповіту не складав. Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті двоюрідного брата, інші спадкоємці відсутні. За звернення до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, останній відмовлено у вчинення нотаріальної дії через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини. Своєчасно не звернулася до нотаріуса, оскільки тривалий час хворіла. Про відмову від спадщини не заявляла. Враховуючи викладене, просить суд визнати встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області матеріали провадження від 11 червня 2025 року передані для розгляду судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та розпочато підготовче провадження; роз'яснено відповідачу право на подачу відзиву на позовну заяву; витребувано у державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. належним чином завірену копію спадкової справи № 90/2025, щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також вищезазначеною ухвалою, витребувано від Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про народження № 40 від 17 серпня 1952 року, складеного Старосільською сільською радою Тарутинського району Одеської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2
09 липня 2025 року на виконання ухвали суду 12 червня 2025 року від Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надійшла належним чином завірена копія актового запису про народження № 40 від 17 серпня 1952 року, складеного Старосільською сільською радою Тарутинського району Одеської області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (Вх. № 4293/25-Вх від 09.07.2025 р.).
10 липня 2025 року, на виконання ухвали суду 12 червня 2025 року, від державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. надійшла копія спадкової справи № 90/2025 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Вх. №4298/25-Вх від 10.07.2025 р.).
Ухвалою суду від 10 липня 2025 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином, у передбаченому ЦПК України порядку. Від представника позивача - адвоката Вельчевої Н.М. надійшла заява про слухання справи у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали (Вх.№ 6921/25-Вх від 25.11.2025 р.).
Представник відповідача Петропавлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області О. Чернова, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явивсь, направила заяву про розгляд справи у її відсутність та не заперечувала проти задоволення позовних вимог (№ЕП-1476/25-Вх від 06.08.2025 р.).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - в.о. начальника Саратського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Н. Вакарук, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання до суду не з'явилась; суду подала заяву, в якій просила справу розглядати без їх участі (Вх. № 4293/25-Вх від 09.07.2025 р.).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали спадкової справи №280/2024, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старосілля Саратського району Одеської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Саратським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 16 червня 2020 року зроблено відповідний актовий запис про смерть №293.
Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 3,74 га, розташованої на території Старосільської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №163983, виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 19 січня 2005 року.
Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 та спадкоємцем за законом після його смерті. На підтвердження родинних відносин, як між двоюрідним братом та сестрою, надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Петропавлівською сільською радою Тарутинського району Одеської області від 06 серпня 1963 року, на підставі актового запису № 48; батьки: ОСОБА_4 - батько; ОСОБА_5 - мати (мовою оригіналу).
Також, відповідно до архівної довідки від 05лютого 2013 року за вихідним № 27/04.1-93, виданої відділом ДРАЦС Саратського районного управління юстиції Одеської області, встановлено що у метричній книзі про народження церкви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 с. Формушика Веке третього округу уїзду Четатя - Албе (на теперішній час с. Старосілля Саратського району Одеської області) за 1920 рік, актова запис про народження №23 від 25 серпня 1920 року батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16 листопада 1986 року, Старосільською сільською радою Тарутинського району Одеської області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 13. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_11 .
Відповідно до листа Державного архіву Одеської області від 05 лютого 2025 року за вихідним № 897/06-21, відповідно до метричної книги про народження Костянтино-Єленівської церкви с. Формушика Стара (Формушике Веке) повіту Четятя-Албе (с. Старосілля Болградського (Тарутинського) району Одеської області) за 1924 рік не виявлено запису про народження особи - ОСОБА_12 .
З огляду на це батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за актовим записом № 40 від 17 серпня 1952 року, складеної Старосільською сільською радою Татарбунарського району Одеської області.
Згідно з довідкою Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 травня 2025 року за вихідним № 334, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на момент своєї смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . І більше окрім нього за цією адресою ніхто не проживав та не було зареєстровано.
Згідно з довідкою Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 травня 2025 року за вихідним № 335, ОСОБА_1 , здійснювала поховання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , а 30 квітня 2025 року заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 90/2025.
Згідно з копією спадкової справи № 90/2025 до майна померлого ОСОБА_2 інші спадкоємці, крім ОСОБА_1 , відсутні.
Постановою від 14 травня 2025 року державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропуск встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Спадковим майном є право на земельну частку (пай). Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Частиною 3 ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Тому, правове значення для даної справи має встановлення та дослідження судом факту постійного місця проживання спадкоємця на момент смерті спадкодавця, який дає йому право вважатися таким, що прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України.
При виборі місця проживання виявляється воля особи, право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає, у той час коли під тимчасовим місцем проживання розуміється місце перебування фізичної особи де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Тимчасова відсутність може бути безперервною, однак не повинна перевищувати шість місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік . Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Разом з тим, положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_10 підтвердили у судовому засіданні, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 двоюрідні брат та сестра. ОСОБА_1 , здійснювала догляд за двоюрідним братом ОСОБА_2 та здійснювала його поховання, оскільки близьких та рідних поряд з ним на момент смерті не було.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 79 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, суд вважає, що на підставі показів свідків, можна встановити дійсні обставини справи, дані докази є достовірними, належними та достатніми, які дають суду змогу прийти до висновку про наявність існування факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пов'язані родинними зв'язками та є двоюрідними сестрою та братом.
Зокрема, для вирішення питання щодо прийняття спадщини, необхідно встановити саме факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію за місцем відкриття спадщини.
Таку ж позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-27745св08 від 11 березня 2009 року, де зазначив: «відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Таким чином саме постійне місце проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для визнання спадкоємця таким, а не лише реєстрація місця його проживання за адресою місця проживання спадкодавця».
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-15013св07 від 10 грудня 2008 року, де вказано, що «відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Тобто спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини, він не заявив відмову про неї. Якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини».
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем наведено поважність причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, пропуску для подання її батьком заяви про прийняття спадщини після смерті своєї матері, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_2 , який слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.
Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саратський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовільнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідним братом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в два місяці, початок якого відраховується з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 03 грудня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород