Є.у.н.с.496/3817/25
Провадження №2/512/377/25
"02" грудня 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участі секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -
25.06.2025 представник позивача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвокат Рудницький Ю.І. звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
04.07.2025 ухвалою Біляївського районного суду Одеської області матеріали справи за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг передано за підсудністю до Савранського районного суду Одеської області.
05.08.2025 до Савранського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що у відповідача існує борг перед позивачем за спожитий природний газ в сумі 50810,99 грн., яка складається з суми основного боргу. Відповідачем по об?єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в період з червня 2023року по травень 2025 року (включно) було спожито природний газ на загальну суму 50810,99 грн., вартість якого залишилась не оплаченою ОСОБА_1 .
Крім того, представник позивача стверджує в позовній заяві, що відповідачем до позивача надана заява-приєднання до договору постачання природного газу побутовим споживачам. Таким чином, відповідач приєднався до умов договору шляхом заявочного приєднання.
Так, представник позивача стверджує, що згідно з приписами 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо Інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відсутність укладеного між Постачальником та Споживачем письмового договору на постачання природного газу не є підставою для відмови судом у задоволені позивних вимог.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, споживачі зобов?язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Так, представник позивача вважає, що порушено законні права позивача тому просив суд, стягнути з ОСОБА_1 борг зі спожитий природний газ за об?єктом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 50810,99 грн. та судовий збір - 2422,40 грн.
Згідно зі статтею 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючого суддю Брюховецького О.Ю. та передано йому вказану справу.
Савранський районний суд Одеської області ухвалою від 08.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по цивільній справі за позовною заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.09.2025 за наявними у ній матеріалами; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Одночасно визначено відповідачу відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 277 ЦПК України у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
01.09.2025 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 11.09.2025 відповідачу відмовлено у вищевказаному клопотанні, а судове засідання у даній справі відкладено на 15.10.2025.
02.10.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, а саме АТ «Одесагаз» (а.с.43-45).
Ухвалою суду від 15.10.2025 відповідачу відмовлено у вищевказаному клопотанні, а слухання справи відкладено на 02.12.2025 (а.с.52-54).
08.10.2025 представник позивача - адвокат Рудницький Ю.І., через систему «Електронний суд» надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.48).
09.10.2025 відповідач, також через систему «Електронний суд» надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.51).
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, відповідно до частиною 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає за можливе, відповідно до статті 279 ЦПК України, розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Суд встановив, що ТОВ «Газопостачальна комісія «Нафтогаз України», ідентифікаційний код юридичної особи 40121452, місцезнаходження: Україна, 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, види економічної діяльності 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний) 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (а.с.13-14).
Матеріали справи містять типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам (а.с.11-12).
Згідно пункту 7.1. вказаного типового договору вбачається що, за умови порушення споживачем строків оплати за цим Договором, у тому числі за графіком погашення заборгованості та після встановленого цим Договором терміну, Постачальник мас право у випадках та порядку, визначних Правилами постачання, здійснити заходи з припинення постачання природного газу, крім випадку отримання ним на інформаційній платформі оператор газотранспортної системи повідомлення про намір його споживача змінити постачальника.
Крім того, відповідно до 7.2. договору вбачається, що припинення газопостачання не звільняє Споживача віл обов?язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що відновлення газопостачання Споживачу може бути здійснено за умови повного розрахунку Споживача за послуги з газопостачання за цим Договором або складання Сторонами графіка погашення заборгованості на умовах цього Договору та відшкодування витрат постачальника на припинення та відновлення газопостачання.
Згідно пункту 7.4. договору передбачено, якщо за ініціативою Споживача необхідно припинити газопостачання на об?єкт Споживача чи його окремі галові прилади для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, Споживач може звернутися до Оператора ГРМ.
З інформації по рахунку НОМЕР_1 ЕІС код 56ХМ25D033311094 вбачається, що у відповідач в період з 01.06.2023 по 31.05.2025 використав газ у розмірі 3187,2000000000003 куб.м в результаті чого в ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожитий газ в розмірі 50810,99 грн. (а.с.15-16).
Матеріали справи містять заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (а.с.18).
Окрім того, матеріали справи містять відомості про направлення поштової кореспонденції відповідачу на адресу вул.Чорноморська, 6, 17, Хлібодарське, Одеський, Одеська, 67667 (а.с. 8,9).
Згідно відповіді №1528020 від 30.06.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 (а.с.20).
На електронний запит суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно надійшла відповідь №2076942 від 02.12.2025 з якої вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 є власником квартири 68,6 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.61-62).
Матеріали справи містять фото таблиці із зображенням лічильника, який опломбований та табло 0,0 куб.м (а.с.34,35).
Суд встановив, що правовідносини, які виникли між відповідачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824, 06 листопада 2015 року, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30 вересня 2015 року «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
На виконання вимог частини другої статті 40 та частини 1 статті 41 Закону України «Про ринок природного газу» НКРЕКП постановою від 30.09.2015 року № 2494 року затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) та постановою від 30.09.2015 року № 2498 року затверджено Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір) (публічно доступний в мережі Інтернет за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/zl384-15#Text). Кодекс ГРМ регулює взаємовідносини між Оператором ГРМ та споживачами природного газу.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) - договір розподілу природного газу це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу; доступ до газорозподільної системи, право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ доступ суб'єктів ринку природного газу до ГРМ, що на законних підставах знаходиться у власності чи користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, здійснюється на принципах: забезпечення рівних прав доступу, у тому числі приєднання, до ГРМ відповідно до вимог цього Кодексу; забезпечення Оператором ГРМ належної якості послуг доступу (приєднання) на договірних засадах; забезпечення суб'єктами ринку природного газу критеріїв доступу, визначених розділами V та VI цього Кодексу та належних розрахунків за надані послуги.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: 1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб'єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника;
2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;
3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з пунктами 3,4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого вебсайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному вебсайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Пунктами 1, 2, 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: включення споживача до Реєстру споживачів будь-якого постачальника на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Порядок включення споживача до Реєстру споживачів постачальника визначається відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач не має права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 646/834/17 зробив висновок щодо приєднання споживача до умов договорів приєднання яким надаються житлово-комунальні послуги: «Виходячи з тлумачення пункту 2 статті 205 ЦК України і пункту 2 статті 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом».
Типовий договір розподілу природного газу є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.
Згідно частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За нормами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу - фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
У постанові від 02.10.2020 року у справі № 310/7778/18 Верховний Суд зазначив наступне: «Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц: «Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від послуг у повному обсязі».
Зазначений правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15 та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
В матеріалах справи міститься заява-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачем ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». Однак, вказана заява не містить даних відповідача та його власного підпису що свідчило б про його згоду на укладення договору.
Крім того, відповідач не висловив заперечень проти договору розподілу природного газу та не звертався до позивача із заявою про механічне від'єднання його об'єкта від газопостачання.
За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.
Згідно пункту 1 частини 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Договір розподілу природного газу є публічним.
Згідно частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951 цс 15, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року №703/58/16-ц; від 23.05.2018 № 216/5756/15-ц та інших.
За нормами статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Розрахунок вказаної заборгованості здійснено позивачем ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494, тарифів встановлених на послуги розподілу природного газу для ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» об'ємів споживання відповідачем природного газу.
07 жовтня 2019 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №2080, відповідно до якої затверджено ряд змін до Кодексу ГРС та Типового договору розподілу природного газу, зокрема до глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, яким встановлено порядок розрахунків за договором розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Згідно умов пункту 5.2 розділу V Типового договору розподілу природного газу, споживач зобов'язаний укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з Оператором набуття права правомірного відбору газу із газорозподільної системи та фізичної доставки газу до межі балансової належності об'єкта споживача.
Згідно пункту 7 глави 3 Розділу 6 Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувалися ними. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корись другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс 19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18 (п. 41)).
У постанові від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність заборгованості за надані послуги, відповідачу не виставлялися рахунки за надані послуги, та не надано суду відомостей, які показники лічильника враховані при визначенні заборгованості.
Крім того, позивачем не надано суду доказів, щодо дій відповідача, які засвідчували б його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема підписаної заяви-приєднання до умов договору.
Окрім того, суд зазначає, що відомості, отримані позивачем з порталу «Опендатабот», не є офіційними даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та мають виключно інформаційно-довідковий характер, у зв'язку з чим не можуть визнаватися належним та допустимим доказом права власності у розумінні статей 76 - 78 ЦПК України, а підлягають оцінці судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.
До позовної заяви додано інформацію по рахунку (фінансовий стан), який сам по собі не може вважатись належним доказом того, що відповідач є власником певного нерухомого майна або свідчити про виникнення у відповідача з інших підстав обов'язку з оплати послуг з газопостачання, наданих за вказаною у позовній заяві адресою, з урахуванням того, що об'єм споживання газу обраховувався лише за даними оператора ГРМ.
Відповідачем надано суду докази того, що він не користується природним газом. Надано фото лічильника з показником 0000003 куб.м.
Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів, що підтверджують наявність заборгованості за надані послуги суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз України» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 81, 89, 141, 247, 264-265, 274-279 ЦПК України, суд , -
У задоволенні цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Суддя О.Ю. Брюховецький