Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/2328/25
Номер провадження: 2-а/511/39/25
02 грудня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Бобровська І. В.,
секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження в справі, -
До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов, згідно з яким позивач просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 04 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стислий виклад позиції позивача.
04 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 було прийнято постанову відносно ОСОБА_1 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, оскільки він не став на облік в термін, передбачений законом за місцем проживання, чим порушив вимоги абзацу шостого частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Однак, ОСОБА_1 не згодний із вказаним рішенням, доказів його виклику для постановлення на облік матеріали справи не містять.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав відзив, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач самостійно написав заяву від 04 липня 2025 року про вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначивши, що погоджується з притягненням його до адміністративної відповідальності, не заявляючи клопотань про свою незгоду із вчиненням адміністративного правопорушення, наявність обставин, що виключають притягнення його до адміністративної відповідальності.
Процесуальні дії у справі (окрім протокольних).
31 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
04 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій зазначив, що він дізнався, що порушив правила військового обліку, оскільки не став на облік за місцем проживання у передбачений законодавством строк, правопорушення визнає та погоджується з притягненням до відповідальності.
Того ж дня було ухвалено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, з якої вбачається, що він порушив вимоги абзацу шостого частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вимоги абзацу другого підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Дії позивача кваліфіковані за частиною 3 статті 210 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Водночас, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У абзаці 2 підпункту 1 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (із змінами, внесеними згідно з Постановою №563 від 16 травня 2024 року, що набрав чинності 18 травня 2024 року) зазначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з статтею 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Поряд з цим, відповідно до абзацу 3 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово - облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, з метою взяття громадянина на військовий облік військовозобов'язаних ТЦК та СП повинен вручити йому повістку про виклик для взяття на військовий облік (постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року по справі № 511/999/25).
Однак, позивач 04 липня 2025 року самостійно та добровільно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що дізнався, що ним порушено правила військового обліку, повістку про виклик для взяття на військовий облік не отримував та матеріали справи на противагу його твердженням не містять відповідних доказів про його виклик для постановлення на військовий облік.
Водночас, суд відхиляє заперечення представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови, у зв'язку з тим, що вчинення адміністративного правопорушення позивачем не заперечувалося і він самостійно звернувся до них із заявою, оскільки сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17).
Втім, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Пункт 3 частини 3 статті 286 КАС України визначає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, оцінивши докази та аргументи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).
Керуючись статтями 72, 77, 139, 246, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову № 581 від 04 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 гривень.
Рішення може бути оскаржено, шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 .
Суддя І. В. Бобровська