Справа 522/9332/25
Провадження 1-кп/522/2559/25
03 грудня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000379 від 12.03.2025 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області м. Сарати, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Одеської області м. Сарати, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510000379 від 12.03.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовим клопотаннями про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в обґрунтування яких прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до обвинувачених не зникли та існувати не перестали, більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими та не забезпечать належну поведінку обвинувачених.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала проти заявленого прокурором клопотання. Захисник посилався, що клопотання є не вмотивоване, всі ризики, зазначені прокурором в клопотанні не доведені та є лише припущеннями. Просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти заявленого прокурором клопотання, зазначаючи всі ризики, зазначені прокурором є лише припущеннями, також, що обвинувачений має позитивну характеристику та просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем постійного проживання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до наступного висновку.
За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому було продовжено.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року стосовно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який в подальшому було продовжено.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Правилами ч. 2 ст. 177 КПК України унормовано, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з тим, в розумінні ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наразі вже перебувають у статусі обвинувачених, а відтак судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ними кримінального правопорушення.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у разі визнання їх винуватими у злочинах, у вчиненні яких вони обвинувачуються, серед яких є особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна; вік та стан здоров'я обвинувачених, щодо яких відсутні відомості, які б перешкоджали триманню їх під вартою, те, що вони мають місце проживання, засуджені вироком Біляївського районного суду за ч. 4 ст.185 КК України, відсутні відомості про постійну роботу і джерело доходів на території України, що може свідчити про те, що вони будуть переховуватись від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» N 31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Також суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні, позаяк на даний час свідки по даному кримінальному провадженню наявні і не допитані.
Показання потерпілих, свідків, які можуть бути допитані надалі, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є процесуальними джерелами доказів і можуть відігравати ключову роль у встановленні предмета доказування у кримінальному провадженні.
Кримінальне процесуальне законодавство (ст. 23, 224 КПК України) передбачає, що показання свідків мають сприйматися судом безпосередньо в судовому засіданні. Відтак ризик впливу на свідків залишається актуальним етапі судового розгляду до моменту, коли суд отримає та дослідить їхні показання.
Суд враховує рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка особи дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях, коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи.
Суд зазначає про наявність обставин, що свідчать про ризик вчинення повторних правопорушень з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Так, 14.02.2025 року Одеським РУП № 2 їм повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушенням, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Зазначені обставини на переконання суду беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можуть переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на свідків, потерпілих, які ще не допитані, і ці ризики є доведеними прокурором.
Такі обставини не дають підстав для застосування іншого запобіжного заходу до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки ризики негативної поведінки обвинувачених та небезпека наслідків такої поведінки, яка загрожує належній реалізації мети та досягнення завдань кримінального провадження, мають більш вагоме значення з точки зору публічного інтересу в контексті обставин, що обумовлюють необхідність продовження застосування такого запобіжного заходу.
Суд враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування останнім більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , того, що судове слідство у даному кримінальному провадженні ще не розпочато та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку обвинувачених та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням фізичного насильства до потерпілих, вважаю за доцільне продовжити застосування відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 7,31,132,177,178,183,193-199, 350, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 357 КК України, задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 31.01.2026 року включно.
Розмір застави не визначати.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 31.01.2026 року включно.
Розмір застави не визначати.
Строк дії запобіжного заходу обчислюється з моменту винесення ухвали суду, тобто з 03 грудня 2025 року по 31 січня 2026 року включно.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1