Справа № 509/6001/25
01 грудня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кочко В.К.,
при секретарі Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом
Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 і після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк, позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. із заявою про прийняття спадщини і нотаріусом було заведено відповідну спадкову справу. Але нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний вище житловий будинок, оскільки право власності на цей будинок не було зареєстровано за спадкодавцем і порекомендувала йому звернутись до суду для вирішення питання оформлення вказаної вище спадщини.
З наведених підстав, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на зазначений вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіславши до суду письмову заяву, в якій повністю підтримав свій позов, який просив задовольнити і слухати справу за його відсутністю та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, зустрічного позову, письмових пояснень або відзиву суду не надав.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з'явився в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку в судовому засіданні, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ст.ст. 191,281 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами п. 3 ст. 211 та п. 2 ст. 247 ЦПК України сторона у справі має право подати суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, а суд, у разі надання такого клопотання всіма учасниками справи розглядає справу на підставі наявних у справі документів без фіксування судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
З огляду на вказане, суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи на підставі наданих сторонами документів та без фіксування судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, що померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення його померлим.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до підпункту 4.14. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
Відповідно до підпункту 4.18. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.
Відповідно до підпункту 4.21. пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами та доповненнями, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У встановлений законом строк, позивач звернувся до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. із заявою про прийняття спадщини і нотаріусом було заведено відповідну спадкову справу.
Приватний нотаріус Куркан Н.Ф., зробивши запити до державних реєстрів, повідомила позивачу, що неможливо видати йому свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності на цей будинок не було зареєстровано за спадкодавцем - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, нотаріус позивачу надала відповідного листа № 556/02-14 від 22.10.2025 р. та порекомендувала звернутися до суду для вирішення питання оформлення вказаної вище спадщини.
Вказаний будинок належав батьку позивача - спадкодавцю, згідно погосподарської книги № 4 за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою Овідіопольської селищної ради № 79 від 24.09.2025 р. та витягом з погосподарської книги № 4 за 2006-2010 роки.
Судом встановлено, що вказана спадщина не перейшла до держави, не визнана відумерлою, позивач вступив в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем за законом, право власності спадкодавця не припинено відповідно до ст. 346 ЦК України, а тому згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту свого права є визнання права.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 141, 206, 258, 263-265, 266 ЦПК України, ст.ст.1216, 1217, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: В.К. Кочко