Справа № 686/20816/25
Провадження № 2/685/504/25
(З А О Ч Н Е)
03 грудня 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В., за участю секретаря судового засідання Медун В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Кузьменко Максим Віталійович звернувся до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ціною позову 19 800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е748, надісланого на номер мобільного телефону відповідача, укладено Кредитний договір (оферти) № 30.12.2023-100000126, за умовами якого кредитодавець надав позичальникові кредит у національній валюті на умовах, визначених кредитним договором, у безготівковій формі в сумі 10 000,00 грн на строк кредитування 42 дні з фіксованою незмінною процентною ставкою «Економ» в розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ», а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплативши комісію та проценти за користування ним.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що зі своєї сторони умови договору виконав повністю, надав позичальнику кредитні кошти, проте відповідач свої зобов'язання не виконав, на день звернення з позовом строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 у розмірі 19 800,00 грн, з яких: 10 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 9800,00 грн становить заборгованість за нарахованими процентами.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області Турчин-Кукаріної І.В. від 23.09.2025 позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» залишено без руху та надано строк на усунення недоліків заяви.
07.10.2025 представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Кузьменко М.В. у строки, встановлені судом, подав заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23.09.2025, до якої долучено картку субконто за договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником ОСОБА_1 .
Окрім цього, при поданні позовної заяви представник позивача Кузьменко М.В. подав до суду клопотання про витребування доказів та просив витребувати від АТ «Універсал Банк» інформацію щодо належності відповідачу карткового рахунку, зазначеного в договорі, а також надходження на рахунок відповідача грошових коштів за кредитним договором.
Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 07.10.2025 провадження у справі відкрито, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду по суті на 09:30 год 06.11.2025, встановлено учасникам строк для подання заяв по суті справи, клопотання представника позивача задоволено, витребувано від АТ «Універсал Банк» відповідні відомості.
У судове засідання, призначене на 06.11.2025 учасники справи не з'явились, заяв чи клопотань до суду не надходило. Надіслана відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернулась на адресу суду 17.10.2025 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На підставі положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи судом. У зв'язку з неявкою учасників справи, судове засідання відкладено на 19.11.2025.
У судове засідання, призначене на 19.11.2025, сторони не прибули, заяв чи клопотань не подали, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Із урахуванням поданого у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача, а також заяви про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи, на підставі положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу 19.11.2025 за наявними матеріалами на підставі поданих сторонами доказів та постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. На підставі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням фактичних обставин справи, змісту позовних вимог, позицій сторін та їх представників, викладених у заявах по суті справи, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність такого, що підлягає судовому розгляду, спору між сторонами, що виник з відносин договору кредиту.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, зазначених у позові, суд, оглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши правову позицію сторін, висловлену у наявних у справі заявах по суті справи (у позові), виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.
Суд встановив, що 30.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора Е748, укладено Кредитний договір (оферту) № 30.12.2023-100000126, за умовами п. 3.1. якого кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 3.2.). Відповідно до заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем (далі - заявка), яка є невід'ємною частиною зазначеного договору, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 09.02.2024, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка «Економ» в розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, фіксована незмінна процентна ставка «Стандарт» в розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».
Відповідно до п. 2.1. Договору, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається із п. 2.3. Договору, кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту). Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір. У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником. Також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті. Позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку. Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Пропозицією про укладення кредитного договору (офертою), подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення Кредитного договору № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 як позичальником з використанням електронних цифрових підписів його контрагентів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до умов укладеного 30.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником Кредитного договору № 30.12.2023-100000126, кредитодавець надав кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідно до заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору, сума кредиту становить 10 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 09.02.2024, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка «Економ» в розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно, фіксована незмінна процентна ставка «Стандарт» в розмірі 2,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ», а позичальник зобов'язався повернути кредит до 09.02.2024 та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. До відносин за кредитним договором застосовуються положення § 1 Глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено § 2 Глави 71 ЦК України (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.
На вимогу ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Як вбачається із квитанції LIQPAY про перерахування коштів за договором № 30.12.2023-100000126, 30.12.2023 о 01:14 на рахунок № НОМЕР_2 перераховано кошти на суму 10 000,00 грн з ідентифікатором платежу № 2409689116.
Зазначений факт також підтверджено витребуваними судом від АТ «Універсал Банк» відомостями, а саме: рухом коштів по картці від 09.10.2025 за 30.12.2023, з якого вбачається, що 30.12.2023 о 01:14:12 год на картку № НОМЕР_3 відбулося зарахування коштів в сумі 10 000,00 грн, деталі операції: «CCEN*CCENTER».
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання перед ОСОБА_1 , взяті на себе за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023, виконав у повному обсязі, грошові кошти у сумі 10 000,00 грн було передано відповідачу у власність шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, зазначений відповідачем у заявці, сформованій на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника.
За змістом ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
На день звернення до суду ТОВ «Споживчий центр» з цим позовом строк дії договору минув, як стверджує позивач, позичальник у встановлений у договорі строк позичені грошові кошти кредитодавцеві не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач свої зобов'язання перед кредитодавцем, взяті на себе за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 виконав повністю або частково.
Оскільки докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 обов'язків з повернення позичених грошових коштів та процентів у матеріалах справи відсутні, суд вважає невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 встановленим фактом.
Як вбачається із долученої позивачем ТОВ «Споживчий центр» картки субконто за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023, сума заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 19 800,00 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023, долученої позивачем, сума загальної заборгованості позичальника перед кредитодавцем становить 19 800,00 грн, з яких основний борг 10 000,00 грн, проценти 9800,00 грн.
Стосовно суми заявленого до стягнення основного зобов'язання (тіла кредиту) в розмірі 10 000,00 грн суд виходить із відсутності у справі доказів виконання позичальником його обов'язків щодо повернення позичених коштів, відтак, зазначені грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
На підставі положень ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесено зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, положення Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, має зворотну дію в часі стосовно кредитних правовідносин, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Таким чином, у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 діє перехідний період правового регулювання (під час якого діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 2,5 %, 1,5%), проте одночасно під час якого, як слідує з положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі також 1 % та поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відтак, застосовними у вказаному часовому періоді з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки: 1) 1 % - при укладенні кредитних договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5); 2) 1% - при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»; 3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, законом не встановлено обмежень дії ч. 5 ст. ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відтак, вбачається суперечливість положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
У практиці Верховного Суду сформовано сталий підхід, за якого при застосуванні норми права в разі можливості її неоднозначного розуміння необхідно враховувати її текстуальне значення (букву закону), з'ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проєкту закону , а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону (Постанова КАС у складі ВС від 20.11.2018 у справі № 820/1670/18).
З пояснювальної записки до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 вбачається, що прийняття законопроєкту було обґрунтовано необхідністю знизити надвисоке ціноутворення на ринку мікрокредитування, зменшити високоризикове кредитування, сповільнити зростання заборгованості малозабезпечених і фінансово необізнаних позичальників та посилити захист прав споживачів шляхом гарантування отримання ними всієї інформації, необхідної для оцінки спроможності до повернення кредиту та виплати відсотків за користування ним, а також усунення можливості психологічного впливу кредитодавцем на процес прийняття такого рішення. Тобто, уцілому зазначений законопроект було спрямовано на покращення становища споживача у кредитних правовідносинах.
Відтак, суд ураховує, що метою прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 було саме покращення становища споживача послуг кредитування, а обмеження максимального розміру процентної ставки мало на меті не створити надмірний фінансовий тягар для споживача.
Окрім цього, при врахуванні на підставі п. 2 розділу IІ Закону України «Про споживче кредитування» положень закону про обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %, передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», при пролонгації договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», логічним є висновок, що Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не застосовні до тих договірних правовідносин споживчого кредитування, які виникли до внесення змін до закону, проте пролонгуються після набрання чинності ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки (1 %).
За такого підходу стає очевидним, що дія Перехідних положень закону поширюється не на нові правовідносини, а саме на ті правовідносини, які виникли до набрання чинності законом, який покращує становище споживача, та тривають після набрання чинності цим законом та мають на меті забезпечити поступовий перехід правовідносин до нових реалій правового регулювання з дотриманням справедливого балансу інтересів учасників таких правовідносин. Разом з тим, відсутні підстави для застосування перехідних положень закону до правовідносин, що виникають під час нових реалій правового регулювання, під час існування більш сприятливого для споживача фінансових послуг правового регулювання та в умовах чинності застереження, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
За змістом Закону України «Про правотворчу діяльність», перехідні положення включаються до нормативно-правового акта, якщо: 1) реалізація нормативно-правового акта здійснюватиметься поетапно (при цьому текст кожної тимчасової норми права, включеної до цього розділу, має вказувати на строк (термін), протягом якого діятиме зазначена тимчасова норма); 2) нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; 3) акт має зворотну дію в часі (пом'якшує або скасовує відповідальність особи); 4) необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання тощо.
Відтак, для договорів споживчого кредитування, які було укладено до 24.12.2023, проте які пролонгуються після 24.12.2023, не може бути встановлено більш сприятливий режим правового регулювання максимальної денної процентної ставки, аніж для договорів, які укладені після 24.12.2023, тобто, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування», яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Такий підхід відповідає принципу тлумачення закону на користь слабшої сторони, який є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи («in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини» (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23).
Принцип тлумачення закону на користь особи вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
Відтак, застосовними для договорів споживчого кредитування у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки:
1) 1 % - при укладенні договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5);
2) 1% - при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»;
3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» - протягом перехідного періоду, застосовного для кредитних договорів, укладених до набрання чинності змінами до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», проте які продовжують діяти після набрання чинності зазначеними змінами Закону України «Про споживче кредитування» і передбачають більший максимальний розмір денної процентної ставки, ніж встановлено перехідними положеннями закону.
Відтак, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладено до набрання чинності Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%; та 1 % - починаючи з 241 дня після набрання чинності зазначеним Законом.
Кредитний договір № 30.12.2023-100000126 укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 30.12.2023, тобто, після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі, що не може перевищувати 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу процентів, оскільки вважає, що при нарахування процентів за користування відповідачем кредитом слід ураховувати обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування»,.
Перевіряючи правильність розрахунку заявлених до стягнення суми за нарахованими процентами у розмірі 9800,00 грн, враховуючи положення пунктів 1-5 договору, а також зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування», а саме: застосувавши до договору процентну ставку у розмірі 1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом протягом 42 днів з 30.12.2023 по 09.02.2024, суд здійснив відповідні перерахунки за формулою: сума процентів за користування позикою = 10 000/100х1х42 = 4200,00 грн.
Відтак, з урахуванням змін, внесених до Закону України «Про споживче кредитування», розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Кредитного договору № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 становить 4200,00 грн.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми позичених коштів в будь-який час.
На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв'язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права позивача підлягають захисту в судовому порядку, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право відновленню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 у розмірі 14 200,00 грн, з яких: 10 000,00 грн становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 4200,00 грн становить заборгованість за нарахованими процентами.
Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1737,28 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (14 200 / 19 800 х 2422,40 = 1737,28 грн).
На підставі наведеного та керуючись статтями 41, 55 Конституції України, статтями 15, 16, 205, 207, 525-530, 610, 626, 628, 629, 638, 639, 1054-1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-84, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 281-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 30.12.2023-100000126 від 30.12.2023 у розмірі 14 200 (чотирнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок становить заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 4200 (чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок становить заборгованість за нарахованими процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) гривень 28 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте Теофіпольським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ІКЮО в ЄДРПОУ: 37356833; місцезнаходження: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне рішення суду складено 03.12.2025.
Головуюча суддя Турчин-Кукаріна І.В.