Справа №521/3704/25
Провадження №2-а/521/83/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, уточнивши який, просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 9737 від 29.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
Позов обґрунтований наступними обставинами.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 9737 від 29.10.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн.
Позивач не згодний з даною постановою, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова винесена з порушеннями норм матеріального та процесуального права, з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, є протиправною та підлягає скасуванню.
Обґрунтовуючи свої доводи представник позивача вказує, що в оскаржуваній постанові (сторінка 2) після частини «Установив» та викладення обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, зазначено: «враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв (ла) адміністративне правопорушення, 210 КУпАП», що не передбачене ч. 3.ст. 210 КУпАП. Тобто, представник позивача вказує, що у постанові прямо вказано, що правопорушення НЕ передбачене ч. 3. ст. 210 КУпАП, при цьому, іншої статті КУпАП, що передбачає адміністративну відповідальність не зазначено.
Вказує, що в оскаржуваній Постанові в розділі Обставини правопорушення, установлені під час розгляду справи зазначено наступне: ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення ч.2 п.10-1 Додатку № 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» не мав при собі військовообліковий документ, разом з документом, що посвідчує особу. Документ щодо поважності причин відсутності документів не надав». При цьому, з Постанови не вбачається коли саме, за яких обставин та ким засвідчено те, що ОСОБА_1 нібито не мав при собі військово-обліковий документ. Стверджує, що вказане в оскаржуваній постанові не відповідає дійсності, оскільки у позивача був при собі військово-обліковий документ - Тимчасове посвідчення військовозобовязаного № НОМЕР_1 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, представник ОСОБА_1 зазначає, що при складені оскаржуваної Постанови припущено ряд суттєвих порушень процедури оформлення та розгляду справи про адміністративне правопорушення: позивачу ОСОБА_1 не надавався для ознайомлення та надання пояснень жодний протокол, розгляд справи та ухвалення Постанови № 9437 від 29.10.2024 року відбулось за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, оскаржувана постанова винесена не за формою, затвердженою Інструкцією з складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
03.04.2025 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив із запереченнями щодо позову. Представник відповідача вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 за № 9737 від 29.10.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн., є обґрунтованою, правомірною, та такою, що відповідає обставинам справи, а зазначені у позові аргументи та доводи не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник ОСОБА_1 в ході розгляду справи позов підтримав, просив його задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході розгляду справи заперечував щодо задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Перевіркою облікових даних ОСОБА_1 встановлено, що він з 29.10.2010 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Встановлено, що 29.10.2010 року йому було видано військово-обліковий документ №10/73-10.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024 року резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Тобто, з аналізу вищевказаних норм встановлено, що резервісти та військовозобов'язані зобов'язані були уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) до 16.07.2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту протоколу №9437 від 29.10.2024 року вбачається, що 29 жовтня 2024 року о 11 год. 00 хв. під час особливого періоду в умовах воєнного стану та під час мобілізації при особистому зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 виявлено, що у порушення вимог Додатку №2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», ОСОБА_1 не уточнив свої персональні дані протягом 60 днів з набрання чинності указу Президента України № 271/2024 від 10.05.2024 щодо продовження мобілізації. затвердженим Верховною радою України № 3684-IX від 08.05.2024, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Зі змісту протоколу також вбачається, що позивачу роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 29 жовтня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 17 год. 00 хв.
Копію протоколу про адміністративне правопорушення від 29.10.2024 року позивач отримав 29.10.2024 року, про що свідчить його особистий підпис про отримання копії (примірника). В поясненнях до протоколу позивач надав інформацію тільки про догляд за своєю матір'ю. Інших пояснень, заяв та скарг щодо протоколу та його змісту, позивачем надано посадовій особі, яка складала протокол не було.
29 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 були розглянуті матеріали справи № 729, про адміністративне правопорушення, та винесено постанову № 9437.
Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що позивач своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме не уточнив свої персональні дані протягом 60 днів з набрання чинності указу Президента України № 271/2024 від 10.05.2024 щодо продовження мобілізації. затвердженим Верховною радою України № 3684-IX від 08.05.2024, чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Копію постанови № 9437 від 29.10.2024 року позивачу було надіслано 01.11.2024 року, що підтверджуєте копією супровідного листа (Вих.№9846 від 01.11.2024).
Будь яких доказів на спростовання обставин зазначених в протоколі за № 9737 від 29.10.2024 року, зокрема про уточнення своїх персональних облікових даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у визначений законом строк, ОСОБА_1 та його представником надано не було.
Суд не приймає надані стороною позивача фотокопії з додатку «Резрв+», оскільки відомості про спроби ОСОБА_1 оновити свої персональні дані стосуються періоду квітня-травня 2025 року, тобто після визначеного законом строку та після складання постанови № 9437 від 29.10.2024 року.
Таким чином, враховуючи те, що військовозобов'язані, зокрема позивач, повинні були до 16.07.2024 року уточнити свої персональні облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, однак позивач по справі у вказані строки свої персональні облікові дані не уточнив жодним з указаних способів, що не спростовано матеріалами справи, суд приходить до висновку, що він порушив правила військового обліку, які визначені ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та п. 22 «Порядку про проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ за № 560 від 16.05.2024 року.
Суд також звертає увагу, що доводи сторони позивача про те, що у постанові № 9437 від 29.10.2024 року зазначено про те, що вчинене адміністративне правопорушення «НЕ» передбачене ч. 3. ст. 210 КУпАП, а також те, що він не мав при собі військовообліковий документ є безпідставними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Необхідно зазначити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративного правопорушення, висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 та у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення правил військового обліку в особливий період, доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 210, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Тополева