Справа № 677/2126/25
Провадження № 1-кс/677/198/25
03.12.2025 року м. Красилів
Слідчий суддя Красилівського районного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красилові клопотання про накладення арешту на майно в кримінальному провадженню № 12025243800000313 від 24.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -
встановив:
25.11.2025 року прокурор Хмельницької окружної прокуратури звернувся до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні, що внесене 24.11.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025243800000313, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України про накладення арешту (з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час проведення огляду місця події транспортний засіб автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , який є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що 24.11.2025 до чергової частини ВнП № 4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, надійшло повідомлення від інспектора СРПП ВнП № 4 ОСОБА_5 про те, що 24.11.2025 року близько 12 год. 00 хв. по автодорозі поблизу с. Лісова Волиця здійснили зупинку автомобіля «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_2 ТС білого кольору під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який позбавлений права керування транспортними засобами постановою Острозького районного суду Рівненської області.
24.11.2025 року під час проведення огляду місця події, транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , було вилучено та поміщено на територію ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, що по вул. Грушевського, 46 м. Красилів Хмельницької області.
24.11.2025 року згідно ст.ст. 98, 100 КПК України транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, так як він являється матеріальним об'єктом, знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 .
Вказує, що на даний час, є обґрунтована необхідність у арешті транспортного засобу - автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , який відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України наразі являється тимчасово вилученим майном, з позбавленням права розпорядження, відчуження та користування вказаним майном, з метою збереження речових доказів, оскільки існує ризик того, що він може бути прихований, відчужений, переданий, що призведе до його втрати.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав просив його задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не прибули, повідомлялися відповідно до вимог закону.
Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, якими прокурор обґрунтовував клопотання, слідчий суддя доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
В силу ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частини 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частина 1 статті 382 КК України передбачає умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Невиконання судового акта - це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання (умисно не розпечатує пошту, не приймає державного виконавця, направляє документ не за адресою тощо).
В клопотанні прокурор вказує, що метою накладення арешту на транспортний засіб є забезпечення збереження речового доказу, оскільки вказане майно використане як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, подання не містить відомостей, що автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , використовувався для перешкоджання виконанню судового рішення, або містить на собі сліди злочину, що можуть бути використані для встановлення обставин справи.
Слідчий суддя також враховує, що станом на момент звернення прокурора з клопотанням про арешт майна жодній особі, у даному кримінальному провадженні не вручено письмового повідомлення про підозру, відповідно до ст. 278 КПК України.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зважаючи на вищевказане, слідчий суддя доходить висновку, що в ході судового розгляду не було встановлено достатніх підстав для накладення арешту на транспортний засіб, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.170, 172, 173, 175, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - автомобіль марки «ВАЗ-21099» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні № 12025243800000313 від 24.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1