Справа № 947/17367/24
Провадження № 1-кп/947/497/25
27.11.2025 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в м.Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023162480000216 від 11.02.2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.5 ст.185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України,
за участю сторін провадження: прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.5 ст.185, ч.ч.2,3 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.185 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.4 ст.185, ч.5 ст.27, ч.5 ст.185, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.187, ч.5 ст.27, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинувачених, кожного окремо, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 30 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_12 , заперечувала проти клопотання, зазначивши, що ризики, які зазначаються прокурором значно зменшились з плином часу, обвинувачення недоведене дотепер. Тому просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Також, захисник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_12 , заперечувала проти клопотання, зауваживши, що прокурором не доведено існування ризиків, обвинувачений має постійне місце проживання, підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 , заперечував проти клопотання та зазначив, що ОСОБА_6 перебуває під вартою майже 2 роки, тому з плином часу ризики зменшились або припинили своє існування, тому просив відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 підтримав думку колеги.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисників.
Також захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_13 , заперечувала проти клопотання прокурора, зазначивши, що ризики необґрунтовані та прокурором не надано жодного доказу щодо їх існування, тому просила відмовити у задоволенні клопотання.
Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти заявленого прокурором клопотання, зазначивши, що ризики вказані у клопотанні є недоведеними та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав свого захисника.
Вивчивши подані клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При розгляді клопотань прокурора відносно обвинувачених, кожного окремо, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
До обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожного окремо, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Також, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, вважає, що раніше визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.
Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_14 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Також, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Також, приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.187 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_7 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень.
Таким чином, викладене свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожного окремо.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим, кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожному окремо, суд зазначає наступне.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі вищевикладеного, враховуючи інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, суд приходить до переконання про необхідність продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожному окремо, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченим, кожному окремо, строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченими, кожним окремо, покладених на них процесуальних обов'язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 370-372 КПК України
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.12.2025року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з відповідним визначеним розміром застави 750 (сімсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 2 013 000 (два мільйони тринадцять тисяч) гривень, до 27.12.2025року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Роз'яснити обвинуваченому, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA 418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 27.12.2025року, процесуальні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- утримуватись від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленою не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.12.2025року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.12.2025року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27.12.2025, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченим, їхнім захисникам, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинувачених.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1