Справа № 946/7587/25
Провадження № 2-а/946/161/25
02 грудня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Адамова А.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Тюміної О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
25.09.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1/11365 від 19.09.2025 року за ч.3 ст.210 КУпАП.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 19.09.2025р. відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, проте протокол про адміністративне правопорушення складено за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначену постанову він отримав 19.09.2025 р. в ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 1998 р. він не змінював місце проживання, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України про реєстрацію місця проживання. Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 позивач виключений з військового обліку по досягненню граничного віку. Він жодним чином не порушив вимоги закону, оскільки усі актуальні дані вже містились в ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як не змінював місце проживання та реєстрації, більше того він виключений з військового обліку. Оскаржуваною постановою від 19.09.2025 № 1/11365 його фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП, за те, що безпідставно не уточнив адресу проживання, засоби зв'язку, адреси електронного зв'язку та інші персональні дані. Із зазначеною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм права, суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.
Ухвалою судді від відкрито провадження у справі та витребувано докази по справі, а саме належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ст. 210 ч. 3 КУпАП.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте його представник адвокат Чемоширянова Л.В. надала суду заяву, якою просила справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позивні вимоги не надав.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
17.09.2025 начальником групи психологічної підтримки персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітаном ОСОБА_2 складено протокол №1361 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що перевіркою було встановлено, що в порушення вимог статті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», абз. 3 п.п. 10-1 Додаток 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022р. в особливий період, що діє в Україні з 17 березня 2014 року, у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, перебуваючи на військовому обліку, не уточнив персональні дані. Останнім днем, в якому громадян ОСОБА_1 повинен був уточнити персональні данні є 16.07.2024 року. Поважних причин не уточнення персональних даних є встановлений Законом шестидесятиденний строк ОСОБА_1 не повідомив (уточнив персональні данні) і своїми діями порушив вимоги ч, 1, ч. 3. ч. 5 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
19.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №1/11365 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
В оскаржуваній постанові №1/11365 від 19.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 зазначено, що 17 вересня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув громадянин ОСОБА_1 та перевіркою було встановлено, що в порушення вимог статті 1 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», абз. 3 пп. 10-1 Додаток Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені постановою КМУ №1487 від 30 грудня 2022р. в особливий період, шо діє в Україні з 17 березня 2014 року, у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, перебуваючи на військовому обліку, не уточні персональні дані. Останнім днем, в якому громадянин ОСОБА_1 повинен був уточню персональні данні є 16.07.2024 року. Поважних причин не уточнення персональних даних встановлений Законом шести десяти денний строк ОСОБА_1 не повідомив (уточні персональні данні) і своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами праві військового обліку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ї групи, інвалідність встановлена строком до 01.02.2026р., отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ №880309 пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , Серія НОМЕР_3 від 06.03.2024.
Позивач має військовий квіток НОМЕР_1 від 27.04.1989р.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП зобов'язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.
Законом України №2105-IX від 03.03.2022р. затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Таким чином, відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487
Частиною першою статті 210-1 КУпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч.3 ст.210-1 КУпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП, є порушення вимоги ч. 1, ч. 3. ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993.
З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення від 17.09.2025 №1361 складено щодо порушення позивачем ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановою №1/11365 від 19.09.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за умисне скоєння правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Відповідачем зазначено, що останнім днем, в якому ОСОБА_1 повинен був уточнити персональні данні є 16.07.2024 року.
Стаття 10 КУпАП вказує, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно по п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, орган який вирішує справу про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи була сама подія адміністративного правопорушення, а також чи наявний склад адміністративного правопорушення.
Матеріали справи свідчать про наявність події адміністративного правопорушення - позивач не уточнив свої військо-облікові дані у встановлений законом строк.
В той же час, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.ст. 9, 10, 245, 247 КУпАП, уповноважена особа повинна з'ясувати чи наявний склад адміністративного правопорушення, тобто з'ясувати чи був у особи, що притягається до адміністративної відповідальності умисел на вчинення правопорушення. Громадянин України, який перебуває на військовому обліку, був зобов'язаний уточнити вказані дані у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року, зокрема, шляхом прибуття до центру надання адміністративних послуг.
При цьому, приміткою до ст.210 КУпАП визначено, що положення ст.ст. 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначені ст. 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 цього Закону.
Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого частини третьої ст. 14 Закону №1951-VIII.
Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон №5492-VI) відомості або інші персональні дані про особу (призовника, військовозобов'язаного, резервіста), що містяться в Реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі в обсягах даних, зазначених у ст.ст. 7, 14 Закону №1951-VIII
Згідно з ч.9 ст. 11 Закону №5492-VI доступ до інформації Реєстру в установленому порядку здійснюється уповноваженими суб'єктами після відповідної авторизації із збереженням інформації про особу, яка здійснила такий доступ, введені запити, витяги, час, дату, підстави зміни, перегляду, передачі та видалення або знищення персональних даних та іншої технологічної інформації.
Відповідно до ст.ст. 7, 8 Закону №5492-VI Інформація, відомості або інші персональні дані про осіб, що містяться в Реєстрі, передаються до Єдиного соціального реєстру, що є складовою частиною Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, та Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів за отриманим від Єдиної інформаційної системи соціальної сфери запитом з метою надання соціальної підтримки населенню та в такому обсязі: 1) ім'я особи; 2) дата народження/смерті; 3) стать; 4) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників; 5) реквізити паспортного документа особи (серія, номер, дата видачі паспорта громадянина України, назва уповноваженого суб'єкта, що видав документ, строк дії (за наявності), а для дитини віком до 14 років, крім іноземців та осіб без громадянства, - серія та номер свідоцтва про народження або реквізити документа про реєстрацію народження, виданого компетентним органом іноземної держави і легалізованого у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 6) реквізити документів, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 7) інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) (за наявності); 8) відомості про унікальний номер запису в Реєстрі; 9) відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи; 10) реквізити документів, виданих особі засобами Реєстру, а також документів, на підставі яких видані такі документи (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі, уповноважений суб'єкт, що видав документ, строк дії документа).
Відомості про унікальний номер запису, що містяться в Реєстрі, передаються до інформаційно-комунікаційних систем центральних органів виконавчої влади з метою верифікації відомостей (даних) про особу та ідентифікації особи у таких інформаційно-комунікаційних системах. До інформаційно-комунікаційних систем центральних органів виконавчої влади, які використовують інформацію про зареєстроване або задеклароване місце проживання, включаються відомості про унікальний номер запису в Реєстрі на підставі даних розпорядника Реєстру, наданих у порядку електронної інформаційної взаємодії відповідно до законодавства України.
Тобто, чинним законодавством передбачено наявність електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та Єдиним державним демографічним реєстром щодо передачі персональних даних, зокрема, позивача в обсягах даних, зазначених у ст.ст.7, 14 Закону №1951-VIII.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В матеріалах справи відсутні відомості, які давили б можливість стверджувати, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинилися будь-які дії, направлені на виконання покладених обов'язків щодо отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних військовозобов'язаного ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
За таких обставин, особа яка приймала оскаржувану постанову відносно позивача була зобов'язана застосувати правила встановлені приміткою до ст.210 КУпАП, стосовно того, що положення ст.ст. 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
При цьому, з оскарженої постанови та інших матеріалів справи не вбачається, які саме данні позивач не уточнив, та які саме данні відповідач був позбавлений можливості самостійно отримати.
Оцінюючи оскаржене рішення на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд вважає, що відповідач прийшов передчасного висновку щодо визнання винуватості позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не враховано об'єктивні обставин по справі.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
Висновки Верховного Суду є обов'язковими для застосування, а причини відступу від вказаних вище висновків судом не встановлені.
Отже, відповідачем в даному випадку не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Крім цього, суд зазначає, що строк у 60 днів на уточнення персональних даних був до 16.07.2024, тобто моментом початку відліку моменту вчинення адміністративного правопорушення є наступний день після 16.07.2024 - 17.07.2024, що окремо зазначається й в оскаржуваній постанові.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Таким чином, на час розгляду справи строки накладення адміністративного стягнення вже сплинули, у зв'язку з чим у відповідності до наведеного п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по цій справі за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід закрити.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосудця, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення; з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, на вирішення спірних правовідносин не впливають, не мають значення для правильного вирішення спору, а тому судом до уваги не приймаються.
Враховуючи, що відповідачем не було надано допустимого, достовірного та достатнього доказу, який міг би підтвердити правомірність оскаржуваного позивачем рішення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 247, 268, 269, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову №1/11365 від 19.09.2025 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А.С.Адамов