Справа № 466/8006/25
Провадження № 2/466/3397/25
(заочне)
03.12.2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд міста Львова в складі:
головуючого судді - Торської І.В.,
з участю секретаря судових засідань Вонсович Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_2 додаткові витрати понесені на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 34 740,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, укладеному 31 січня 1998 року. Під час шлюбу у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 27.05.2021 року Шевченківським районним судом міста Львова шлюб між ними було розірвано. Зазначає, що 30.08.2021 року між ОСОБА_2 та Львівським кооперативним фаховим коледжем економіки і права було укладено договір №248 про надання платної освітньої послуги. Згідно умов договору розмір оплати та порядок розрахунків за договором на момент підписання договору та вартість освітньої послуги за весь період навчання складала 65 100,00 грн., яка в подальшому збільшилась. Відповідачка своїх обов'язків щодо оплати послуг за навчання не виконала, вважала, що оплата має відбуватись виключно батьком. Зазначає, що він оплатив повністю навчання їх спільного з відповідачкою сина у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права. Загальна сума в рамках виконання Договору №248 склала 69 480,00 грн. Відповідно позивачем сплачено наступні додаткові кошти: 12 300 грн. за навчання 2021-2022 р.р.; 15780 грн за навчання 2022-2023 р.р.; 19600 грн. за навчання 2023-2024 р.р.; 21800 грн. за навчання 2024-2025 р.р. Отже, сума додаткових витрат, які понесенні позивачем складає 69 480 грн. Відповідно просить стягнути з відповідачки ОСОБА_2 половину суми додаткових витрат, а саме 34 740, 00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не прибула, про розгляд справи повідомлялась належним чином. Також про причини неявки суд не повідомила, своїх заперечень та відзиву на позов не подала.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи.
При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Отже, чинне законодавство гарантує право дитини на достатній життєвий рівень та визначає обов'язок батьків забезпечити дитині гідні умови життя, в тому числі фінансово. При цьому, закон не обмежує обов'язок батьків утримувати дитину лише сплатою аліментів, а й зобов'язує брати участь в додаткових витратах на дитину.
Положення ст. 185 СК України щодо обов'язку батьків брати участь в додаткових витратах на дитину стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї, зокрема, якщо страждає на тяжку хворобу.
При цьому, визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 у справі № 751/4312/16-ц.
Водночас, наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути серед іншого, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами, тощо.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі № 320/383/19.
Також у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що до передбаченої ст. 185 Сімейного кодексу участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27.05.2021 року у справі №466/88/21 було розірвано.
За час подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з Договору про надання платної освітньої послуги №248, ОСОБА_3 навчався за освітньою професійною програмою 081 «Право» у Львівському кооперативному фаховому коледжі економіки і права.Вартість освітньої послуги за період 01.09.2021 до 01.07.2025 року становила 65100 грн.
Згідно диплому НОМЕР_1 від 30.06.2025 року Туркевич Нестор в 2025 році закінчив Львівський кооперативний фаховий коледж економіки і права, здобув кваліфікацію - фаховий молодший бакалавр, спеціальність право.
Із наданих позивачем квитанцій слідує, що у період з серпня 2021 року по березень 2025 року він поніс витрати на навчання сина в розмірі 69 480 грн.
На переконання суду, ці витрати є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами в розумінні норм ст. 185 Сімейного кодексу України.
Водночас, відповідно до вимог ст. 185 Сімейного кодексу України обов'язок здійснення таких витрат покладено на обох батьків. Відповідно, позивач має право на відшкодування понесених витрат (їх частини) з відповідачки як матері дитини.
Визначаючи розмір додаткових витрат, понесених позивачем, суд враховує таке.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 у справі № 751/4312/16-ц, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Отже, крім обов'язку обох батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, суд також враховує стан здоров'я, матеріальне становище сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення спору.
Згідно норм статтей 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а саме із ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача додаткові витрати, що становить 34 740,00 грн., тобто половину суми, понесених позивачем витрат на навчання їхнього сина.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 13, 43, 81, 128, 141, 223, 247, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати, пов'язані із навчанням сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 34 740 (тридцять чотири тисячі сімсот сорок) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м.Львова за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 03.12.2025.
Суддя І.В.Торська