Справа № 349/165/25
Провадження № 2-а/466/107/25
25 листопада 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Свірідової В.В.
при секретарі Солиган М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львів адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Львова, як адміністративного суду, за підсудністю з Рогатинського районного суду Івано-Франківської області надійшов адміністративний позов адвоката Микитчина П.С., в інтересах позивача ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області (в подальшому замінено відповідача) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
У позовній заяві представник позивача просив поновити строк звернення до суду щодо оскарження даної постанови, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення номер 4АВ07427499 від 19.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , в разі необхідності викликати свідка ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.09.2024 року в автоматичному режимі на трасі Н-09 Мукачево-Львів 433-537 км зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення особою, яка керувала транспортним засобом. Позивач є власником транспортного засобу, правопорушенням, яке було зафіксоване в автоматичному режимі, його притягнуто до відповідальності за порушення ПДР у вигляді накладення штрафу у розмірі 850 грн. Позивач вважає дану постанову такою, що не відповідає обставинам справи та підлягає скасуванню з наступних підстав. Позивач визнає, що він є власником транспортного засобу, але не користується ним, оскільки часто їздить до матері в місто Лондон, Великобританія. ТЗ користуються дідусь ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_3 .
Довіреністю від 03.01.2024 року, серії НСР №817328, відповідно до якої ОСОБА_1 після придбання транспортного засобу, передав його у користування ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , зареєстрована в АДРЕСА_2 .
17.09.2024 року о 08:08 год. на трасі Н-09 Мукачево-Львів 433-537, саме ОСОБА_4 керував транспортним засобом позивача і саме він порушив правила дорожнього руху. Визнаючи факт вчинення адміністративного правопорушення, володіючи банківською карткою позивача, ОСОБА_2 сплатив штраф. Платником зазначив позивача. До цього випадку ОСОБА_2 вчиняв таке ж правопорушення двічі і теж сплатив штрафи з картки позивача, який їх не вчиняв. ОСОБА_2 вважав, що, вчиняючи такі дії, вони не можуть мати негативні наслідки для позивача.
Враховуючи те, що позивач не вчиняв інкримінованого правопорушення, має намір замінити посвідчення водія з тимчасового на постійне, в нього виникла підстава подання даного позову.
Щодо строку оскарження зазначає, що даним транспортним засобом користуються за довіреністю інші особи, а відтак він не міг знати про наявність даного правопорушення. Просить такий поновити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 03.03.2025р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
12.03.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Представником відповідача подано до суду відзив, в якому просив залишити без розгляду позов ОСОБА_1 , у зв'язку із пропущенням термінів оскарження постанови, на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Зазанчає, що постанова про накладення адміністративних стягнень у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксована в автоматичному режимі серії 4АВ № 07427499 від 19.09.2024 виконана 20.09.2024 шляхом оплати в десятиденний термін від дня винесення такої постанови. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків, але не вказують на неправомірність дій відповідача.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, адвокат Микитчин П.С. через систему Електронний суд, подав клопотання про розгляд справи без позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року № 13 (далі- Інструкція №13).
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії 4АВ № 07427499 від 19.09.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Згідно оскаржуваної постанови 17.09.2024 о 09 год. 08 хв., за адресою Н-09 Мукачево-Львів 433+537 технічним засобом Expert-FS, E75053469 зафіксовано швидкість руху транспортного засобу RENAULT TRAFIC н.з. НОМЕР_1 , що склала на момент фіксації 105 км/год. Особа, яка керувала ним, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 55 км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) Правил дорожнього руху України.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 12.4 ПДРУкраїни, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
У відповідності до п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями ч. 4 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність,зокрема,за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, та тягне за собою накладання штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі у розмірі 1700 гривень.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Поліцейський в своїй діяльності зобов'язаний керуватися як вказаними законодавчими актами, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395.
Так, доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того передбачено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначені у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Так, відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення покликається на фотознімок, проте як це вбачається з оскаржуваної постанови інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення зафіксованого а автоматичному режимі, яке ставиться у вину позивачу, з технічних записів, яким здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки такий відсутній в матеріалах справи, а відтак лише постанову та фотознімок не можна вважати належними та допустимими доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Крім того, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч.1 ст.40 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Отже, слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
На підставі викладеного, суд констатує, що доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону патрульним поліцейським технічного засобу з виявлення та/або фіксації правопорушень, відповідачем не надано.
Щодо строку оскарження, який представник позивача просить такий поновити, оскільки позивач має намір замінити посвідчення водія з тимчасового на постійне, в нього виникла підстава подання даного позову. Позивач не знав про вчинені нібито ним правопорушення раніше, дізнався про це лише 30.01.2025 року, то вважає, що строк на оскарження постанови про вчинення ним адміністративного правопорушення пропущено з поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тому суд приходить до висновку, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних до нього причин.
Представник позивача вважає постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та необґрунтованою, вказана постанова винесена без будь-яких доказів його вини позивача.
Суд, дослідивши фото-докази, що містяться в матеріалах даної адміністративної справи зазначає, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п.12.9 (б) ПДР України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення. При цьому суд керується положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин суд вважає, що постанова серії 4АВ07427499 від 19.09.2024 року по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Згідно ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також відсутність доказів розгляду справи в спосіб і порядку встановленого КУпАП України, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 132КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абз. 1 ч. 1ст. 139 КАС України).
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020, справа № 543/775/17, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 485 грн.
Зважаючи на поважні причини пропуску позивачем строку звернення із даним позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії РАП №2233935734 від 08.03.2024 року до повідомлення серії ЛВ №00564873 від 13.02.2024 року про накладення на ОСОБА_5 , позивачем заявлено відповідне клопотання про поновлення строку звернення до суду, а також долучено докази на обґрунтування цих підстав.
В силу ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тому суд приходить до висновку, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9,76,77,121,139,205,229, 241-246, 205, 250, 255, 272, 286, 293,295 КАС України ,суд,-
ухвалив:
позов задовольнити.
поновити строк звернення до суду щодо оскарження постанови.
Скасувати постанову серія 4АВ №07427499 від 19.09.2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі з ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 485,00 грн.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Повний текст судового рішення складено 01.12.2025 року.
Суддя В. В. Свірідова