Справа № 459/1723/25
Провадження № 2/459/1034/2025
03 грудня 2025 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Новосада М. Д.
з участю секретаря судових засідань Штибель А. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 200516170 від 27.04.2016 року в розмірі 44 235,35 грн., яка складається з: суми заборгованості - 33 799,78 грн., суми інфляційних втрат - 7 390,81 грн., суми 3% річних - 3 044,76 грн, та просить вирішити питання судових витрат.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 , укладено угоду № 200516170 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12081,22 грн, а позичальник зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором № 200516170. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 27.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду.
31.07.2025 у справі було винесено заочне рішення, яке було переглянуто за заявою відповідача.
Ухвалою від 23.09.2025 заочне рішення від 31.07.2025 було скасовано та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
01.10.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому таку заперечив. Зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даною позовною заявою. Звертає увагу, що матеріали справи не містять реєстру боржників, з якого можна встановити факт переходу права вимоги за спірним договором від ПАТ «Банк Михайлівський» до позивача згідно договору факторингу. Крім того, необгрунтованість позову полягає у безпідставному стягненні з відповідача 33799,78 грн, оскільки за змістом кредитного договору орієнтовна вартість кредиту становить 19866,66 грн. У зв'язку з наведеним, просив відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2025 позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав, вказаних у відзиві.
У судове засідання 01.12.2025 сторони не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
У відповідності положень ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.
27.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200516170 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти з 27.04.2016 по 27.04.2019 року в розмірі 12081,22 грн, а відповідачка зобов'язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс», набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої Позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.
Відповідно до витягу з Додатку № 1 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступлені) до Договору факторингу №7_БМ про відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 20 липня 2020 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 200516170 від 27.04.2016 р. складає 33799,78 грн.
На підтвердження наявності заборгованості за кредитом позивачем також надано виписки по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року за кредитним договором № 200516170.
Також позивач нарахував відповідачу суму збитків за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі: 7 390,81 грн - сума інфляційних втрат, та суми 3% річних - 3 044,76 грн, які були нараховані у період прострочення грошового зобов'язання з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положенням ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 27.04.2016 року ОСОБА_1 підписала заяву (оферту) № 200516170 Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський» про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Також в цей день відповідачкою підписано анкету №2735779 в якій зазначено бажану суму кредиту та інші умови кредитування. Вказане підтверджується копією заяви (оферти) № 200516170 від 27.04.2016 року, копією анкети №2735779.
Сторона відповідача стверджує про відсутність доказів у матеріалах справи про набуття права вимоги позивачем до відповідача за спірним договором.
Згідно з пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництва.
За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина 1); боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина 2).
Факт набуття позивачем на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року (що був укладений за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року) права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ "Діджи Фінанс" визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами відступленими згідно Договору № 7_БМ від 20.07.2020.
Як стверджує позивач, кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі, протокол №UAEA-2020-06-09-000032-b від 15.06.2020 року - то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах https://zakupivli.pro/auctions/ua-ea2020-06-09-000032-b (посилання на аукціон) та https://torgi.fg.gov.ua/216108 (посилання на паспорт активу на сайті ФГВФО). Додаток 1 до Договору (реєстру відступлених прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 року № 7_БМ) містить відомості щодо 109642 кредитних договорів, укладених із ПАТ «Банк Михайлівський», у якому відображена інформація про фізичних осіб, надання інформації щодо яких суперечить закону України "Про інформацію", тому до позовної заяви додано витяг з реєстру щодо відповідача ОСОБА_1 .
Отже, у справі доведено факт переуступки прав вимоги до відповідача від ПАТ "Банк Михайлівський" до позивача ТОВ "Діджи Фінанс".
Крім цього, представник відповідача заперечує заявлену позивачем заборгованість, вважає таку необгрунтованою.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та її розміру подано до суду заяву (оферту) №200516170 від 27.04.2016, анкету №2735779 від 27.04.2016 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту, графік платежів, договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, однак доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, виписки з карткового рахунку відповідача, а також розрахунку заборгованості позивачем суду не надано.
Також у позовній заяві зазначено, що відповідачу ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до умов кредитного договору надав у користування кредитні кошти в розмірі 12081,22 грн з встановленим строком користування з 27.04.2016 по 27.04.2019.
Як встановлено судом, відповідач з банком уклав договір на отримання кредиту 27.04.2016, однак на підтвердження наявності заборгованості за вказаним кредитом подано виписку по особовим рахункам № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 з 23.05.2016 по 27.07.2020 за кредитним договором №200516170_КІ від 27.04.2016, хоча згідно з заявою №200516170 від 27.04.2016, анкетою №2735779 від 27.04.2016 та графіком платежів - номер особового рахунку позичальника № НОМЕР_5 .
Також у вказаній виписці по рахунку зазначена початкова дата руху коштів 23.05.2016, жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 27.04.2016 замість рахунку № НОМЕР_5 відкрито зазначені вище рахунки суду не надано. Слід зазначати, що у позовній заяві не вказано, коли саме відповідач отримав кредит в розмірі 12081,22 грн, суд не має можливості це встановити самостійно з наданих в якості доказу позивачем виписок по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020, оскільки, як зазначалося вище, виписка сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення договору, у виписках зазначені рахунки, які не відповідають рахунку, вказаному у заяві про отримання кредиту і жодного доказу того, що рахунки, вказані у виписках, належать саме відповідачу.
Враховуючи те, що позивач не надав детального розрахунку заборгованості (тіло кредиту, відсотки), суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами як факту отримання відповідачкою конкретної суми кредиту, розміру відсотків, так і розміру заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у позовній заяві просив поновити строк для звернення до суду з цим позовом у зв'язку із наявністю тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, запровадженням карантину та воєнним станом.
В свою чергу представник відповідача у поданому відзиві на позовну заяву заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Беручи до уваги те, що судом не встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, позовна давність не підлягає застосуванню (відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 372/1036/15-ц), а відтак поновлювати строк звернення до суду чи застосовувати наслідки спливу строків позовної давності немає підстав.
Згідно вимог ст. 141, 142 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу із відповідача в користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 03.12.2025.
Суддя: М. Д. Новосад