Справа № 464/7497/25
пр.№ 2/464/3146/25
02.12.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої - судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судових засідань - АНДРУШКІВ В.О.,
з участю відповідачки (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з неї заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 30 липня 2020 року у розмірі 66722 грн. 18 коп. та понесені судові витрати.
Позов мотивує тим, що «monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.
30 липня 2020 року відповідачка ОСОБА_3 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 30 липня 2020 року. Положеннями анкети-заяви визначено, що така разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 30000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 03 березня 2025 року у відповідачки прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі положення п.п.5.17 п.5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 03 березня 2025 року позивач направив відповідачці повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості у зв'язку з чим кредит перейшов у форму «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості банк нараховував неустойку, передбачену тарифами. У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 08 вересня 2025 року в останньої виникла заборгованість за наданим кредитом, що становить 66722 грн. 18 коп., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту), яку просить стягнути з відповідачки. Просить позов задоволити.
28 жовтня 2025 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду на 19 листопада 2025 року.
19 листопада 2025 року від відповідачки через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вважає позовні вимоги безпідставними, з огляду на наступне. Банк не довів факту належного укладення кредитного договору із погодженням істотних умов, не підтвердив структуру та розмір заявленої заборгованості, не надав первинних бухгалтерських документів, які б засвідчували реальний рух коштів і використання саме кредитних коштів, а розрахунки, подані позивачем, є внутрішніми та недопустимими доказами. Половина заявленої суми сформована так званим «овердрафтом», походження якого банк документально не підтвердив. Окрім того, позивач неправомірно включив до «боргу» судові витрати, що свідчить про тиск на споживача. У зв'язку з цим підстав для задоволення позову немає. Просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року задоволено частково клопотання відповідачки про витребування доказів, а також задоволено клопотання про участь відповідачки у судовому розгляді в режимі відеоконференція, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 02 грудня 2025 року.
20 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якого позивач позов підтримав та просив такий задоволити. Також, позивач заперечив проти викладених у відзиві доводів, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи і чинним законодавством, і наводить свої пояснення наступного змісту. Укладений між сторонами договір про надання банківських послуг від 20 липня 2020 року є змішаним договором відповідно до ст.628 ЦК України та містить елементи договорів банківського рахунку, споживчого кредиту, а також умов користування картковими продуктами monobank. До позовної заяви додано всі належні докази укладення договору, зокрема: анкету-заяву; умови і правила обслуговування в АТ «Універсал банк»; тарифи; розрахунок заборгованості; довідки про рахунок та кредитний ліміт; рух коштів по рахунку. Умови та тарифи є у вільному постійному доступі на офіційному сайті банку, що відповідає ст.56 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Чинна на момент укладення договору редакція Умов від 29 червня 2020 року була загальнодоступною. Посилання на сайт міститься в анкеті-заяві. Підписуючи анкету-заяву, відповідачка: підтвердила отримання примірника договору в застосунку; погодилася з умовами, тарифами, паспортом споживчого кредиту; підтвердила ознайомлення з умовами, передбаченими ст.12 Закону «Про фінансові послуги…». Таким чином, анкета-заява є невід'ємною частиною договору, а всі істотні умови кредитування були доведені до відповідачки. Правомірність укладення договорів у електронній формі підтверджується: ст.207, 638, 639 ЦК України; ст. 11-12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 1054-1055 ЦК України щодо письмової форми кредитного договору. Згідно з анкетою-заявою та умовами: відповідачка згенерувала ключову пару для УЕП у застосунку monobank; визнав УЕП аналогом власноручного підпису; погодився на підписання всіх подальших правочинів у застосунку. Фактом приєднання до умов та акцепту договору є введення відповідачкою OTP-пароля, надісланого банком, що повністю відповідає ст.11 Закону «Про електронну комерцію». Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року (справа №404/502/18) та від 09 вересня 2020 року (справа №732/670/19) підтвердив можливість укладення договорів monobank способом, аналогічним даному випадку. Отже, доводи відповідачки про «неукладення договору» або «неознайомлення» з його умовами є безпідставними. На виконання ст.9 Закону «Про споживче кредитування» та ст.15 Закону «Про захист прав споживачів», банк надав відповідачці всі документи для ознайомлення в мобільному додатку перед відкриттям рахунку і встановленням ліміту. OTP-підтвердження свідчить про ознайомлення з умовами, згоду з їх застосуванням, правомірність укладення договору. Щодо наявності заборгованості зазначає, що рух коштів та розрахунок заборгованості, подані банком, підтверджують отримання та використання кредитних коштів відповідачкою, користування картковим рахунком, виникнення обов'язку повернення кредиту та сплати процентів. Згідно зі ст.1048, 1050, 1054 ЦК України та умовами договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти. Проте, відповідачка своїх зобов'язань не виконує, що стало підставою звернення до суду. Будь-яких доказів погашення заборгованості або неправильності розрахунку відповідачка не надала. Враховуючи наведене, просить позов задоволити в повному обсязі.
Також, 20 листопада 2025 року від позивача на адресу суду на виконання вимог ухвали про витребування доказів, надійшла заява про надання доказів та докази згідно переліку. За змістом заяви представником зазначено наступне. Договір про надання банківських послуг між банком і відповідачкою є укладеним у належній формі відповідно до вимог ЦК України та Закону «Про електронну комерцію». Відповідачка підписала анкету-заяву 30 липня 2020 року удосконаленим електронним підписом, чим підтвердила свою згоду з умовами та тарифами. Без погодження з умовами договору здійснення будь-яких фінансових операцій у застосунку «monobank» є неможливим. Фактичне користування кредитним лімітом підтверджує акцепт договору та згоду відповідачки з його умовами. Враховуючи зазначене, позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та вважає заявлену до стягнення заборгованість обґрунтованою та підтвердженою належними і допустимими доказами.
20 грудня 2025 року від відповідачки через систему «Електронний суд» надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в якому остання вказує на розбіжність у датах укладення договору, єдина підтверджена дата підписання анкети-заяви - 30 липня 2020 року. Позивач у відповіді на відзив посилається на іншу дату (20 липня 2020 року), що ставить під сумнів визначення ним редакції умов та тарифів. Також наголошує, що позивач не довів дату укладення договору, істотні умови (відсотки, тарифи, комісії), розмір заборгованості, правові підстави для стягнення відсотків, штрафів і комісій. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позову повністю. Альтернативно - у разі визначення судом певної суми до стягнення - просить враховувати лише фактично використані кошти (різницю між знятими та внесеними), без відсотків, штрафів, комісій і самовільно списаних «судових витрат». Крім того зазначає про психологічний тиск і неправомірні дії банку, які виражаються в тому, що після відкриття провадження у справі банк продовжив надсилати повідомлення із погрозами та намірами «опису майна», що є зловживанням правами та порушує засади добросовісності (ст.3, 13 ЦК України).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, одночасно із позовними вимогами просить про розгляд справи за відсутності представника, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідачка в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, позов заперечила, з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях серованих нею на адресу суду. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення відповідачки, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 30 липня 2020 року між сторонами був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачці поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Твердження відповідачки на нібито «критичну розбіжність» між датами 20 липня 2020 року та 30 липня 2020 року є безпідставним. У відповіді на відзив мала місце звичайна технічна описка, яка не впливає на зміст правовідносин та не змінює істотних обставин справи. Фактична дата підписання анкети-заяви - 30 липня 2020 року, що підтверджується матеріалами справи. Саме на цю дату банк і орієнтується при визначенні умов обслуговування. Будь-яке посилання у тексті на дату 20 липня 2020 року є механічною помилкою у викладенні, яка не свідчить про недоведеність дати укладення договору. Така описка не змінює, ні факту подання анкети-заяви відповідачкою 30 липня 2020 року, ні змісту наданих документів.
Отже, доводи відповідача про «недоведеність» дати укладення договору чи «сумніви щодо умов» є безпідставними та ґрунтуються виключно на формальній технічній неточності у тексті відповіді на відзив.
Положеннями акнкети - заяви визначено, що така разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови.
Анкета-заява від 30 липня 2020 року, підписана відповідачкою у мобільному додатку шляхом генерації особистого електронного підпису та підтверджена введенням OTP-коду, свідчить про її однозначне волевиявлення щодо укладення кредитного договору. Підтвердження ознайомлення з умовами, тарифами та паспортом споживчого кредиту, здійснене під час авторизації, повністю відповідає вимогам ст.207, 639, 1055 ЦК України та ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», що виключає можливість посилання відповідачки на відсутність її згоди чи нерозуміння умов договору.
До кредитного договору позивач надав умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Вказане спростовує твердження відповідачки про неукладення договору та її необізнаність із його умовами.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до статей 526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, станом на 08 вересня 2025 року, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором, укладеним 30 липня 2020 року, становить 66722 грн. 18 коп., яка складається з залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
З огляду на те, що відповідачкою не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає його підставним.
Наведені у позовній заяві обставини справи підтверджуються також іншими дослідженими та перевіреними судом матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності, достовірності та допустимості, зокрема копіями документів на підтвердження умов кредитування та здійснення відповідних дій банком.
Доводи відповідачки не спростовують заявлених позивачем вимог і не підтвердженні належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а тому з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором, укладеним 30 липня 2020 року, у розмірі 66722 грн. 18 коп.
Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст.ст. 2,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» задоволити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження м.Київ, вул.Оленівська, 23 заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 30 липня 2020 року у розмірі 66722 грн. 18 коп. та 3028 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлено 03 грудня 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК